Київ – В країні наявні всі ознаки революційної ситуації, для придушення якої у режиму Януковича залишився тільки один інструмент – силові структури, стверджує дописувач газети «День». Він вважає, що інформаційну війну український уряд вже з тріском програв, а повідомлення про розстріли й тортури підвели певну межу – Віктор Янукович став першим президентом в історії незалежної України, за якого силовики стали вбивати на вулицях українських громадян. Чи може влада у таких умовах піти на компроміс? Автор статті сумнівається. Навіть якщо будуть скасовані диктаторські «закони 16 січня», хто відповість за вбивство людей? Нині поведінка влади, яка повністю виправдовує дії «Беркута» та називає опозицію «злочинцями», свідчить про те, що точку неповернення вона вже пройшла і зупинятися не збирається. Отже, компромісів з опозицією не буде. В цих умовах єдине, що залишилося Віктору Януковичу, – звертатися за допомогою до Росії, інші мости вже спалено... повстанцями. Але чи буде він потрібен Путіну після того, як усе віддасть? Докладніше про це йдеться в статті ««Глухий кут для Януковича, в який він сам себе загнав»
Постраждалі у протистоянні бояться звертатися до швидкої допомоги, аби їх не «здали» правоохоронним органам. Керівництво МОЗу має припинити видачу потерпілих міліції прямо з лікарень. А медики, які передають силовикам учасників масових акцій та розголошують медичні дані без їх згоди, мають нести кримінальну відповідальність. Про це наголошує газета «Голос України».
В Україні економічна та політична криза, на київських вулицях проливається кров, є людські жертви, а Верховна Рада відпочиває. На жаль, як зауважує газета «День», парламент рік за роком деградує, демонструючи суспільству свою катастрофічну безвідповідальність. Недбалість у підготовці й проходженні законопроектів, порушення регламенту й навіть конституційних вимог, бездумне «кнопкодавство», цілковите ігнорування думки опозиції, – усе це вже стало «нормою». А тут ще й оті провокативні «закони про диктатуру», які ухвалили з порушеннями процедури. Заголовок публікації «Безвідповідальність».
Відставка глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна стала черговим показником відступу від ключових позицій політиків «газової групи», до якої відносять політиків, котрі зав’язані на комерційні інтереси компаній Дмитра Фірташа і його партнерів за кордоном. Однак такий термін, як переконує тижневик «Коментарі», щодо України в Росії взагалі не вживається. Причина цього криється в давніх і до певного часу міцних зв’язках «газовиків» із провідними менеджерами російського «Газпрому», і з їх кураторами в Кремлі. Віднедавна ця російська монополія надала Києву чергову підтримку і почали пряму комунікацію з українською владою. Послуги «газовиків» виявилися незатребуваними, і колись дуже монолітна і друга за потужністю адміністративно-фінансова група почала розколюватися. Більше про це йдеться в матеріалі «Остання гра «газовиків».
Постраждалі у протистоянні бояться звертатися до швидкої допомоги, аби їх не «здали» правоохоронним органам. Керівництво МОЗу має припинити видачу потерпілих міліції прямо з лікарень. А медики, які передають силовикам учасників масових акцій та розголошують медичні дані без їх згоди, мають нести кримінальну відповідальність. Про це наголошує газета «Голос України».
В Україні економічна та політична криза, на київських вулицях проливається кров, є людські жертви, а Верховна Рада відпочиває. На жаль, як зауважує газета «День», парламент рік за роком деградує, демонструючи суспільству свою катастрофічну безвідповідальність. Недбалість у підготовці й проходженні законопроектів, порушення регламенту й навіть конституційних вимог, бездумне «кнопкодавство», цілковите ігнорування думки опозиції, – усе це вже стало «нормою». А тут ще й оті провокативні «закони про диктатуру», які ухвалили з порушеннями процедури. Заголовок публікації «Безвідповідальність».
Відставка глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна стала черговим показником відступу від ключових позицій політиків «газової групи», до якої відносять політиків, котрі зав’язані на комерційні інтереси компаній Дмитра Фірташа і його партнерів за кордоном. Однак такий термін, як переконує тижневик «Коментарі», щодо України в Росії взагалі не вживається. Причина цього криється в давніх і до певного часу міцних зв’язках «газовиків» із провідними менеджерами російського «Газпрому», і з їх кураторами в Кремлі. Віднедавна ця російська монополія надала Києву чергову підтримку і почали пряму комунікацію з українською владою. Послуги «газовиків» виявилися незатребуваними, і колись дуже монолітна і друга за потужністю адміністративно-фінансова група почала розколюватися. Більше про це йдеться в матеріалі «Остання гра «газовиків».
