Олександра Делеменчук
(Рубрика «Точка зору»)
Організація з безпеки і співробіництва в Європі виникла в 70-і роки у поляризованому світі – як намагання створити додаткові безпекові гарантії на тлі протистояння країн Варшавського та Північноатлантичного блоків. Саме тому організація має три напрямки: безпековий, економіко-довкільний (що є логічним) та людський, поява якого досі залишається загадкою та примхою історії. Можливо, таким чином «закляті партнери» хотіли приспати увагу та підозрілість одне одного…
Так чи інакше, людський вимір виникає з підписанням так званих Гельсінських угод. Для нас, людей із колишнього СРСР, Гельсінські угоди є дуже важливими не лише тому, що вони ще раз нагадали державам про їхнє зобов’язання в галузі прав людини та підкреслили, що стан дотримання прав людини є предметом легітимної зацікавленості інших держав, а не «втручанням у внутрішні справи». Вони є важливими ще й тому, що підписання їх дало поштовх до формування правозахисного руху на просторі колишнього СРСР та всієї Європи. Саме звідти бере початок, наприклад, діяльність Української Гельсінської групи.
Час плине, і в сучасних умовах ОБСЄ продовжує роботу у трьох напрямках, але проблемою залишається «вбудований» ще за часів Холодної війни механізм консенсусного ухиалення рішень. На той час він мав відповідати інтересам тодішніх ворогів (як і право вето у Раді безпеки ООН). А зараз цей принцип блокує ефективне ухвалення рішень – адже Холодна війна завершилася, а суперечності між країнами на «захід від Відня» та «на схід від Відня» залишилися.
Головування України
Цього року Україна головує в ОБСЄ. І громадянське суспільство напружено спостерігає за цим процесом саме з точки зору третього виміру – дотримання прав людини. Хоча головування спрямоване передусім на стимулювання змін в організації та державах-учасницях, а не в середині країни-головуючої, ми вважаємо цей рік символічним для України. Адже до неї прикута вся увага, і це слушний час, щоб ще раз проаналізувати ситуацію з правами людини, оцінити її та підштовхнути зміни в цій сфері.
Під час міністерської конференції, яка завершуватиме головування України в ОБСЄ, ми, представники громадянського суспільства, проведемо наш власний, громадський захід – так звану паралельну конференцію. Ми говоритимемо про підсумки цього року для всього простору ОБСЄ та для України зокрема, і передусім – про тенденції у галузі прав людини.
Після України в ОБСЄ головуватиме Швейцарія, яка вже проголосила символічну ініціативу для держав, що головують – «Аудит стану прав людини». І першою такий «аудит» пройде сама Швейцарія наступного року. Хоча Україна організувати подібний процес на державному рівні вже не встигне, ми сподіваємось, що справедливі оцінки будуть виставлені в діалозі між владою та громадянським суспільством під час паралельної конференції. Власне, вже зараз ми ведемо перемовини з МЗС щодо організації цього заходу, і хотілося б скористатися можливістю, щоб подякувати Робочій групі з головування МЗС за співпрацю та висловити побажання, щоб інші органи влади також долучалися до діалогу з громадянським суспільством.
Адвокатською роботою з країнами, що головують в ОБСЄ, ми займаємось із 2010 року. Ми спостерігали за головуванням Казахстану, Литви, Ірландії. Хотілося б, щоб Україна наслідувала приклад останніх двох, а не Казахстану, в якому ситуація з правами людини під час головування тільки погіршилась. І це знову ж таки прояв того цивілізаційного вибору, перед яким Україна постала ще з моменту отримання незалежності, та який є таким актуальним зараз, напередодні Вільнюського саміту.
Олександра Делеменчук – координатор міжнародних програм Центру громадянських свобод
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
