Вартість «швидких», які для областей закуповує МОЗ, значно вища, аніж вартість тих спецмобілів, які місцевій владі вдається купувати самостійно. Ще на початку року влада Рівненщини пообіцяла оновити третину медичного обладнання за державний кошт й отримала для цього субвенцію на 13,5 мільйона гривень.
Рівно рік тому 20 з половиною мільйонів державних гривень на Рівненщині були витрачені на закупівлю двох реанімобілів «Мерседес Спрінтер» класу С та 28 санітарних автомобілів «Пежо Боксер» класу В. За нинішній рік служби екстреної допомоги очікували заміни ще не менше півсотні «швидких». А ще медикам обіцяли переносні електрокардіографи, апарати для ультразвукового обстеження, монітори спостереження для реанімації й інтенсивної терапії, ендоскопічне обладнання. Вищезгадану апаратуру частково отримали обласні й районні лікарні. Детальних звітів про її надходження й розподіл не публікувалося. За інформацією від працівників екстреної медицини, у Рівному, чимало начиння їхніх автомобілів лишає бажати кращого.
А тим часом упродовж року чиновники охорони здоров’я посилено оптимізували сільську та районну медицину. Подекуди відкривають ФАПи та ремонтують амбулаторії, однак у багатьох селах реформування вилилося у перетворення сільських лікарень в амбулаторії з денним стаціонаром. Селяни здебільшого проти подібних перетворень, кажуть мешканці селища Антонівка у Володимирецькому районі. Основна причина – невпевненість у тому, що медична допомога відтепер надаватиметься вчасно, каже багатодітна мати Софія Басік. Жінка переконана – діряву ковдру не натягнеш: один сімейний лікар на шість тисяч населення аж ніяк не справиться. Адже лише в Городці – 40 дітей до року. І якщо єдиний сімейний лікар поїде туди до хворої дитини, решта сіл лишаються без первинної допомоги. Якщо ж селяни звертаються одразу на «швидку» в район, їх відправляють до сімейного лікаря. До речі, саме цей район чиновники ставлять за приклад у справі медичного реформування.
Хто в черзі на оптимізацію?
Мешканці великого села Тучин Гощанського району заявляють, що боротимуться за повернення повноцінної лікарні, яку нині перетворюють в амбулаторію. Радіо Свобода поцікавилося, як оснащена амбулаторія загальної практики в селі Кутин, що за 25 кілометрів від районного центру Зарічне.
Сімейний лікар Василь Савич тут один на майже три тисячі мешканців семи навколишніх сіл. Загалом із 18 робочих місць нині в амбулаторії лишили лише 8, включно з трьома кочегарами. У закладі є електрокардіограф, біохімічний апарат і деяке обладнання для фізкабінету. Однак за 25 кілометрів від району найпершою технічною потребою амбулаторії є автомобіль (нині лікар їздить до хворих на власних стареньких «жигулях». Василь Савич направляв до районної лікарні й адміністрації список необхідного обладнання, серед якого – тубус-кварц та біодинаміка для фізкабінету. Однак у тому, що до кінця року подібна допомога буде надана, лікар сумнівається.
«У сусідньому селі є амбулаторія сімейної медицини. Але там немає лікаря взагалі і десь півтори тисячі населення», – розповідає лікар.
А ось госпрозрахунковий кабінет стоматолога з новою установкою в селі лишили, проте підпорядкували райлікарні.
Навіщо селу лікарня і «швидка»?
Нинішній начальник обласного управління охорони здоров’я Віталій Бойко є депутатом обласної ради саме від цього, віддаленого північного округу. Тож каже, що потреби поліських сіл йому відомі. Він запевняє: медичні чиновники про технічні проблеми сільської медицини знають і поступово їх виправляють.
«Ми володіємо цією ситуацією. Її неможливо одразу поправити, бо стільки років медичний транспорт не закуповувався, хоча в цьому році навіть райони – ось, Рівненський – закупив, чотири машини медичної допомоги… Планується, що ми купимо порядка 60 автомобілів швидкої медичної допомоги, які в цьому році будуть направлені в сільські амбулаторії», – запевняє медичний керівник..
Автомобіль, який за кошти платників податків нещодавно закупила влада Рівненського району, коштує 170 тисяч гривень. Вартість «швидких», які закупило для області МОЗ, вища на півмільйона.
Нині чимало сільських фельдшерів Рівненщини курсують до хворих на велосипедах, які їм вручили керівники районної та обласної влади. А ось у міські медичні установи нерідко потрапляє гуманітарна допомога з Німеччини та Франції. Скажімо, нещодавно один із пологових будинків отримав із німецького Оберфіхтаху кювет – інкубатор для недоношених новонароджених, дихальний апарат та 20 лапароскопічних апаратів. Усе обладнання раніше було в користуванні.
Тим часом головний лікар Рівненської центральної міської лікарні Євген Кучерук вважає, що жодних централізованих державних закупівель медобладнання проводити не варто – краще надати можливість зробити їх самим, враховуючи потреби. Адже партії медобладнання з держбюджету не настільки серйозні. У той же час, скажімо, польські медики подарували лікарні дорогий і надзвичайно цінний для операцій ангіограф, швейцарці – дороге обладнання для переливання та очищення крові.
