Україні потрібен ще один «Перший національний» чи BBC по-українськи?

Київ – У четвер народні депутати планують вкотре розглянути законопроект про суспільне телебачення. Принципові суперечки точаться навколо складу наглядової ради, яка має керувати суспільним ТБ, та джерел фінансування. Кабмін наполягає на запровадженні абонентної плати, а опозиціонери запевняють, що українці не готові її сплачувати. Тим часом на цьому ж тижні в Україні готуються запустити веб-сайт «Hromadske.tv», що є однією з кількох ініціатив українських журналістів зі створення незалежного мовника знизу. А в другій половині листопада вони планують розпочати перші онлайн-трансляції .

Про те, що Україні потрібне суспільне телебачення, говорять давно й багато. З останніх дискусій народилося два свіжі законопроекти про суспільне телемовлення – урядовий та опозиційний. Обидва планують створити Суспільне телебачення на базі Національної телекомпанії України.

Голова комітету з питань свободи слова та інформації, депутат від «Батьківщини» Микола Томенко пояснює, що поки не йдеться про зміст. Наразі важливо визначитися щодо складу Наглядової ради та джерел фінансування.

«Яким – ми це ще напишемо. Я пропонував також зафіксувати пріоритети програмної політики, як-от висвітлення освіти, культури. Також закріпити можливість власного виробництва, щоб суспільне ТБ відрізнялося від комерційного каналу», – пояснює депутат від опозиції.

Томенко також каже, не називаючи прізвищ, що в Кабміні існують супротивники ідеї суспільного ТБ.

Камені спотикання – склад Наглядової ради та джерела фінансування

Перший заступник голови комітету з питань свободи слова та інформації, депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко говорить, що принципові відмінності між кабмінівським та опозиційним законопроектами стосуються складу Наглядової ради, органу, який керуватиме суспільними мовниками. Уряд пропонує закріпити за представниками Кабміну в його складі три місця. Опозицінери обстоюють інший підхід, за якого в роботі керівного органу суспільного ТБ брали б участь не лише можновладці, але й опозиція: вони пропонують виділити по одному місцю представнику від кожної фракції, зареєстрованої в парламенті поточного скликання. У сьогоднішній Верховній Раді зареєстровано п’ять фракцій, три з яких опозиційні.

Експерти тим часом запитують, наскільки компетентною буде Наглядова рада, до якої від громадських об’єднань у сфері журналістики входитиме лише один представник, а решта делегатів від третього сектора представлятиме, приміром, спорт та місцеве самоврядування.

Другим каменем спотикання є джерела фінансування майбутніх суспільних телеканалів. І Кабмін, і опозиція погоджуються з тим, що старт-ап суспільного мовника потрібно буде підтримати з коштів державного бюджету. Але після перших чотирьох років уряд пропонує ввести абонентну плату за доступ до суспільного ТБ.

Микола Томенко каже, що три чверті українців не готові платити абонентську плату за користування суспільним телебаченням. Відповідно, воно має покладатися на державне фінансування, а норму про абонплату як джерело коштів для нього можна буде запровадити згодом, коли українці стануть заможнішими.

Опозиційні народні депутати пропонують фінансувати суспільне ТБ за рахунок так званої «захищеної статті» кошторису, коли щороку воно отримуватиме фіксований відсоток від держдоходів. Сьогодні вони пропонують 0,2 %. Розпоряджатися цими коштами суспільний мовник мав би самостійно, без посередників.

Тим часом Олена Бондаренко наголошує, що питання абонплати є принциповим для створення мовника, з яким громадяни будуть себе ототожнювати.

«Наша позиція є такою: кожен громадянин може й повинен нести відповідальність, зокрема й фінансову, за існування й діяльність суспільного телебачення. Щоб кожен із платників податків, кожен громадянин розумів, що це його канал. На жаль, така норма зі внесення абонплати відсутня в опозиційному законопроекті. Все покладено на плечі державного бюджету», – наголошує депутат.

