Доступність посилання

ТОП новини

Працювати журналістом у Києві небезпечніше, ніж під час заворушень торік у Стамбулі


Працювати журналістом у Києві небезпечно – «Репортери без кордонів»
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:39 0:00

Працювати журналістом у Києві небезпечно – «Репортери без кордонів»

В Україні журналісти стали однією з головних цілей для атак міліції та бандитів, які допомагають силовикам чинити насилля проти учасників антиурядових протестів, кажуть правозахисники. Про становище в Україні йдеться в новому щорічному Індексі свободи слова, який оприлюднила міжнародна неурядова правозахисна організація «Репортери без кордонів».

Індекс свободи, оприлюднений «Репортерами без кордонів», враховує події від кінця 2012 року до жовтня 2013 року. Він засвідчує подальше падіння свободи ЗМІ в Східній Європі. Наприклад, у Росії, 162-й у списку, як мовиться у коментарі до індексу, після повернення до Кремля Володимира Путіна посилився тиск на незалежні ЗМІ. У цій державі фактично є безкарними ті, хто атакує і вбиває журналістів.

Також відбувається подальше падіння рейтингу свободи преси в Туреччині (154-а) після придушення протестів у Стамбулі та в інших містах. Великі проблеми зі свободою преси є в Сирії, охопленій громадянською війною.

За даними «Репортерів без кордонів», рейтинг України за підзвітний період – 127-е місце. Низький показник спричинили обмежені можливості редакційної незалежності засобів інформації, цензура у ЗМІ, особливо в агенціях новин, постійно наростало насилля проти журналістів.

Але вже після закінчення цього періоду, наприкінці минулого року, в Україні були запроваджені нові репресивні заходи, сталося значне зниження свободи інформації, завойованої під час Помаранчевої революції, і ці події, без сумніву, відобразяться вже в наступному рейтингу України, наголосили правозахисники.

Україна стала європейським «чорним дном» свободи слова

У згаданому Індексі свободи слова «Репортерів без кордонів» наголошено, що «політична нестабільність у багатьох країнах виносить журналістів у епіцентр цих суспільних штормів». Тобто, у час політичних криз журналісти одними із перших стають жертвами насильства, атак силових структур та кримінальних елементів, котрих підбурюють автократичні режими, на кшталт влади президента Януковича.

Оксана Романюк, директор Інституту масової інформації у Києві, котрий є партнером «Репортерів без кордонів» в Україні, каже Радіо Свобода, що якби Індекс свободи слова враховував події Євромайдану в Україні, то Україна була б уже набагато нижче у рейтингу не лише від Росії й Туреччини, а й від Білорусі.

«Справа у тому, що звіт за 2013-й рік складається до 15 жовтня. Через це до нього не увійшли ті події, які відбувалися в Україні після 15 жовтня. Україна в 2013–2014 роках стала європейською гарячою точкою. Як кажуть іноземні кореспонденти, які у нас побували, тепер в Україні ситуація зі свободою слова гірша, ніж була в Туреччині у травні 2013-го під час подій на площі Таксім, де також постраждали журналісти. Ми зараз європейське «дно свободи слова», – каже Оксана Романюк.

Вона закликала колег, які приїздять висвітлювати події в Україну, відповідно екіпіруватися.

«Має бути шолом, респіратор, бронежилет, бажано модерний, бо зараз немає факторів, які б сприяли якомусь позитивному вирішенню ситуації. Політична криза затягується, і це сприяє ескалації», – наголошує директор Інституту масової інформації.

За час Євромайдану серед постраждалих близько 140 журналістів. Крім того, жертвою жорстокого побиття стала відомий блогер та громадський діяч Тетяна Чорновол. Інший відомий блогер і активіст Євромайдану Ігор Луценко став жертвою невідомого спецпідрозділу, який викрав його і жорстоко катував.
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG