(Рубрика «Точка зору»)
Донецькі судді виявилися набагато більше підготовленими до викликів теперішнього політичного моменту, ніж їхні земляки з числа пересічних донеччан. Наскільки вірними виявляться їхні розрахунки, зрештою, покаже найближче майбутнє.
В останні тижні перед новим роком традиційне свавілля правосуддя «по-донецьки» перейшло усі мислимі і немислимі кордони. Досвідчені місцеві юристи і правозахисники досі перебувають в шоку. Причому, пояснити причини цього явища чітко і виразно сьогодні не може жоден із них. У той час, як жерці Феміди, які судять в революційному Києві, вустами голови Вищого суду України Романюка зажадали від силовиків посиленого захисту не лише для себе, але і членів власних родин, донецькі законники масово творили свавілля, анітрохи не остерігаючись справедливої кари суспільства.
Про букву закону і «буквочки» у тексті
Наприкінці грудня минулого року інтернет досить розважила новина про слідчого із Донецької обласної прокуратури Андрія Кривенка, що примудрився допустити аж 157 грубих помилок на 7 сторінках своєї постанови.
Прокурор не лише допустив незліченну кількість описок та безграмотних тверджень, але ще й юридично продемонстрував повне нерозуміння того, як складається документ. Дійшло до того, що «двієчник» із прокуратури неправильно процитував навіть ті тексти законів, які брав повними цитатами: КАСУ ст. 133 «виноситься постанова» замість правильного «постановляється ухвала», КПК ст. 375 «завідомо неправосудне рішення» у слідчого прокуратури перетворилося на «свідомо неправосудне», «завідомо неправильне». Крім того, слідчий (із особливо важливих справ!) прокуратури Донецької області Кривенко замість «Кодекс адміністративного судочинства» написав про якийсь «Кодекс адміністративного судового провадження». Також Кривенко замість «виконавчий директор» написав «в.о. директора», перейменував «громадську організацію» на «товариство», а «адвокатське об’єднання» на «АТ» (акціонерне товариство). У його постанові є фрази, які не читаються взагалі: «оскаржений припис №___ стосується тільки відносин між позивачем та відповідачем», «Представник Інспекції… не оскаржувала дії судді Бабаш Г. П про відмову про залучення у справі третьою особою…». Більш того, слідчий Кривенко неправильно застосував слова, додавши постанові абсолютно дикий сенс, а саме – він написав, що «кримінальне провадження підлягає закриттю з наступних причин», а «причина» в українській мові – це біда, «падуча хвороба», «психічний розлад».
Загалом, все це було б дуже смішно, якщо б не виявилося так сумно. Після декількох днів суддя Ворошиловського райсуду Донецька Катерина Лагода... залишила постанову «проФФесора» з прокуратури в силі та ще й додала помилок особисто від себе! Згодом місцевим правозахисникам вдалося добитися скасування незаконного рішення в апеляційному суді і справу відправили на дорозслідування, але волаючий прецедент все ж таки був створений.
Доведено донецьким судом: від в’язниці не зарікайся
Ще абсурднішим з юридичної точки зору є рішення, винесене наприкінці листопада трійкою суддів Апеляційного суду Донецької області: Валентиною Ждановою, Вікторією Прінцевською і Оленою Тімченко. Суд розглянув скаргу «Приватбанку» на рішення Пролетарського райсуду Донецька, в який банк раніше звернувся з позовом про відшкодування матеріального збитку від чотирьох громадян. Так от, судова трійка, частково задовольнивши вимоги позивача, примудрилася встановити провину відповідачів у скоєнні злочину. І це по цивільній справі! Таким чином, суд не лише вийшов за рамки своєї юрисдикції, але й порушив Конституцію України в частині дотримання презумпції невинуватості, а також норми Цивільно-процесуального кодексу.
Адже згідно чинного законодавства, наявність злочинних дій доводиться виключно вироком по кримінальній справі. При цьому в самому рішенні апеляційного суду чорним по білому написано, що є постанова суду першої інстанції про закриття кримінальної справи у зв’язку із закінченням строків давності.
Акція від Ворсуду: другий батько в дарунок
Очолити ж рейтинг маразматичних винаходів донецького правосуддя з повним правом може рішення все того ж Ворошиловського райсуду, винесене у грудні минулого року вже відомим читачам Радіо «Свобода» суддею Владиславом Цукуровим. Стараннями цього слуги закону семирічна донеччанка стала щасливою володаркою двох законних батьків! Якщо серйозно, то Цукуров у своєму вердикті визнав право батьківства за людиною, що не має ніякого стосунку до неповнолітньої громадянки України. Своїм позовом до суду, новоявлений батько, вочевидь, вирішив помститися матері дитини за те, що та свого часу, будучи його співробітницею по службі і підлеглою, відкинула усі його залицяння. Для цього невдасі-залицяльникові досить було надати суду лише два «докази» свого батьківства: типову листівку, яку колишня колега позивача відправляла усім співробітникам по місцю колишньої роботи, і її фотографію, яку можна скопіювати зі сторінок жінки в соцмережах.
Підставою ж для визнання батьком дівчинки чужої для неї людини послужила для Цукурова відмова справжнього батька від експертизи, яка в даній справі зовсім не є обов’язковою. Адже в матеріалах справи є свідоцтво про народження дитини і виписка з реєстраційного запису, в якому чітко зазначено, що батьком дівчинки є зовсім не позивач, про що є заяви двох батьків! Все це Цукуров залишив без уваги, спочатку звільнивши позивача від необхідності доведення правоти своїх претензій, чого вимагає стаття 60 Цивільного процесуального кодексу України. На щастя, матері і справжньому батькові дитини вдалося оскаржити рішення Ворошиловського райсуду. Але хто відповість за витрачені нерви родині дівчинки? Питання риторичне.
Суди, Донбас і Євромайдан
Донецька правозахисниця, завзятий супротивник євроінтеграції Наталія Кашкевіч винить у зростаючому суддівському свавіллі безкарність, викликану судовою реформою, проведеною владою на догоду Венеціанській комісії. Мовляв, все це стало можливим після недавнього введення в судову систему суддівської самоврядності та зміни законодавства в частині притягнення суддів до кримінальної відповідальності і таке інше. Авторові цих рядків здається, що проблема лежить зовсім в іншій, не юридичній площині. По одній простий причині – в Євросоюзі всі ці норми успішно працюють.
Вся річ у тому, що вся державна система давно і повністю прогнила від корупції, якою уражені всі без виключення гілки влади. Кругова порука ж сприяє тому, що усі вони прикривають одна іншу за відомим принципом «рука руку миє». Це і є однією з головних бід, проти яких вийшов на Євромайдан український народ. Зайвим доказом цього твердження є ухвалений 16 січня Верховною Радою злочинний закон № 3879 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який ще більше розв’язує руки українським суддям, паралельно лишаючи залишків прав громадян. Можливо, саме в цьому криється головна причина наплювацького ставлення служителів Феміди стосовно прав і свобод українців? Адже могли ж нескінченно віддані владі судді наперед сподіватися на настільки щедрий дарунок для них від президента і провладної парламентської більшості у найближчому майбутньому.
Якщо це насправді так, то вони були праві у своїх чеканнях і розрахунках. Тим дивніше, що інстинкт самозбереження геть відсутній у переважної більшості донеччан – яких, судячи по повній відсутності будь-якої суспільної активності в переломний для всієї держави момент історії, все сцілком влаштовує. Прозріння ж буде дуже хворобливим для всієї України! Поки що не пізно змінити все на краще! Більш того, сьогодні може бути останній шанс, Донбасе!
Артем Фурманюк – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
