В Україні – Ленінопад: пам’ятники вождю падають один за одним

Київ – В Україні масово падають Леніни: лише за 9 днів 2014-го в її різних куточках уже пошкоджені щонайменше 4 монументи комуністичному вождю. Таке пожвавлення навколо Іллічів у ВО «Свобода» (представники якої не раз були причетними до руйнування пам’ятників Іллічу) пов’язують з революційними настроями українців, яким набридло жити з радянським минулим. Тим часом у КПУ наголошують, що лише боротьбою з пам’ятниками комуністичної ідеї не зламати.

Майже 1350 пам’ятників Леніну лишалося в Україні станом на середину 2013-го. І як мінімум останні півтора року стали для них справжнім випробуванням: то фарбою обіллють, то маску одягнуть, то вимастять фекаліями, то підірвуть чи розстріляють, ще й обпишуть (як не матами, то свастикою). І якщо від такої «любові» Іллічі не падають, то носи, руки чи голови точно втрачають.


Між тим визначити точну кількість пошкоджених чи знесених Іллічів, а також зробити певні узагальнення щодо осіб їхніх кривдників наразі тяжко, про що у коментарі Радіо Свобода зауважили у прес-службі МВС.

Тут пояснили, що зазвичай ці випадки потрапляють до загальної статистики пошкоджень пам’ятників і кваліфікуються залежно від тяжкості вчинених дій (нерідко як хуліганство).

Комуністи кажуть, що Ленінів валять націоналісти. У «Свободі» погоджуються

А от комуністи і без статистики переконані, що пошкоджені Леніни – справа рук націоналістів. Зокрема на цьому у коментарі Радіо Свобода наголосив народний депутат від КПУ Олександр Присяжнюк.

«Однозначно у 9 із 10 випадків це справа їхніх рук, і вони відкрито беруть на себе відповідальність. А 10-й випадок також їхній, просто їм не завжди вистачає сміливості взяти на себе відповідальність», – каже комуніст.

На такий закид «свободівець» Ігор Мірошниченко, який у лютому минулого року особисто зносив пам’ятник Леніну в Охтирці, що на Сумщині, заперечень не має.

«Безперечно, що знесення пам’ятників Леніну безпосередньо пов’язані із націоналістами. Націоналістом є кожен українець, який любить свою націю, пам’ятає і шанує свою історію, предків, любить і бореться за свою державу, свободу, незалежність», – говорить депутат.

У цілому ж активізацію пошкоджень монументів Іллічу в різних куточках України Мірошниченко пов’язує зі зростанням почуття національної гідності в громадян, які попри нав’язування радянських цінностей і міфів дізнаються правду про історію. Окрім того, свободівець вважає, що на українців впливає і Єврореволюція, котра спонукає їх рішучіше відстоювати свої права і гідність.

Українці жертвують на нових Іллічів до кількох тисяч гривень – комуніст

Тим часом комуністи скаржаться, що пильнувати усіх Ленінів тяжко: біля кожного пам’ятника партійних активістів не поставиш. Утім, якщо якогось і не догледять, особливо не засмучуються, адже люди, які розуміють «значення цих великих постатей в історії країни», завжди активно долучаються до збору коштів на відновлення пошкоджених монументів. При цьому сума пожертв, за словами Олександра Присяжнюка, може сягати навіть кількох тисяч гривень.

«Люди вважають, що пам’ятники Леніну і певна історична справедливість мають бути. І у будь-якому випадку вирішувати наявність того чи іншого пам’ятника має саме місцева громада, а не купка заїжджих вандалів, які думають, що їм все дозволено», – заявляє комуніст.

Головне, наголошує Присяжнюк, що ліву ідею лише поваленням пам’ятників Леніну не перемогти.

Пам’ятники Леніну треба усувати, але безболісно – Попович

Поміж тим філософ Мирослав Попович констатує: комунізм в Україні і так уже давно ледь живий, а відтак і пам’ятники Леніну нині не мають значення. Щодо естетичного підґрунтя цих монументів, то його і так ніколи не було, через що деякі з них виглядають з перших хвилин свого існування комічними.

«Є багато анекдотичних пам’ятників Леніну. Наприклад, коли він (Ленін – ред.) тримає кепку в руці, а на голові у нього теж кепка. Ці пам’ятники взагалі – це був колись ритуал, який не мав за собою ніяких серйозних національних почуттів, і треба його усунути, тільки безболісно», – підсумовує він.

Як приклад успішної боротьби з ідеологічними пам’ятниками Мирослав Попович наводить досвід Литви, де їх розмістили в одному місці і люди можуть приходити й дивитися на них.