Що українці розуміють під свободою і як за неї боротися?

Преважна більшість аналітиків, як західних, так і українських, вважає, що одним із найбільш цінних елементів розуміння українцями свободи є – незалежність їхньої держави. Довкола цього й формується останнім часом новітня демократична свідомість українців, їхнє прагнення до більшої свободи. Експерти також кажуть, що своєрідним якісним рубежем у боротьбі за свої свободи для українців стала Помаранчева революція, як досить гіркий урок, що змусив їх зробити відповідні висновки з невдач, якісно змінити ставлення до боротьби за свою свободу.

​Американський аналітик Андерс Ослунд упевнений, що величезне розчарування українців після Помаранчевої революції полягає у їхньому надмірному сподіванні на верхівку.

«Звичайно, є величезне розчарування тим, що сталося після Помаранчевої революції й не відповідало бажанням людей. Я думаю, що одна із головних причин те, що президент Віктор Ющенко перейшов на бік Віктора Януковича. І зараз люди не знають, кому вірити. Розчарування людей – це дуже важлива причина. Вони здійснили мирний, демократичний прорив. А потім виявилося, що лідери не ті. Виглядало так, особливо це стосується Ющенка, що вони не відповідають завданням цього прориву. Лідери думали тільки про себе, а не про людей», – сказав Радіо Свобода Андерс Ослунд.
​
Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв у розмові з Радіо Свобода висловив переконання, що українці відрізняються від інших народів колишнього СРСР, насамперед, своїм послідовним прагненням до незалежності.

«Почуття незалежності та необхідності своєї держави, своєї свободи, все-таки у нас в Україні більш загострене, аніж в інших республіках. Тут важливий історичний досвід, Україна дійсно вперто боролася за свою незалежність… В радянських таборах українських політв’язнів, не дивлячись на те, що це величезна імперія, було понад 40 відсотків. Тому просто так згорнути завоювання незалежності, свободи українців, не вдасться. І це надає певного оптимізму», – зазначає Джемілєв.

Як учасник Помаранчевої революції, він не сумнівається, що під час цих подій політики, «жорстоко обманули» людей, але ті змогли, як вважає Джемілєв, зробити з цього правильні висновки.

Вже згаданий Андерс Ослунд наголосив Радіо Свобода, що в українців, вже після 2005 року, є дуже важливе відчуття необхідності виступити разом в певний момент. «Й тепер є певна активність людей в Україні, є чимало різних акцій, – каже він. – Люди тут вже знають, що необхідно збиратися всім разом, коли є конкретна можливість щось змінити в державі».

Період після Помаранчевої революції поліпшив розуміння, що є справжньою свободою

Ірина Бекешкіна, керівник Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» зауважила Радіо Свобода, що після того, як у 2009 році лише третина українців була готова пожертвувати своїм матеріальним благополуччям задля свободи, а більше ніж третина – ні, то вже у 2013 році більше ніж половина українців готові на матеріальні жертви заради збереження своїх свобод.

Хоча найбільш послідовних українців, так званих інтерналів (внутрішньо відмобілізованих), котрі чітко розуміють, що все у боротьбі за їхні права залежить саме від них, нараховується сьогодні лише до 3-х відсотків. Правда, до них приєднується ще до 15 відсотків тих, що схильні так вважати, з певними сумнівами.

Директор програм Київського соціологічного центру Разумкова Андрій Биченко наголосив у розмові з Радіо Свобода, що Помаранчева революція якраз переконала українців, що вони самі можуть чогось досягти у боротьбі за свободу, можуть вплинути на владу, на ситуацію в державі.

«Треба сказати, що ставлення до свободи змінилося в українців дуже помітно внаслідок Помаранчевої революції, – зазначає він. – Пріоритети свободи завжди були досить високими для українців, але до Помаранчевої революції була апатія, люди відчували, що, щоб вони не робили, це жодним чином не може вплинути на владу. І саме події 2004-2005 року багатьох переконали, що, хоча й не завжди, але звичайні громадяни можуть впливати на владу і їхня діяльність не є безрезультатною… Але при цьому вони часто воліли би, щоб захищав цю демократію, здобував свободу для них хтось інший, а не вони безпосередньо».

