Національна команда України з футболу у вівторок може переписати історію. У Парижі на «Стад де Франс» підопічні Михайла Фоменка знову не будуть фаворитами – як і кілька днів тому в Києві на «Олімпійському». Минулої п’ятниці багато фахівців так само не вважали «синьо-жовтих» здатними здолати опір колективу на чолі з головним цьогорічним претендентом на «Золотий м’яч» Франком Рібері.
Якийсь зі спонсорів «триколірних» навіть випустив перед грою в Україні плакат із зображенням галльського півня, що стоїть чомусь на перегорнутій російській шапці-вушанці з синьо-жовтим прапорцем. Українці у відповідь малювали курку-гриль або борщ із півня, – одне слово, опоненти розважалися і підігрівали атмосферу, як могли.
Порядок проти фаворита
Головний тренер французів Дідьє Дешам зі стартових хвилин київського матчу дав зрозуміти: гості приїхали в Україну перемагати. Рібері і компанія захопили центр поля, а українці організовано захищалися, намагаючись швидко контратакувати. Попри загальний тиск або, якщо використати штамп, ігрову і територіальну перевагу «триколірних», саме у контратаках господарів виникли найнебезпечніші моменти першого тайму. Ударам Ярмоленка, Едмара і Коноплянки трохи забракло, щоб стати голами.
Старт другого тайму був схожим на перші хвилини матчу – тиск французів наштовхувався на дисциплінований захист «синьо-жовтих». А після години гри настав час Романа Зозулі: нападник майстерно завершив триходівку, в якій, крім нього, взяли участь Тарас Степаненко і Едмар.
В останній 10-хвилинці українці забили вдруге: Зозуля з другої спроби (перша була на 75-й хвилині) таки переконав турецького рефері Джунейта Чакира, що Лоран Косельни перервав його маневр забороненим прийомом. Андрій Ярмоленко з 11-метрової позначки ледь переграв Уґа Льоріса – від руки голкіпера і поперечки м’яч таки заскочив у ворота. 2:0 – це остаточний рахунок першого протистояння українців і французів. Нарікає керманич «синьо-жовтих» лише на те, що не вдалося забити ще.
«Було б краще, якби було 3:0, оскільки було пару моментів, у яких можна було довести рахунок до 3:0», – сказав Михайло Фоменко в ефірі «Шустер live» після перемоги.
Захисна ложка дьогтю
Збірна України здобула першу перемогу над французькою командою – дотепер максимальним здобутком у протистояннях із цим суперником була нічия. Українці вперше перемогли команду світової топ-групи в зустрічі, в якій опонентам теж потрібна була перемога (англійців дніпропетровського зразка 2009 року рахувати не варто – своє завдання на той момент вони вже вирішили).
Ще ніколи у європейських матчах плей-оф чемпіонату світу збірна, яка програвала перший матч із рахунком 0:2, не проходила далі… Та на цьому медові думки варто зупинити, бо Фоменко має перед матчем на «Стад де Франс» значні кадрові проблеми.
Ковалі київської перемоги захисники Олександр Кучер і Артем Федецький, які так і не дали «розбігтися» Франку Рібері і компанії, через дискваліфікацію пропускатимуть поєдинок у Парижі. До цього варто додати, що в переможному матчі не надто вдало зіграв лівий оборонець В’ячеслав Шевчук: приміром, наприкінці першого тайму за рахунку 0:0 він «прихопив» у власному штрафному майданчику Лоїка Ремі, і лише диво врятувало українців від заслуженого пенальті.
Отже, три позиції в обороні потребують посилення… Перед Фоменком стоїть непросте завдання, але тренер уже неодноразово доводив, що вміє знаходити резерви, а також є переконливим мотиватором.
Колись у 90-х гурт «Мертвий півень» (ще один привіт його галльському колезі) заспівав меланхолійно-депресивну пісню «Ми помрем не в Парижі». Якщо у вівторок ці слова стануть пророчими щодо долі нинішнього українського футбольного покоління, цей рефрен зазвучить зовсім по-іншому.
Працюю на Радіо Свобода з квітня 2010 року. Редактор та ведучий ранкових новин. Попередній трудовий досвід також пов’язаний із радіо – обласним державним у Луганську, «Радіо-Ера» в Києві. Народився 1975 року у Жовтих Водах на Дніпропетровщині. Вищу освіту отримав у Луганському державному педагогічному університеті ім. Тараса Шевченка.
