Проект підсумкової декларації Вільнюського саміту учасників ініціативи Європейського союзу «Східне партнерство», який має Радіо Свобода, пропонує визнати «європейські прагнення» шести країн-партнерів. Серед іншого, у проекті є слова про громадянське суспільство в Білорусі, які хотів би вилучити Мінськ, а на місці слів про відносини з Вірменією залишене порожнє місце.
Остаточний текст декларації мають, як очікують, схвалити голови урядів країн-членів ЄС, а також представники Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови й України на саміті у столиці Литви 28–29 листопада. Нинішній проект свідчить про те, що вже досягнуто на цей момент і чого очікують до наступного такого саміту 2015 року.
Найсуперечливіша частина декларації стосується статусу відносин із шістьма країнами-партнерами. В нинішньому проекті це сформульовано так: «Саміт визнає суверенне право кожної держави-учасника визначати свої прагнення і остаточну мету у відносинах із Європейським союзом», а також вирішувати, «чи залишатися партнером, відповідно до статті 8 угоди про Європейський союз, чи здійснювати свої європейські прагнення, відповідно до її статті 49».
Слова про «європейські прагнення» повторюють формулювання декларації попереднього саміту «Східного партнерства», що відбувся у Варшаві 2011 року. Вони слабші, ніж хотіли б деякі члени Євросоюзу, які виступають за його розширення. Ці країни хотіли б заявити про «європейські перспективи» – саме такі слова ЄС застосовує щодо держав Західних Балкан, твердіше даючи знати, що ці держави можуть колись стати членами ЄС, хоча й без визначеного терміну.
Але навряд чи нинішнє формулювання проекту зміниться: деякі члени ЄС, у першу чергу Франція, не бажають пропонувати східним партнерам нічого, що натякало б на можливість майбутнього членства.
Про Україну «в дужках»
Є у проекті й абзац, записаний у дужках: він вітає підписання угоди про асоціацію разом із зоною поглибленої і всеохопної вільної торгівлі з Україною і парафування таких угод із Грузією й Молдовою.
Також пропоновано привітати поступ у переговорах про угоду про асоціацію з Азербайджаном і дати знати, що Брюссель був би готовий почати переговори і про зону поглибленої і всеохопної вільної торгівлі з Баку.
Текст щодо Вірменії наразі не готовий: після того, як Єреван оголосив, що має намір вступати до Митного союзу під егідою Росії, що виключає можливість мати вільну торгівлю з ЄС, європейські дипломати пропонували, що з Вірменією могли б тепер підписати якийсь меморандум про порозуміння щодо майбутньої співпраці, замість уже майже готової до парафування угоди про асоціацію з зоною вільної торгівлі.
Є й суперечливі абзаци, що стосуються Білорусі – суперечливі з погляду офіційного Мінська, який хотів би вилучити з декларації будь-які згадки про білоруське суспільство. В одному з таких абзаців проекту декларації мовиться: «ЄС посилив співпрацю з білоруським суспільством через спеціальний Європейський діалог щодо модернізації, що його Брюссель започаткував у березні 2012 року, що є ознакою твердої відданості ЄС підтримці білоруського народу і визначенню пріоритетів на шляху вперед; ЄС прагне співпрацювати в цих питаннях і з владою Білорусі».
Інший абзац, що його прагне прибрати Мінськ, стосується можливості підписання угоди про спрощення оформлення віз із ЄС: ця угода, як мовиться у проекті, має піти «на користь усьому населенню».
Країни ЄС вочевидь чинитимуть спротив вилученню цих абзаців, але Білорусь має підтримку решти п’яти партнерів у тому, щоб їх таки викреслили з остаточного тексту.
Також, що стосується віз, у проекті пропущена згадка про Молдову. ЄС, як вважають, може бути готовий запропонувати певну візову лібералізацію деяким категоріям громадян країни, наприклад, студентам чи підприємцям, але не бажає широкої візової лібералізації, якої домагається Кишинів.
У проекті є дуже мало згадок про регіони «заморожених конфліктів». Наразі фразу з цього приводу додала до проекту Грузія: «Учасники наголошують на необхідності повністю здійснювати мандат Спостережної місії ЄС у Грузії на всій території Грузії і будуть посилювати цю місію і продовжувати свою підтримку Женевським міжнародним дискусіям».
Імовірно, що Молдова спробує додати схожу пропозицію щодо Придністров’я. Водночас наразі не ясно, чи Азербайджан із Вірменією захочуть згадувати про свій конфлікт навколо Нагірного Карабаху.
