Київ – У київському PinchukArtCentre презентували виставку «Є воля – є шанс» до 10-річчя фонду «АнтиСНІД». У ній взяли участь 7 українських та світових сучасних художників – з них кожен має особисту історію, пов’язану з цією хворобою. Експозиція не обмежиться територією арт-центру – робота одного з митців вже з’явилася на вулицях Києва. А куратори кажуть, що виставка не шокує глядача, однак змусить тривалий час думати про те, як СНІД впливає на наше життя.
В Україні перші випадки ВІЛ/СНІДу були зареєстровані у 1987 році. А перша у світі виставка, присвячена цій хворобі, відбулася на 6 років раніше у Нью-Йорку. Її автором була американська фотограф Нен Голдін – одна із митців, чиї роботи презентували сьогодні в Києві в рамках виставки «Є воля – є шанс».
«Вона показала, як ВІЛ радикально змінив її життя і вплинув на її творчість та особистість, – розповідає куратор PinchukArtCentre Бйорн Гельдгоф. – Ця виставка – про історію ВІЛу. Вона показує, як художники завжди були одними з перших, хто говорив про це. Але це також особисті історії».
Наприклад, робота художника Фелікса Ґонзалеса-Торреса – це інсталяція з цукерок, яка важить саме стільки, скільки важив його партнер до того, як захворів на СНІД. Відвідувачі можуть вільно брати солодощі – як пояснює Бйорн Гельдгоф, це символізує, як хвороба їсть людину зсередини. Але це також робота про надію, додає він, адже інсталяція постійно відновлюється.
Деякі роботи опинилися поза стінами галереї. Так фотографію Ґонзалеса-Торреса розмістили на 30 білбордах у різних частинах Києва. А відеоінсталяцію Тоні Оурслера транслюватимуть на фасаді PinchukArtCentre.
До експозиції також увійшли роботи Демієна Хьорста, Ай Вейвея, Іллі Чічкана та Сергія Браткова. Виставка не розрахована на миттєвий, шокуючий ефект, кажуть організатори. Однак глядач ще тривалий час думатиме над тим, що побачив, зазначають вони.
Коли він пішов спати, я заховав свою зубну щітку – художник
Український фотограф Сергій Братков наголошує на тому, як важливо позбавлятися міфів про СНІД. На його роботі – український пейзаж, над яким нависає темна хмара. Так само СНІД – це щось водночас близьке і страшне, пояснює художник.
«Я вперше зіштовхнувся зі СНІДом у Нью-Йорку, коли зупинився в американського художника. Я зайшов до нього у помешкання, відкрив холодильник, і звідти висипалася купа пігулок. Я здивовано подивився на нього, і він сказав: «Так, у мене СНІД». Коли він пішов спати в сусідню кімнату, я тихо піднявся і заховав у валізу свою зубну щітку. Уявляєте мою обізнаність?» – каже Сергій Братков.
Засновниця фонду «АнтиСНІД» Олена Пінчук каже, що за останні роки темпи приросту епідемії в Україні почали знижуватися. «Якщо спочатку це була безнадійна історія, то за роки боротьби людство навчилося протистояти епідемії. Так, ВІЛ – це страшний діагноз, що змінює життя назавжди, але це більше не смертельний вирок», – розповідає вона.
Олена Пінчук зазначає, що у боротьбі з ВІЛ/СНІДом найважливіше працювати саме з молоддю. І виставка «Є воля – є шанс» – це один із способів говорити про проблему сучасною та зрозумілою мовою.
Експозиція триватиме до 5 січня.
В Україні перші випадки ВІЛ/СНІДу були зареєстровані у 1987 році. А перша у світі виставка, присвячена цій хворобі, відбулася на 6 років раніше у Нью-Йорку. Її автором була американська фотограф Нен Голдін – одна із митців, чиї роботи презентували сьогодні в Києві в рамках виставки «Є воля – є шанс».
«Вона показала, як ВІЛ радикально змінив її життя і вплинув на її творчість та особистість, – розповідає куратор PinchukArtCentre Бйорн Гельдгоф. – Ця виставка – про історію ВІЛу. Вона показує, як художники завжди були одними з перших, хто говорив про це. Але це також особисті історії».
Наприклад, робота художника Фелікса Ґонзалеса-Торреса – це інсталяція з цукерок, яка важить саме стільки, скільки важив його партнер до того, як захворів на СНІД. Відвідувачі можуть вільно брати солодощі – як пояснює Бйорн Гельдгоф, це символізує, як хвороба їсть людину зсередини. Але це також робота про надію, додає він, адже інсталяція постійно відновлюється.
Деякі роботи опинилися поза стінами галереї. Так фотографію Ґонзалеса-Торреса розмістили на 30 білбордах у різних частинах Києва. А відеоінсталяцію Тоні Оурслера транслюватимуть на фасаді PinchukArtCentre.
До експозиції також увійшли роботи Демієна Хьорста, Ай Вейвея, Іллі Чічкана та Сергія Браткова. Виставка не розрахована на миттєвий, шокуючий ефект, кажуть організатори. Однак глядач ще тривалий час думатиме над тим, що побачив, зазначають вони.
Коли він пішов спати, я заховав свою зубну щітку – художник
Український фотограф Сергій Братков наголошує на тому, як важливо позбавлятися міфів про СНІД. На його роботі – український пейзаж, над яким нависає темна хмара. Так само СНІД – це щось водночас близьке і страшне, пояснює художник.
«Я вперше зіштовхнувся зі СНІДом у Нью-Йорку, коли зупинився в американського художника. Я зайшов до нього у помешкання, відкрив холодильник, і звідти висипалася купа пігулок. Я здивовано подивився на нього, і він сказав: «Так, у мене СНІД». Коли він пішов спати в сусідню кімнату, я тихо піднявся і заховав у валізу свою зубну щітку. Уявляєте мою обізнаність?» – каже Сергій Братков.
Засновниця фонду «АнтиСНІД» Олена Пінчук каже, що за останні роки темпи приросту епідемії в Україні почали знижуватися. «Якщо спочатку це була безнадійна історія, то за роки боротьби людство навчилося протистояти епідемії. Так, ВІЛ – це страшний діагноз, що змінює життя назавжди, але це більше не смертельний вирок», – розповідає вона.
Олена Пінчук зазначає, що у боротьбі з ВІЛ/СНІДом найважливіше працювати саме з молоддю. І виставка «Є воля – є шанс» – це один із способів говорити про проблему сучасною та зрозумілою мовою.
Експозиція триватиме до 5 січня.
