У центрі Києва відбулася акція до 80-х роковин Голодомору-геноциду в Україні 1932-1933 років «Послання пам’яті» до нащадків.
На спеціальному полотні перехожі залишали послання майбутнім поколінням, які у 2033 році вшановуватимуть соті роковини Голодомору.
«Це лише один етап цієї акції. Також ми звернулися до територіальних громад з проханням написати послання до нащадків, яким випаде обов’язок вшановувати соті роковини трагедії. Таке прохання отримали усі села та міста України, представники яких привезуть листи до Києва 23 листопада. Із них буде сформовано новий том книги Національної книги пам’яті, в якій уже надруковані прізвища померлих», – розповіла волонтер Громадського комітету зі вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932-33 рр. Олена Подобєд-Франківська.
Залишити пам’ятний напис на банері прийшов і науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Олександр Іщук. Історик каже, що питання Голодомору на сьогодні добре вивчене, проте зараз потрібно систематизувати цю інформацію, спогади й фотографії і впорядкувати могили загиблих, а найголовніше – пам’ятати про трагедію і не допустити, щоб вона повторилась.
«Кількома соціологічними центрами було проведене дослідження, як суспільство ставиться до проблеми Голодомору. Понад 60% людей вважає Голодомор геноцидом. Виникає питання, а що ж решта 40%? Ці люди відповіли, що частині це байдуже, частина так не вважає, а частина взагалі нічого не знає. Але якщо людина хоче достойно жити, вона повинна знати вузлові питання історії свого народу. Хоча б прості речі, що це була спланована акція радянського керівництва, коли обмежували пересування людей, коли насильницьки створювались колгоспи, коли не було нормальної матеріальної допомоги. Показовий приклад – Галичина, яку тоді від УРСР відділяла річка Збруч. Там голоду не було», – сказав історик.
Такі ж акції проходили 5 листопада й в інших містах – Львові та Черкасах. Згодом полотна з усієї України зшиють і 23 листопада, до Дня пам’яті жертв Голодомору, розгорнуть біля Меморіалу пам’яті жертв Голодомору в Києві.
На спеціальному полотні перехожі залишали послання майбутнім поколінням, які у 2033 році вшановуватимуть соті роковини Голодомору.
«Це лише один етап цієї акції. Також ми звернулися до територіальних громад з проханням написати послання до нащадків, яким випаде обов’язок вшановувати соті роковини трагедії. Таке прохання отримали усі села та міста України, представники яких привезуть листи до Києва 23 листопада. Із них буде сформовано новий том книги Національної книги пам’яті, в якій уже надруковані прізвища померлих», – розповіла волонтер Громадського комітету зі вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932-33 рр. Олена Подобєд-Франківська.
Залишити пам’ятний напис на банері прийшов і науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Олександр Іщук. Історик каже, що питання Голодомору на сьогодні добре вивчене, проте зараз потрібно систематизувати цю інформацію, спогади й фотографії і впорядкувати могили загиблих, а найголовніше – пам’ятати про трагедію і не допустити, щоб вона повторилась.
«Кількома соціологічними центрами було проведене дослідження, як суспільство ставиться до проблеми Голодомору. Понад 60% людей вважає Голодомор геноцидом. Виникає питання, а що ж решта 40%? Ці люди відповіли, що частині це байдуже, частина так не вважає, а частина взагалі нічого не знає. Але якщо людина хоче достойно жити, вона повинна знати вузлові питання історії свого народу. Хоча б прості речі, що це була спланована акція радянського керівництва, коли обмежували пересування людей, коли насильницьки створювались колгоспи, коли не було нормальної матеріальної допомоги. Показовий приклад – Галичина, яку тоді від УРСР відділяла річка Збруч. Там голоду не було», – сказав історик.
Такі ж акції проходили 5 листопада й в інших містах – Львові та Черкасах. Згодом полотна з усієї України зшиють і 23 листопада, до Дня пам’яті жертв Голодомору, розгорнуть біля Меморіалу пам’яті жертв Голодомору в Києві.
