Чому Україна не підписала угоду про асоціацію з ЄС і що так дратує російську правлячу еліту в процесі України до Європи? З цього приводу свою оцінку для Радіо Свобода висловив Володимир Мілов, російський опозиційний політик, директор Інституту енергетичної політики.
Володимир Мілов: «Я думаю, що збої в євроінтеграції України – це лише частково наслідок російського тиску. Багато в чому це результат об’єктивних проблем. Євросоюз наївся попередніми хвилями розширення. Була низка невдалих придбань. Румунія з Болгарією чого варті. І Кіпр загалом теж, м’яко кажучи, повітря не озонує. У них величезна проблема з Туреччиною, де дуже важкі переговори, і Туреччина в чомусь більше готова, ніж Україна, скажімо, до практичної євроінтеграції. Ну і в Україні теж дивляться на це, і ось я весь час відчуваю це німе запитання в повітрі: «А що нам з того гусака?!» І де вигоди практичні для України? Тобто, мовляв, ЄС повинен щось запропонувати і Путін пропонує конкретні мільярди, а в Євросоюзі так не прийнято. Там вважається, що вступ до ЄС – це благо, яке треба заслужити, навіть асоціацію теж. Там чекають, що сама країна заявник-аплікант, вона щось принесе, розповість, як вона там виконала домашню роботу. Я думаю, що цей процес зіштовхнув події й об’єктивні труднощі. Путін тут вліз просто, як він це зазвичай робить, вже в готову тріщину в стіні. Він скористався ось цими проблемами, щоб запропонувати, на мою думку, що більшою мірою є пряником, ніж батогом. Він швидше спокусив Януковича якимись субсидіями, ніж шантажем. Знижками і так далі. Це все буде робитися за наш рахунок, за рахунок російських платників податків, як уже це відбувається з Білоруссю або зі Середньою Азією. Для Росії це, звичайно, все дуже погано і ми вигадали собі якусь штучну боротьбу з європеїзацією України. Все це буде робитися за рахунок обрізання витрат на соціальну сферу, освіту, охорону здоров’я і так далі. Це все, звичайно, дуже погано.
Росія є заручником якихось геополітичних фетишів, які сидять в голові у російського президента. Ось він вбив собі в голову, що його головна місія, умовно кажучи, відновлювати СРСР. Він, якщо хочете, вважає його розпад головною геополітичною катастрофою і от якщо ви подивитеся на всі його дії – це головний пріоритет номер один у всій його зовнішній політиці – збирати всі колишні радянські республіки. Тому, звичайно, якщо вони йдуть в якийсь інший бік, підписують з кимось, з іншим центром впливу угоди, для нього це просто червона ганчірка. Хоча з точки зору об’єктивних інтересів Росії, боротися з євроінтеграцією України – це ідіотизм повний. Нам самим потрібно думати не про інтеграцію з Узбекистаном і Таджикистаном, а з Брюсселем. Але, на жаль, у нас сьогодні такі люди при владі. І я сподіваюся, що це тимчасово і що це буде не завжди».
Володимир Мілов: «Я думаю, що збої в євроінтеграції України – це лише частково наслідок російського тиску. Багато в чому це результат об’єктивних проблем. Євросоюз наївся попередніми хвилями розширення. Була низка невдалих придбань. Румунія з Болгарією чого варті. І Кіпр загалом теж, м’яко кажучи, повітря не озонує. У них величезна проблема з Туреччиною, де дуже важкі переговори, і Туреччина в чомусь більше готова, ніж Україна, скажімо, до практичної євроінтеграції. Ну і в Україні теж дивляться на це, і ось я весь час відчуваю це німе запитання в повітрі: «А що нам з того гусака?!» І де вигоди практичні для України? Тобто, мовляв, ЄС повинен щось запропонувати і Путін пропонує конкретні мільярди, а в Євросоюзі так не прийнято. Там вважається, що вступ до ЄС – це благо, яке треба заслужити, навіть асоціацію теж. Там чекають, що сама країна заявник-аплікант, вона щось принесе, розповість, як вона там виконала домашню роботу. Я думаю, що цей процес зіштовхнув події й об’єктивні труднощі. Путін тут вліз просто, як він це зазвичай робить, вже в готову тріщину в стіні. Він скористався ось цими проблемами, щоб запропонувати, на мою думку, що більшою мірою є пряником, ніж батогом. Він швидше спокусив Януковича якимись субсидіями, ніж шантажем. Знижками і так далі. Це все буде робитися за наш рахунок, за рахунок російських платників податків, як уже це відбувається з Білоруссю або зі Середньою Азією. Для Росії це, звичайно, все дуже погано і ми вигадали собі якусь штучну боротьбу з європеїзацією України. Все це буде робитися за рахунок обрізання витрат на соціальну сферу, освіту, охорону здоров’я і так далі. Це все, звичайно, дуже погано.
Росія є заручником якихось геополітичних фетишів, які сидять в голові у російського президента. Ось він вбив собі в голову, що його головна місія, умовно кажучи, відновлювати СРСР. Він, якщо хочете, вважає його розпад головною геополітичною катастрофою і от якщо ви подивитеся на всі його дії – це головний пріоритет номер один у всій його зовнішній політиці – збирати всі колишні радянські республіки. Тому, звичайно, якщо вони йдуть в якийсь інший бік, підписують з кимось, з іншим центром впливу угоди, для нього це просто червона ганчірка. Хоча з точки зору об’єктивних інтересів Росії, боротися з євроінтеграцією України – це ідіотизм повний. Нам самим потрібно думати не про інтеграцію з Узбекистаном і Таджикистаном, а з Брюсселем. Але, на жаль, у нас сьогодні такі люди при владі. І я сподіваюся, що це тимчасово і що це буде не завжди».