BBC по-українськи можливе, але з іншим законодавством – Скрипін

Голова громадської організації та голова програмної ради проекту інтернет-телебачення «Hromadske.tv» Роман Скрипін вважає, що жоден із законопроектів про суспільне телебачення, які розглядають у Верховній Раді, не дає відповіді на питання, як зробити суспільне ТБ незалежним від влади й спроможним відповідати на запити аудиторії. На його переконання, ідеальна модель суспільного телебачення – це BBC по-українськи, але цього політики не пропонують. Скрипін також вважає, що не варто драматизувати питання неготовності українців платити за некомерційний телепродукт. Його проект онлайн-телебачення – це своєрідна відповідь на хронічну неспроможність держави створити суспільне ТБ.

«Як ви можете потребувати того, що ви ніколи не тримали в руках? Те саме стосується громадського телебачення. Я взагалі дивуюся, чому на комітеті обговорюють, чи готові люди платити, чи потрібна абонплата. Механізм фінансування – це насправді річ другорядна, хоча й не остання», – запевняє журналіст.

Політики запропонували ще одну бюджетозалежну й неефективну структуру, аніж конкурентоспроможний телеканал, погоджується виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк.

«Немає механізму мовника, який зміг би продавати свій продукт, навіть через абонплату. Власне, ми отримуємо в результаті просто спадкоємця державного каналу, фактично з таким самим механізмом фінансової підтримки й з дуже сумнівною Наглядовою радою», – наголошує експерт.

Оксана Романюк також зазначає, що не розуміє, на підставі чого депутати визначають фінансові потреби суспільних мовників. «Цей розмір фінансування не є об’єктивно обґрунтованим, принаймні, ми не знаємо про те, щоб проводилися якісь конкретні обрахунки, скільки грошей знадобиться суспільному мовнику в Україні, щоб стати конкурентоспроможним», – пояснює експерт.

Роман Скрипін також переконаний, що наразі йдеться про зміну вивіски державного ТБ на суспільне, при цьому не зрозуміло, як гарантуватиметься його незалежність від політичної кон’юнктури.

Журналіст звертає увагу також на те, що українці, по суті, вже платять за некомерційне ТБ, тобто за утримання державних телеканалів, коли сплачують податки. Тільки у цьому разі їх не питають про те, які б програми вони хотіли бачити. Ідея ж суспільного телебачення полягає ще й у тому, що воно реагує на потреби аудиторії та висвітлює ті теми, які приватні канали вважають занадто розумними, складними чи комерційно непривабливими.

Немає техніки й документів на землю, а не лише якісного телепродукту

Тим часом виконувач обов’язків генерального директора Національної телекомпанії України (НТКУ) Олександр Пантелеймонов пояснює, що абонплату можна буде запроваджувати поступово, а поки що без допомоги держави такий проект не подужати.

«Із кожним наступним роком ми зможемо зменшувати державне фінансування на ту суму коштів, яку ми зможемо залучити за рахунок абонплати. Ми виходимо з того, що сьогодні в Україні не більше ніж 7-8 % людей готові платити абонентську плату. І пояснити людям, чому вони мають це робити, буде важко», – наголошує керівник НТКУ. На наступний рік очолювана ним компанія вже попросила з держбюджету 67 мільйонів гривень.

Олександр Пантелеймонов пояснює, що створення суспільного ТБ на базі НТКУ пов’язане з безліччю господарських питань, як-от оформлення документів на землю чи введення в експлуатацію будівлі. Керівник державної структури також скаржиться на брак знімальної техніки, такої як прилади для освітлення і крани.

А поки в Україні тільки зароджується суспільне телемовлення, «Перший національний» намагається підвищити глядацькі рейтинги, показуючи у вечірні години концерти російських і українських коміків. Рейтинг цього каналу тримається на позначці близько 3 % глядачів по всій Україні (за даними моніторингу GfK Ukraine і «Комунікаційного альянсу»). Державний канал також лідирує у списку мовників, де, за оцінкою медіа-експертів, є матеріали з ознаками замовності, тобто «джинси».