Рівно рік тому 20 з половиною мільйонів державних гривень на Рівненщині були витрачені на закупівлю двох реанімобілів «Мерседес Спрінтер» класу С та 28 санітарних автомобілів «Пежо Боксер» класу В. За нинішній рік служби екстреної допомоги очікували заміни ще не менше півсотні «швидких». А ще медикам обіцяли переносні електрокардіографи, апарати для ультразвукового обстеження, монітори спостереження для реанімації й інтенсивної терапії, ендоскопічне обладнання. Вищезгадану апаратуру частково отримали обласні й районні лікарні. Детальних звітів про її надходження й розподіл не публікувалося. За інформацією від працівників екстреної медицини, у Рівному, чимало начиння їхніх автомобілів лишає бажати кращого.
А тим часом упродовж року чиновники охорони здоров’я посилено оптимізували сільську та районну медицину. Подекуди відкривають ФАПи та ремонтують амбулаторії, однак у багатьох селах реформування вилилося у перетворення сільських лікарень в амбулаторії з денним стаціонаром. Селяни здебільшого проти подібних перетворень, кажуть мешканці селища Антонівка у Володимирецькому районі. Основна причина – невпевненість у тому, що медична допомога відтепер надаватиметься вчасно, каже багатодітна мати Софія Басік. Жінка переконана – діряву ковдру не натягнеш: один сімейний лікар на шість тисяч населення аж ніяк не справиться. Адже лише в Городці – 40 дітей до року. І якщо єдиний сімейний лікар поїде туди до хворої дитини, решта сіл лишаються без первинної допомоги. Якщо ж селяни звертаються одразу на «швидку» в район, їх відправляють до сімейного лікаря. До речі, саме цей район чиновники ставлять за приклад у справі медичного реформування.
Хто в черзі на оптимізацію?
Мешканці великого села Тучин Гощанського району заявляють, що боротимуться за повернення повноцінної лікарні, яку нині перетворюють в амбулаторію. Радіо Свобода поцікавилося, як оснащена амбулаторія загальної практики в селі Кутин, що за 25 кілометрів від районного центру Зарічне.
Сімейний лікар Василь Савич тут один на майже три тисячі мешканців семи навколишніх сіл. Загалом із 18 робочих місць нині в амбулаторії лишили лише 8, включно з трьома кочегарами. У закладі є електрокардіограф, біохімічний апарат і деяке обладнання для фізкабінету. Однак за 25 кілометрів від району найпершою технічною потребою амбулаторії є автомобіль (нині лікар їздить до хворих на власних стареньких «жигулях». Василь Савич направляв до районної лікарні й адміністрації список необхідного обладнання, серед якого – тубус-кварц та біодинаміка для фізкабінету. Однак у тому, що до кінця року подібна допомога буде надана, лікар сумнівається.
«У сусідньому селі є амбулаторія сімейної медицини. Але там немає лікаря взагалі і десь півтори тисячі населення», – розповідає лікар.
А ось госпрозрахунковий кабінет стоматолога з новою установкою в селі лишили, проте підпорядкували райлікарні.
Навіщо селу лікарня і «швидка»?
Нинішній начальник обласного управління охорони здоров’я Віталій Бойко є депутатом обласної ради саме від цього, віддаленого північного округу. Тож каже, що потреби поліських сіл йому відомі. Він запевняє: медичні чиновники про технічні проблеми сільської медицини знають і поступово їх виправляють.
«Ми володіємо цією ситуацією. Її неможливо одразу поправити, бо стільки років медичний транспорт не закуповувався, хоча в цьому році навіть райони – ось, Рівненський – закупив, чотири машини медичної допомоги… Планується, що ми купимо порядка 60 автомобілів швидкої медичної допомоги, які в цьому році будуть направлені в сільські амбулаторії», – запевняє медичний керівник..
Автомобіль, який за кошти платників податків нещодавно закупила влада Рівненського району, коштує 170 тисяч гривень. Вартість «швидких», які закупило для області МОЗ, вища на півмільйона.
Нині чимало сільських фельдшерів Рівненщини курсують до хворих на велосипедах, які їм вручили керівники районної та обласної влади. А ось у міські медичні установи нерідко потрапляє гуманітарна допомога з Німеччини та Франції. Скажімо, нещодавно один із пологових будинків отримав із німецького Оберфіхтаху кювет – інкубатор для недоношених новонароджених, дихальний апарат та 20 лапароскопічних апаратів. Усе обладнання раніше було в користуванні.
Тим часом головний лікар Рівненської центральної міської лікарні Євген Кучерук вважає, що жодних централізованих державних закупівель медобладнання проводити не варто – краще надати можливість зробити їх самим, враховуючи потреби. Адже партії медобладнання з держбюджету не настільки серйозні. У той же час, скажімо, польські медики подарували лікарні дорогий і надзвичайно цінний для операцій ангіограф, швейцарці – дороге обладнання для переливання та очищення крові.
