Я виїхав до Польщі, щоб уникнути арешту – керівник «Дорожнього контролю»

Варшава – Ростислав Шапошников, керівник проекту «Дорожній контроль» п’ятий день перебуває у Варшаві. Журналіст та активіст виїхав до Польщі, щоб уникнути арешту. За його словами, інформація про планований владою арешт надійшла з достовірних джерел – тих самих, які попереджували про затримання Віктора Смолія, адвоката активіста «Дорожнього контролю» Андрія Дзиндзі. У Польщі Ростиславом Шапошниковим опікується Асоціація польських журналістів. Поки що український активіст не планує просити притулку в Польщі. Про це він сказав в інтерв’ю Радіо Свобода.

– Як назвати Ваше прибуття до Польщі – втечею, еміграцією?

– Власне, Радіо Свобода повідомляло, що в Україні заарештовано журналіста Андрія Дзиндзю і його адвоката Віктора Смолія, публікація про це є на сайті радіо. Основний мотив їх арешту – знищити «Дорожній контроль», тобто закрити всіх організаторів, всіх дійових осіб «Дорожнього контролю», щоб він перестав функціонувати. І після арешту Андрія Дзиндзі і Віктора Смолія я отримав інформацію з достовірних джерел про те, що я буду третім, хто відправиться до СІЗО. Тобто, беручи до уваги те, що ці ж джерела попереджували про планований арешт Смолія і зваживши на ситуацію, я вирішив виїхати з України, оскільки я, як керівник «Дорожнього контролю», займаюся наповненням сайту організації. Якщо мене затримають, то не працюватиме сайт, не буде резонансу, а потім всіх моїх журналістів також потиху пересадять.

– Чому Ви приїхали саме до Польщі?

– Інформацію про те, що мене хочуть арештувати я отримав у той день, коли перебував у Західній Україні. Тож я купив квиток на перший-ліпший автобус у західному напрямку. Це був квиток до Варшави.

– Ви встановили зв’язок із якимись польськими організаціями, польською владою?

– Рік тому я був у Варшаві на запрошення Асоціації польських журналістів (SDP) й виступав із доповіддю про «Дорожній контроль», а також про свободу слова в Україні, про права журналістів. Опинившись у Варшаві я написав листа до асоціації, вони мене запросили, тож тепер я співпрацюю з ними.

– Чи плануєте звертатися до польської влади з проханням про надання притулку?

– Зараз я не думаю звертатися з проханням про надання притулку, оскільки я все ж таки сподіваюся, що влада в Україні зміниться і я зможу повернутися додому. Якщо ж вони офіційно оголосять мене в розшук і будуть відкриті якісь кримінальні справи, то, звісно, доведеться просити притулок. Але наразі мені невідомо, чи порушена проти мене кримінальна справа і чи я в розшуку. Поки що я можу перебувати на території Євросоюзу на підставі візи, яка в мене є.

– Які у Вас плани на найближчий час?

– Я хочу, щоб якомога більше європейських журналістів дізналися про те, що насправді відбувається в Україні. Тому буду розповідати, давати інтерв’ю для місцевих ЗМІ, думаю, не тільки в Польщі, а й в інших державах.

– Ви за межами України, а що з сайтом «Дорожнього контролю»?

– Сайт я наповнюю, розміщую на ньому статті. В Україні залишилися наші журналісти, вони надсилають мені інформацію, а я її опрацьовую і розміщую на сайті, який працює в звичному режимі. Наголошу, я постійно інформуватиму про події в Україні місцеві ЗМІ. У п’ятницю я вже провів тут прес-конференцію і дав інтерв’ю трьом радіостанціям. Зрозумійте, влада поставили перед собою завдання – зробити так, щоб на час Євромайдану, цієї революції, «Дорожній контроль» їй не заважав. Коли в листопаді почалась революція, ми включились у неї в перший же день.

«Дорожній контроль» працює вже 5 років, основний напрямок нашої роботи – це реєстрація порушень дорожньої інспекції. Коли з’явилася інформація, що саме працівники ДАІ не пропускають мітингувальників на Майдан, наприклад блокують автобуси, кухні, їжу, дрова, то ми як «Дорожній контроль» супроводжували автобуси, допомагали мітингувальникам проїхати до Києва. Фактично, ми допомагали розпочати цей Майдан. Також ми організували автопробіг, блокували автомобілями центр Києва, тобто ми допомагали здійснити оцей перший поштовх. Звісно, це обурило владу, оскільки ми дуже сильно їй перешкоджали. Більше того, координатор «Дорожнього контролю» Андрій Дзиндзя був також координатором Євромайдану. Тому влада вирішила «під шумок» заарештувати «Дорожній контроль», щоб нас не було. Звісно, вирішили прибрати й мене, щоб був інформаційний вакуум, щоб не працювала сама організація.

– Чи не вважаєте, що Ваш виїзд за кордон може стати прикладом для інших активістів Євромайдану?

– Звісно, у влади є план пересадити активістів опозиції, та коли є реальна небезпека арешту, то від людини більша користь, якщо вона перебуває за кордоном, аніж тоді, коли сидить у в’язниці. Це має особливе значення, якщо йдеться про керівника громадської організації, або керівника засобу масової інформації. Наразі я не знаю, в чому мене можуть звинуватити, оскільки жодних протиправних дій я не скоїв. Та я знаю, що є завдання мене посадити. Я бачив, яким чином садили моїх колег – без законних на це підстав і я розумію, що можуть сфальсифікувати будь-яку справу, тобто організацію державного перевороту, тобто будь-що можна організувати, для них це не проблема.

– Чи почуваєте себе безпечно на території Польщі?

– Ну якщо спецслужби не приїдуть мене вбивати, тоді безпечно. А так, все добре.

– Чи плануєте звертатися до українських дипломатичних установ у Польщі?

– З понеділка будемо думати про це разом із Асоціацією польських журналістів. Тут дуже гарні люди, будемо думати, що робити далі. Я хочу щоб європейська спільнота дізналася про те, що реально відбувається в Україні. Наприклад про те, що тих журналістів «Дорожнього контролю», які залишилися в Україні, зараз шукають, їх хочуть посадити до в’язниці, тобто ситуація дуже небезпечна. Інакше кажучи, почалися зачистки, поки триває революція, вони крадькома зачищають усіх, хто їм заважав упродовж останніх років.

– Чи можна конкретизувати, кому саме і що саме загрожує?

– Йдеться про журналістів «Дорожнього контролю», я розповім усе, коли вони будуть у безпеці. Зараз ми здійснюємо певні заходи, щоб їх вберегти. Коли ж вони будуть у безпеці, то я розповім про все детально.

– Чи підтримуєте зв’язок зі своїми близькими, які залишилися в Україні? Спокійні за них?

– Очевидно, спілкуюся з ними щодня через інтернет. Сподіваюся, з ними все буде добре. Якщо ж влада почне полювання на рідних, то це вже не влада, а якісь людожери.