Проект декларації нині обговорюють дипломати ЄС і посадовці шести країн-партнерів. Його ще мають затверджувати посли країн ЄС на зустрічі в середині листопада.
Матеріал підготував Rikard Jozwiak
Остаточний текст декларації мають, як очікують, схвалити голови урядів країн-членів ЄС, а також представники Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови й України на саміті у столиці Литви 28–29 листопада. Нинішній проект свідчить про те, що вже досягнуто на цей момент і чого очікують до наступного такого саміту 2015 року.
Найсуперечливіша частина декларації стосується статусу відносин із шістьма країнами-партнерами. В нинішньому проекті це сформульовано так: «Саміт визнає суверенне право кожної держави-учасника визначати свої прагнення і остаточну мету у відносинах із Європейським союзом», а також вирішувати, «чи залишатися партнером, відповідно до статті 8 угоди про Європейський союз, чи здійснювати свої європейські прагнення, відповідно до її статті 49».
Слова про «європейські прагнення» повторюють формулювання декларації попереднього саміту «Східного партнерства», що відбувся у Варшаві 2011 року. Вони слабші, ніж хотіли б деякі члени Євросоюзу, які виступають за його розширення. Ці країни хотіли б заявити про «європейські перспективи» – саме такі слова ЄС застосовує щодо держав Західних Балкан, твердіше даючи знати, що ці держави можуть колись стати членами ЄС, хоча й без визначеного терміну.
Але навряд чи нинішнє формулювання проекту зміниться: деякі члени ЄС, у першу чергу Франція, не бажають пропонувати східним партнерам нічого, що натякало б на можливість майбутнього членства.
Про Україну «в дужках»
Є у проекті й абзац, записаний у дужках: він вітає підписання угоди про асоціацію разом із зоною поглибленої і всеохопної вільної торгівлі з Україною і парафування таких угод із Грузією й Молдовою.
Також пропоновано привітати поступ у переговорах про угоду про асоціацію з Азербайджаном і дати знати, що Брюссель був би готовий почати переговори і про зону поглибленої і всеохопної вільної торгівлі з Баку.
Текст щодо Вірменії наразі не готовий: після того, як Єреван оголосив, що має намір вступати до Митного союзу під егідою Росії, що виключає можливість мати вільну торгівлю з ЄС, європейські дипломати пропонували, що з Вірменією могли б тепер підписати якийсь меморандум про порозуміння щодо майбутньої співпраці, замість уже майже готової до парафування угоди про асоціацію з зоною вільної торгівлі.
Є й суперечливі абзаци, що стосуються Білорусі – суперечливі з погляду офіційного Мінська, який хотів би вилучити з декларації будь-які згадки про білоруське суспільство. В одному з таких абзаців проекту декларації мовиться: «ЄС посилив співпрацю з білоруським суспільством через спеціальний Європейський діалог щодо модернізації, що його Брюссель започаткував у березні 2012 року, що є ознакою твердої відданості ЄС підтримці білоруського народу і визначенню пріоритетів на шляху вперед; ЄС прагне співпрацювати в цих питаннях і з владою Білорусі».
Інший абзац, що його прагне прибрати Мінськ, стосується можливості підписання угоди про спрощення оформлення віз із ЄС: ця угода, як мовиться у проекті, має піти «на користь усьому населенню».
Країни ЄС вочевидь чинитимуть спротив вилученню цих абзаців, але Білорусь має підтримку решти п’яти партнерів у тому, щоб їх таки викреслили з остаточного тексту.
Також, що стосується віз, у проекті пропущена згадка про Молдову. ЄС, як вважають, може бути готовий запропонувати певну візову лібералізацію деяким категоріям громадян країни, наприклад, студентам чи підприємцям, але не бажає широкої візової лібералізації, якої домагається Кишинів.
У проекті є дуже мало згадок про регіони «заморожених конфліктів». Наразі фразу з цього приводу додала до проекту Грузія: «Учасники наголошують на необхідності повністю здійснювати мандат Спостережної місії ЄС у Грузії на всій території Грузії і будуть посилювати цю місію і продовжувати свою підтримку Женевським міжнародним дискусіям».
Імовірно, що Молдова спробує додати схожу пропозицію щодо Придністров’я. Водночас наразі не ясно, чи Азербайджан із Вірменією захочуть згадувати про свій конфлікт навколо Нагірного Карабаху.
Проект декларації нині обговорюють дипломати ЄС і посадовці шести країн-партнерів. Його ще мають затверджувати посли країн ЄС на зустрічі в середині листопада.
Матеріал підготував Rikard Jozwiak
