Референдуми не вирішують національних криз – Умланд

Референдум навряд чи підійде Україні як інструмент урегулювання нинішньої суспільної та політичної кризи, вважає німецький політолог Андреас Умланд, який викладає в Університеті Києво-Могилянська академія. На відміну від інших європейських колег, які радять українцям щонайшвидше провести референдум, він вважає, що референдумом було б добре ухвалювати нову конституцію чи вирішувати питання про політичні союзи, коли до цього дійде справа, але питання про відставку президента має вирішувати сам президент.

– Здається, з усіх політичних таборів в Україні і в Європі лунає пропозиція провести референдум, спитати у людей, що вони думають, про те, як краще вийти з нинішньої кризи – і питання буде розв’язано. Чому Ви ставитеся до цієї ідеї скептично?

– Мені не зрозуміло, яке питання було б винесене на референдум. Єдине питання, яке можна було б вирішувати на такому референдумі зараз, – це питання про вступ до Митного союзу. Але його навіть винести нікому, бо всі значущі частини української політичної еліти це питання відкинули, і опитування показують, що більшість людей голосувала б проти.

Інші питання, які різні політики і громадські діячі пропонують для голосування на референдумі, не потребують цього механізму. Для зміни парламенту чи президента потрібно проводити вибори, а не референдум. А питання підписання угоди про асоціацію (з ЄС), хоч і важливе, але також не є предметом для референдуму, бо є лише міжнародною угодою про вільну торгівлю. Міжнародні угоди має право підписувати уряд і ратифікувати парламент. І це була б надзвичайно дивна справа у Європі – робити договір про торгівлю предметом для всенародного волевиявлення.

– Але прихильники референдуму, як інструменту розв’язання кризи, говорять, що таким чином можна було б довести чинній владі, що люди, які зібралися на Майдані, люди, які на початку вимагали підписання угоди про асоціацію з ЄС, а тепер вимагають відставки президента і повного перезавантаження цілої системи, не є екстремістами, а дійсно представляють собою країну, хоч, може, і не всю. Чи це не був би добрий спосіб довести владі, що вона не має рації?

– Не думаю, тому що відставки за визначенням є особистими питаннями. І це не питання референдуму – вирішувати, та чи та людина повинна йти у відставку. Для цього існують вибори. І їх, звичайно, потрібно було б проводити у найбільш прозорий спосіб, який тільки можливий. У них, можливо, з’явилися б і нові обличчя. Це міг би бути крок уперед.

Інша справа, що коли йдеться про повний перезапуск системи, на референдум можна було б виносити такі питання, як нова конституція, яка б включала федералізацію країни і перетворення її на парламентську республіку. Але це потрібно було б проводити у спокійніших умовах. Тоді б люди мали відчуття, що вони мають новий шанс.

– У різних європейських країнах є свої традиції референдумів. Деколи ставляться на всенародне голосування лише якісь доленосні питання, як вихід зі складу держави певного регіону чи ухвалення спільної валюти з іншими європейськими країнами, чи питання вступу до НАТО. У Швейцарії шляхом референдуму вирішують і буденні питання, що є досить унікальним випадком у Європі. Як на Вашу думку, чи референдум дозволяє вирішувати питання, які демократія не може вирішити інакше?

– Так, загалом це інструмент прямої демократії, можна сказати, що він найдемократичніший з усіх демократичних інструментів. Але для цього потрібна демократична і розвинута інфраструктура. Це також дорогий спосіб вирішення питань, на нього потрібні чималі кошти. Також він добре працює там, де є традиція референдумів і є розвинута демократія.

В Україні такої традиції не існує. Останній референдум, здається, відбувся в 1991 році і був він про незалежність України. А проведення наступних було предметом різних політичних спекуляцій. Тому, я думаю, що в Україні зараз немає можливостей його проводити і немає питання, яке могло б бути поставлене на референдум. Питання про зміну Конституції, наприклад, зараз на референдум виносити не планують.

– Коли Ви говорите про можливості і про те, що референдуми мають довіру до себе як інструмент тоді, коли в країн існує консолідована демократія, чи Ви маєте на увазі ті вибори, які відбувалися в Україні останнім часом і про порушення, які відбувалися під час цих голосувань?

– Перше, потрібно було б домовитися щодо питання, що виставлялося б на референдум, що за нинішніх умов було б дуже важко. А далі, звичайно, постало б питання, як проводити референдум, коли в країні відбувається повстання, було б важко навіть організувати голосування у багатьох регіонах. І врешті-решт, якщо референдум буде проводитися так, як проходили вибори упродовж останнього часу, були б підозри, що і в цьому разі не обійдеться без маніпуляцій.