Україна: антисемітизм є, але не має загрозливого характеру – спецпосланець США

Київ – За даними Всесвітнього єврейського конгресу, за останні роки кількість проявів антисемітизму у світі зросла майже на третину. Натомість в Україні кількість таких проявів знижується. Наскільки дослідження Всесвітнього єврейського конгресу відповідають дійсності? Яким є рівень антисемітизму, які є проблеми в єврейських громадах України? У пошуках відповіді Радіо Свобода звернулось до спеціального посланця США з моніторингу і боротьби з антисемітизмом Айри Формана, який 12-15 листопада відвідав Україну. І, за його власними словами, отримав величезний масив інформації для вивчення й аналізу.

– Я відвідав Дніпропетровськ, Київ і Львів. І зазначу, що одноденне перебування у тому чи іншому місті не робить з мене серйозного експерта з тамтешніх проблем міжнаціональних взаємин і рівня антисемітизму. Тим не менше. певна картина, певний «калейдоскоп» від відвідин абсолютно різних українських міст у мене склались. Кожне з трьох міст має свою історію проживання у них єврейських громад, різні єврейські організації.

– І що вразило у кожному з відвіданих Вами міст?

Дніпропетровськ видається мені містом з сильною єврейською громадою й організаціями і з серйозними ресурсами для їхнього розвитку. Таких ресурсів не мають єврейські громади Києва і Львова. Я би сказав, що у Дніпропетровську громада сповідує «американський стиль» у своєму житті. Але, знову-таки, не стану робити загальних висновків після короткого перебування у кожному з трьох українських міст. Це мій перший, ознайомчий візит в Україну.

– Чимало міжнародних організацій, наприклад, ФАРЕ (FARE) звинувачують Україну й українців в антисемітизмі і ксенофобії. Ви погоджуєтесь з цим?

– Звіти таких міжнародних організацій, як ФАРЕ, мають бути підтверджені або навпаки – спростовані. Коли ідеться про прояви антисемітизму, не можна посилатись на думку чи позицію однієї особи чи однієї організації – треба вивчати ситуацію у місті, країні або регіоні, аналізувати дані. Кожна держава має свою специфіку, і я вважаю, що Україна багато в чому унікальна. Адже всередині однієї і тієї ж громади існують різні, іноді протилежні думки щодо проблем антисемітизму в Україні! Це мене дещо здивувало під час спілкування.

– Пане Форман, що саме Ви маєте на увазі?

– Наприклад, дехто в єврейських громадах мене переконував, що рівень антисемітизму в Україні зростає, а за кілька хвилин інші представники єврейської громади казали, що не відчувають антисемітизму і що в Україні наявна міжетнічна злагода, і євреї не мають проблем з українцями і росіянами. Тож, щодо проблем з антисемітизмом в Україні, неможливо зробити однозначний, або ж чорно-білий, висновок, тут наявна ціла «веселка» ситуацій і думок. Не можна сказати, що в Україні відсутній антисемітизм, як не можна казати, що він має загрозливий характер.

Коли ідеться про міжетнічні відносини, то ситуацію треба вивчати у розвитку, на основі усього масиву інформації, яка би демонструвала особливості життя єврейської та інших громад. З того, що я почув у трьох українських містах, з того, що я вивчав про Україну, можу сказати, що ситуація з антисемітизмом тут не така загрозлива, як в деяких інших державах Європи, але вияви антисемітизму є.

– Українське єврейство постраждало у роки Голокосту. Що для Вас означає Голокост?

– Це найбільш трагічна сторінка в історії єврейства. Як американський єврей, я не міг не приїхати одного разу в Україну – відомо, що пережило українське єврейство у роки Голокосту. Я висловлюю жаль з приводу минулих подій. Я отримав нагоду відвідати місця, які єврейські громади України пов’язують з Голокостом – Бабин Яр у Києві та Янівський цвинтар у Львові. Але я також побачив, вже у Дніпропетровську, що єврейська громада, згадуючи минуле, дивиться у майбутнє, свідченням цього є сучасний єврейський центр «Менора».

США, які є молодою державою, які мають «коротку історію», допомагають вивчати, досліджувати цю трагедію єврейського народу, яка мала місце в Європі. Адже вплив Голокосту відчуємо ми всі – і у Сполучених Штатах, і в Європі, і в Ізраїлі. Це урок, який треба пам’ятати. Мені розповіли, що в Україні його пам’ятають, у ваших школах діти мають уроки про Голокост, це вражає, оскільки це не тільки єврейські діти.

– Що мають зробити українське суспільство, ЗМІ, щоб рівень антисемітизму не зростав?

– Я вважаю, що головне – не допустити роздмухування так званої «мови ненависті», «мови ворожнечі», як ми її називаємо на Заході. На жаль, Ви не знайдете держави, де була би повністю відсутня ця мова, не йдеться лише про єврейські громади. Громадянське суспільство, національні осередки, журналісти – це ті, хто має змусити політиків відмовитись від «мови ворожнечі», від розпалювання ворожнечі у країні задля власних політичних амбіцій. Суспільство має швидко, жорстко реагувати на кожен вияв радикалізму і «мови ворожнечі». ЗМІ повинні давати сувору відсіч будь-яким спробам посіяти розбрат у суспільстві, у державі. А лівим і правим радикалам за умов економічної кризи я би радив не шукати винних, а обговорювати шляхи подолання кризи. І робити це спільно із суспільством, з представниками різних етнічних груп.

Насамкінець я хочу подякувати працівникам посольства США в Україні, які організували мої зустрічі з лідерами єврейських громад, місцевих органів влади у Києві, Львові і Дніпропетровську. Я отримав величезний масив інформації, зможу порівняти, наскільки серйозною є проблема антисемітизму для України, наскільки успішно розвиваються українські єврейські громади на європейському тлі.