Сьогодні виповнилося б 90 років Сергієві Параджанову – по-справжньому славетному кінорежисерові, якого досі не тільки глядачі, а й митці кіно називають генієм.
Параджанов – вірменин за походженням – народився в Тбілісі, але з Україною пов’язана значна частина його творчої біографії. Саме в Україні він створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка», «Перший хлопець», «Українська рапсодія», «Квітка на камені».
Міжнародне ж визнання прийшло до Сергія Параджанова після екранізації в 1964 році повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у 21 країні. Параджанову надсилали свої вітання славетні кінорежисери – італійці Фелліні та Антоніоні; японець Куросава, а польський режисер Анджей Вайда навіть став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
Цього року в Україні зняли фільм про Параджанова, який згодом висунули від України на номінацію премії «Оскар» серед тих, які змагатимуться за статуетку в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
Виконавець головної ролі, канський лауреат Серж Аведікян зазначає, що стрічка «Параджанов» – про особистість митця, про те, як часи та епоха впливають на його роботу.
«Це сьогоднішня інтерпретація Параджанова. Це шанс – жити з таким персонажем. І мені дали такий шанс. Я знав Параджанова особисто, і це дуже допомогло мені, дало можливість не бути у гримі, не копіювати його. Навпаки – взяти багато з його енергетики, але лишитися собою. Тому що треба жити цим персонажем. Адже Параджанов у житті сам дуже багато грав», – розповідає актор.
А що знаєте про Параджанова ви – з таким запитанням Радіо Свобода звернулося до перехожих Києва. Однією з відповідей була така: «Геній, всесвітній геній. Він не належить до жодної з країн. Це те ж, що й Шекспір, Моцарт – це вже увійшло у світову галактику».
Параджанов – вірменин за походженням – народився в Тбілісі, але з Україною пов’язана значна частина його творчої біографії. Саме в Україні він створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка», «Перший хлопець», «Українська рапсодія», «Квітка на камені».
Міжнародне ж визнання прийшло до Сергія Параджанова після екранізації в 1964 році повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у 21 країні. Параджанову надсилали свої вітання славетні кінорежисери – італійці Фелліні та Антоніоні; японець Куросава, а польський режисер Анджей Вайда навіть став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
Цього року в Україні зняли фільм про Параджанова, який згодом висунули від України на номінацію премії «Оскар» серед тих, які змагатимуться за статуетку в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
Виконавець головної ролі, канський лауреат Серж Аведікян зазначає, що стрічка «Параджанов» – про особистість митця, про те, як часи та епоха впливають на його роботу.
«Це сьогоднішня інтерпретація Параджанова. Це шанс – жити з таким персонажем. І мені дали такий шанс. Я знав Параджанова особисто, і це дуже допомогло мені, дало можливість не бути у гримі, не копіювати його. Навпаки – взяти багато з його енергетики, але лишитися собою. Тому що треба жити цим персонажем. Адже Параджанов у житті сам дуже багато грав», – розповідає актор.
А що знаєте про Параджанова ви – з таким запитанням Радіо Свобода звернулося до перехожих Києва. Однією з відповідей була така: «Геній, всесвітній геній. Він не належить до жодної з країн. Це те ж, що й Шекспір, Моцарт – це вже увійшло у світову галактику».
