Хто врятує архітектурне обличчя старого Дніпропетровська?

Дніпропетровськ – Дніпропетровськ втрачає своє архітектурне обличчя, б’ють на сполох місцеві краєзнавці та громадські активісти. Старовинну бруківку в центрі міста з міркувань «зручності для транспорту» цього року закатали під асфальт. Також за останній рік через руйнування у Дніпропетровську зникло відразу кілька старовинних будівель в історичній частині, десятки фасадів будинків, які мають архітектурну цінність, перебувають у жалюгідному стані. Між тим опікуватись охороною й реставрацією цих пам’яток нікому – профільне управління міськради ліквідували.

Сторічну будівлю у самому центрі Дніпропетровська, на Гоголя, 12, не встигли врятувати. Поки шукали документальних підтверджень історичної цінності, її знесли задля будівництва сучасної споруди. Між тим цей будинок, так званий «будинок Родзянка», мав цікаву історію й був унікальним з точки зору архітектури, розказує дніпропетровський краєзнавець Максим Кавун. Він був одним із небагатьох уцілілих взірців «катеринославського цегляного стилю», який зародився в місті наприкінці 19 століття, коли тут діяли місцеві цегляні заводи.

«Власник міг повністю тільки за рахунок цегли виконати декор власної будівлі. Цей стиль характерний тільки для нашого міста, він був лише в Катеринославі», – каже дослідник.

За останній рік у Дніпропетровську під колесами бульдозерів забудовників та просто від руйнації часом зникало відразу кілька історичних будівель – старовинні будинки на вулицях Глінки, Комсомольській, Пастера, Гоголя. Ще понад 30 споруд з архітектурної спадщини перебувають у жахливому стані. Пишна ліпнина фешенебельних будинків Катеринослава, що колись свідчила про заможність їхніх власників, зараз нагадує хіба що про безгосподарність сучасників. Гіпсові амури, жіночі фігурки, пащі левів розпадаються на шматки й обсипаються прямо на голови перехожим.
​Історики та краєзнавці нараховують в місті понад 2 тисячі будівель цінної історичної забудови, 20 із них, кажуть, у критичному стані й потребують негайної реставрації. У міській раді визначили: аби їх врятувати, треба щонайменше 400 мільйонів гривень. Однак опікуватись цим нікому: з 2010 року обов’язок захищати історичні будинки був покладений на управління з охорони пам’яток, однак 2013 року його ліквідували, адже на його діяльність не було коштів. Реставраційні роботи на об’єктах зупинились, розказує екс-керівник управління з охорони пам`яток, краєзнавець Олександр Бердик.

«Люди відселені, частина демонтажних робіт здійснена – і на тому все зупинилось. Продовжити роботи – це досить складне питання, і фінансове, і технічне», – каже Олександр Бердик.

Краєзнавці закликають захищати старі будівлі силами громадськості

Розпочати розв’язувати проблему з реставрацією старовинних будинків у Дніпропетровську сподіваються наступного року, заявляють у міськраді, але не заперечують – цього року на це справді не виділяли грошей, місто жило в режимі економії. Днями міська рада ухвалила програму охорони пам’яток на 5 років уперед, фінансування має розпочатись з наступного року.

Однак громадські активісти висловлюють певні зауваження: участь громадськості в цьому процесі не забезпечена, каже керівник громадського об’єднання «Форум порятунку Дніпра» Василь Сухов.

«Ми пропонували створити при міському голові відповідну консультаційно-дорадчий орган для забезпечення захисту пам’яток, адже профільне управління, яке мало б це робити, ліквідоване. Наразі нікому забезпечити організацію цього процесу. Нова програма охорони пам’яток забезпечує тільки бюджетування, тобто виділення коштів, а хто буде за це відповідати й хто буде контролювати?», – каже Сухов.

При недосконалій системі охорони пам’яток краєзнавці закликають захищати старі будівлі силами громадськості. Цього року в Дніпропетровську вони почали домагатись статусу пам’ятки національного значення для одного з палаців культури. Він вважався пам’яткою архітектури УРСР, однак за часів Незалежності з відповідного переліку чомусь зник.

Між тим подальша доля інших історичних будинків Дніпропетровська, які не мають охоронного статусу, – а таких чимало – цілком залежить від порядності їхніх власників та балансоутримувачів.