Київ – Середньовіччя з елементами постінформаційних технологій – саме таким українські художники бачать Майдан. Вони розповідають: до протесту долучилися, перш за все, як громадяни. Однак не відтворювати його у своїх роботах все одно не можуть. Так, наприклад, Олександр Ройтбурд та Матвій Вайсберг вже представили нові картини на тему Майдану.
Художник Матвій Вайсберг розповідає, що два місяці, поки тривали революційні події, до майстерні не заходив. І лише коли зрозумів, що Майдан – це тривала історія, повернувся до роботи. Зараз готові вже кілька картин.
«Я зрозумів, що може зникнути відчуття гостроти певних подій, а для мене це важливо. Тож я придумав форму, в якій я хочу це зробити. У мене були заготовки для серії за Старим Заповітом, але Старий Заповіт раптом трансформувався у дуже гостру сучасність. Мій Майдан – у моїй майстерні. Насправді я б з радістю не робив того, що зараз роблю. Добре було б писати море або Київ. Але оскільки все вже сталося, я не можу не писати про це», – зазначає Вайсберг.
Робота Матвія Вайсберга
Ми ходимо на Майдан не для того, щоб робити інсталяції – так свою позицію пояснює художник Олександр Ройтбурд. Він протестує разом з усіма від початку, однак свою першу роботу, пов’язану із темою революції, художник закінчив лише днями.
«Є митці, що перетворили Майдан на контекст для своїх робіт. Майдан сам по собі – це гігантська соціальна скульптура. Як живописець я там не функціоную. Але я бачив усе це, пропускав через себе. Після Нового року я поїхав до Іспанії, потрапив до Музею Прадо. Тамтешні роботи збіглися з переживання, якими я жив, і у мене народилося почуття, яке потребувало великої картини. Нещодавно я її завершив», – розповідає художник.
Художники Олекса Манн, Олексій Золотарьов, Олександр Ройтбурд та Матвій Вайсберг
«Беркут» як кіберверсія римських центуріонів
Для Ройтбурда Майдан – це своєрідне змішання часів, в якому «Беркут» – це «кіберверсія римських центуріонів», а «коктейлі Молотова» – такий собі грецький вогонь. І водночас усі знімають це на смартфони і викладають у соцмережі. «Це якісь постінформаційні технології в епоху Середньовіччя. Я не знаю, чи потрібно бути художником для того, що пережити це естетично», – вважає Олександр Ройтбурд.
Утім, не лише у нього виникли асоціації з Середньовіччям. Так, наприклад, навпроти Прорізної вже тривалий час існує Мистецький Барбакан.
«Ця назва походить із пізнього Середньовіччя, – пояснює один із його організаторів художник Олекса Манн. – Барбакан – це маленька фортеця, що розташована перед міською брамою і приймає перший удар ворога на себе, поки велика фортеця готується до штурму. Барбакан створювався як місце, яке акумулювало б творчу тусовку, де можна було б робити якісь свої акції. Плюс там постійно діє наша експозиція».
Для Олекси Манна Майдан – це не лише простір протесту, але й матеріал для роботи. Каже, що часом тут можна зустріти дуже екзотичних персонажів. Більше того, як Манн, так і Вайсберг та Ройтбурд стверджують: насправді мова мистецтва – аж ніяк і не інтернаціональна, а те, що вони самі роблять, дуже сильно пов’язано із тим, як живе Україна.