Андрій Биченко також вважає, що саме погане економічне становище українців, спадщина минулого від тоталітаризму сприяють сьогодні значній мінливості їхніх настроїв та бажання боротьби за свободу.

«Зараз в Україні немає серйозного економічного підґрунтя для справжньої свободи особистості, тому лише боротьба за економічні свободи консолідує дві різних частини українського суспільства», – каже він.

Зовнішній поштовх демократії допоможе українцям досягнути більших свобод?

Андрій Биченко принагідно наголошує на важливості підтримки старих демократій Заходу. «Якщо говорити про колишні соціалістичні країни, які зараз в ЄС, у них, окрім розвитку свого вільного суспільства, був значний демократичний вплив з боку старих країн ЄС, де давно вже не було тоталітарного тягаря, – зауважує він. – В Україні такого явного випливу немає і тому відставання українців у досягненні справжньої свободи буде ще спостерігатися довго»..

Андерс Ослунд сподівається, що Вільнюський саміт 28-29 листопада матиме сильний вплив на українське суспільство.

«Мені здається, що або президент Янукович підпише цю угоду з ЄС і тоді це буде чудово. Або ж він буде не здатен зробити досить для підписання цієї угоди. Тоді це зробить наступний президент України, як сказав польський євродепутат Яцек Саріюш-Вольский: у Вільнюсі питання ставиться так, чи Янукович хоче продовжити своє політичне життя, чи він хоче піти геть з політики… Я думаю, що є добрі надії на 2015 рік, що так і станеться. Тому що, ми бачимо сьогодні у президента Януковича дуже низький рейтинг в опитуваннях. Люди незадоволені».

Українці у своїх досягненнях свободи сьогодні перебувають десь посередині між Європою і фактично тоталітарними режимами на схід від неї, зазначив у розмові з Радіо Свобода Мустафа Джемілєв.

«Ситуація зі свободою ліпша, ніж в Середній Азії чи Росії, але все таки українцям ще далеко до просунутих демократій Європи. Тут можна казати про багато наших промахів, котрі ми свого часу здійснили. Зокрема, не зробили люстрацію у суспільстві, як це робили в Балтиці, ми не вичистили державний апарат. При владі виявилися ті люди, котрі боролися проти незалежності України. І тому очікувати якихось блискучих результатів взагалі не доводилося. Але Україна зробила значний крок і за рівнем свободи ми відрізняємося у кращий бік у порівнянні з колишніми радянськими республіками на схід від України. Але слід зробити ще дуже багато і я боюся, що зараз поки-що тенденція не на просування вперед, а навпаки. Ми всі покладаємо великі надії на те, що буде підписано угоду про асоціацію України з ЄС і тоді, можливо, відкриється більш широкий шлях для просування до демократії і свободи. А зараз ми просто на стадії очікування. Після 28 листопада побачимо, як будуть розвиватися події. Ми, наприклад, дуже стримані у наших вимогах, кроках, бо не бажали би завдати шкоди підписанню цієї угоди з ЄС. А якщо буде зроблений все ж крок у бік східного сусіда, то тоді, мабуть, не лише серед кримських татар, а й у цілому в Україні рух за свободу, за свої права сильно радикалізується, бо іншого виходу ми не бачимо», – наголошує Мустафа Джемілєв.

Експерти також вважають, що українці поки-що не досить активні у повсякденній реалізації своїх бажань до свободи через громадянське суспільство. А саме щоденна готовність кожного до активних дій через недержавні структури приносить значні результати для демократії у суспільстві. Лише до 5 відсотків громадян України беруть більш-менш стабільну участь у роботі громадських організацій України.

Можливо якраз це і є одним зі шляхів припинення втечі від свободи багатьох українців?

Тема нашої наступної програми – «Щоденна громадська активність вертає людей на шлях свободи».

Думки, висловлені в авторській рубриці «Втеча від свободи» не конче відображають позицію Радіо Свобода