Дві родини з Івано-Франківщини нині проживають у наметі на майдані Незалежності в Києві. Господарчі справи, спільний обід та колядка зблизили їх з іншими євромайданівцями з Прикарпаття і, незважаючи на «партизанські» умови, людям вдалося створити атмосферу домашнього затишку.
Галина Трофанюк у столиці понад місяць. Приїхала з дочкою та зятем зі села Росохач. Вдома, як розповідає мати, залишився молодший син, який порається по господарству.
Що роблять на Євромайдані – відповідають однаково втрьох: «Хочемо жити краще! Хочемо Європи в Україні!». Але найбільше вони прагнуть знайти гарну роботу, або й просто роботу. У селі з цим дуже важко, тому зятя Василя майже не буває вдома. Щоб прогодувати сім’ю, він працює на будовах у Росії та різних регіонах України.
«Хотілося б заробляти більше, але завдяки мамі (так Василь називає свою тещу Галину – ред.), яка посезонно підзаробляє у Польщі – збирає ягоди, на життя нам вистачає. Вона нам дуже допомагає», – каже євромайданівець.
На Євромайдані є й школярі
Мітинги на Майдані за місяць стали звичними, а дні проходять у роботі. Галина та її дочка Мар’яна миють посуд та готують їжу для однонаметівців з Івано-Франківщини, усіх разом їх понад 30. Одні чоловіки обідають за столом, дехто спить на матрацах під стінами намету, інші на вулиці: стоять біля сцени Євромайдану, або спілкуються із сусідами з інших наметів і жителями Києва.
«Дуже ми задоволені киянами. Приходять запитують, що нам треба. На Новий рік задарували нас подарунками, навіть шашлики приносили», – каже Галина Трофанюк.
У наметі з Івано-франківщини поруч із сім’єю з Росохача живе й родина з Яремче. Ярема Лампас, який вдома працює екскурсоводом, під час канікул привіз до Києва сина Богдана, шестикласника. Це вже друга їхня поїздка до Києва на Євромайдан. Спершу були у грудні і Богдан навіть пропустив тиждень шкільних занять. Але батько каже, що хлопець навчається добре, тому швидко наздоганяє однокласників. А поки тут на Майдані він роповідає синові про свої юнацькі роки, Україну та вчить повстанських пісень.
Галина Трофанюк у столиці понад місяць. Приїхала з дочкою та зятем зі села Росохач. Вдома, як розповідає мати, залишився молодший син, який порається по господарству.
Що роблять на Євромайдані – відповідають однаково втрьох: «Хочемо жити краще! Хочемо Європи в Україні!». Але найбільше вони прагнуть знайти гарну роботу, або й просто роботу. У селі з цим дуже важко, тому зятя Василя майже не буває вдома. Щоб прогодувати сім’ю, він працює на будовах у Росії та різних регіонах України.
«Хотілося б заробляти більше, але завдяки мамі (так Василь називає свою тещу Галину – ред.), яка посезонно підзаробляє у Польщі – збирає ягоди, на життя нам вистачає. Вона нам дуже допомагає», – каже євромайданівець.
На Євромайдані є й школярі
Мітинги на Майдані за місяць стали звичними, а дні проходять у роботі. Галина та її дочка Мар’яна миють посуд та готують їжу для однонаметівців з Івано-Франківщини, усіх разом їх понад 30. Одні чоловіки обідають за столом, дехто спить на матрацах під стінами намету, інші на вулиці: стоять біля сцени Євромайдану, або спілкуються із сусідами з інших наметів і жителями Києва.
«Дуже ми задоволені киянами. Приходять запитують, що нам треба. На Новий рік задарували нас подарунками, навіть шашлики приносили», – каже Галина Трофанюк.
У наметі з Івано-франківщини поруч із сім’єю з Росохача живе й родина з Яремче. Ярема Лампас, який вдома працює екскурсоводом, під час канікул привіз до Києва сина Богдана, шестикласника. Це вже друга їхня поїздка до Києва на Євромайдан. Спершу були у грудні і Богдан навіть пропустив тиждень шкільних занять. Але батько каже, що хлопець навчається добре, тому швидко наздоганяє однокласників. А поки тут на Майдані він роповідає синові про свої юнацькі роки, Україну та вчить повстанських пісень.
