В Угорщині відзначають 57-у річницю антикомуністичного повстання 1956 року. Цими днями по всій країні відбуваються велелюдні громадські заходи, у тому числі й за участю іноземних гостей. Після зміни суспільно-політичного ладу в Угорщині 23 жовтня було оголошене святковим днем. І символічно, що саме напередодні нинішньої річниці генеральна прокуратура висунула звинувачення проти 92-літнього Бели Біску, колишнього міністра внутрішніх справ в уряді комуніста Яноша Кадара. Біску звинувачують у репресіях проти повстанців, прирівнюючи його дії до воєнних злочинів.
Представники молодшого покоління угорців часто запитують у старших, а чому так сталося, що угорська Феміда згадала про відповідальних за придушення революції 1956 року тільки сьогодні, а не одразу після 1989 року? Однак у генпрокуратурі переадресовують подібні запитання до політиків та істориків. А ті лише знизують плечима, мовляв, у посткомуністичній Угорщині упродовж останніх 24 років було не так легко досягти суспільного консенсусу в даному питанні.
Тим не менше звинувачення Белі Біску вже висунули. Колишній силовий міністр Угорської Народної Республіки і член тимчасового виконавчого комітету Угорської соціалістичної робітничої партії (УСРП) з організації репресій брав участь, за даними генпрокуратури, у підготовці масових розстрілів на Західному залізничному вокзалі Будапешта та в місті Шалґотар’ян. На підставі цього столичний суд уже взяв від персонального пенсіонера підписку про невиїзд.
Бела Біску заперечує свою причетність до масової розправи. «Я навіть не знаю, чи взагалі були розстріли на Західному вокзалі, – каже він. – Мені відомо тільки про мітинг і демонстрацію людей із ходою на вулицях Будапешта, але я нічого не чув про розстріли».
Втім, як заявила прес-секретар генеральної прокуратури Угорщини Беттіна Баґой, йдеться не тільки про ці дві події.
«Суть звинувачення у тому, що обвинувачений (Бела Біску – ред.) після придушення революції 1956 року мав повноваження голосувати й ухвалювати рішення у складі тимчасового виконавчого комітету, створеного в лавах УСРП, що була по суті державно-партійним апаратом у нашій країні. Комітет постановив створити спеціальну озброєну силову структуру на правах поліції з метою часткової підтримки порядку, але головною метою була розправа над повстанцями», – зазначила представник прокуратури Беттіна Баґой.
Згідно з документальними архівами, саме члени тимчасового комітету вимагали масових розстрілів у Будапешті та Шалготар’яні, що кваліфікується за міжнародними та сучасними угорськими правовими нормами як воєнний злочин. У генеральній прокуратурі вважають, що ініціатива такої розправи походила від новопризначеного на той час очільника МВС Бели Біску.
Потрібно визначити історичну відповідальність й інших – історик
Історик права Фрідьєш Каглер стверджує, що членами згаданого тимчасового комітету з організації репресій були також багаторічний комуністичний лідер Угорщини Янош Кадар та низка інших відомих державно-партійних функціонерів, які вже померли.
«Однак все це не означає, що не можна встановити їхню історичну відповідальність. Фізична смерть людини не підпадає під дію кримінально-процесуального кодексу, але вона не може вплинути на розкриття історичної ролі комуністичних ватажків», – зазначає історик та колишній суддя Фрідьєш Каглер.
2011 року парламент Угорщини ухвалив окремий закон під назвою Lex Biszku про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних у політичному сенсі, адміністративно чи у сфері юстиції до придушення революції 1956 року. Законодавці кваліфікують ці дії як злочини проти людяності без терміну давності.
Представники молодшого покоління угорців часто запитують у старших, а чому так сталося, що угорська Феміда згадала про відповідальних за придушення революції 1956 року тільки сьогодні, а не одразу після 1989 року? Однак у генпрокуратурі переадресовують подібні запитання до політиків та істориків. А ті лише знизують плечима, мовляв, у посткомуністичній Угорщині упродовж останніх 24 років було не так легко досягти суспільного консенсусу в даному питанні.
Тим не менше звинувачення Белі Біску вже висунули. Колишній силовий міністр Угорської Народної Республіки і член тимчасового виконавчого комітету Угорської соціалістичної робітничої партії (УСРП) з організації репресій брав участь, за даними генпрокуратури, у підготовці масових розстрілів на Західному залізничному вокзалі Будапешта та в місті Шалґотар’ян. На підставі цього столичний суд уже взяв від персонального пенсіонера підписку про невиїзд.
Бела Біску заперечує свою причетність до масової розправи. «Я навіть не знаю, чи взагалі були розстріли на Західному вокзалі, – каже він. – Мені відомо тільки про мітинг і демонстрацію людей із ходою на вулицях Будапешта, але я нічого не чув про розстріли».
Втім, як заявила прес-секретар генеральної прокуратури Угорщини Беттіна Баґой, йдеться не тільки про ці дві події.
Комітет постановив створити спеціальну озброєну силову структуру, головною метою була розправа над повстанцямиБеттіна Баґой
Згідно з документальними архівами, саме члени тимчасового комітету вимагали масових розстрілів у Будапешті та Шалготар’яні, що кваліфікується за міжнародними та сучасними угорськими правовими нормами як воєнний злочин. У генеральній прокуратурі вважають, що ініціатива такої розправи походила від новопризначеного на той час очільника МВС Бели Біску.
Потрібно визначити історичну відповідальність й інших – історик
Історик права Фрідьєш Каглер стверджує, що членами згаданого тимчасового комітету з організації репресій були також багаторічний комуністичний лідер Угорщини Янош Кадар та низка інших відомих державно-партійних функціонерів, які вже померли.
«Однак все це не означає, що не можна встановити їхню історичну відповідальність. Фізична смерть людини не підпадає під дію кримінально-процесуального кодексу, але вона не може вплинути на розкриття історичної ролі комуністичних ватажків», – зазначає історик та колишній суддя Фрідьєш Каглер.
2011 року парламент Угорщини ухвалив окремий закон під назвою Lex Biszku про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних у політичному сенсі, адміністративно чи у сфері юстиції до придушення революції 1956 року. Законодавці кваліфікують ці дії як злочини проти людяності без терміну давності.
