Європейська преса продовжує активно обговорювати тему перспективи зближення України з Євросоюзом. Чимало аналітиків вважають, що підписання угоди про асоціацію між ЄС та Україною у Вільнюсі несе країнам європейської співдружності, особливо тим, що межують з Україною, можливість мати у себе доброзичливого і багатого сусіда. Вони також кажуть, що нова зона вільної торгівлі з Україною може зміцнити спільний ринок, бо розширює його можливості з приєднанням сюди країни з майже 50 мільйонами громадян. Американські експерти на сторінках впливових аналітичних часописів б’ють на сполох у зв’язку з активними намаганнями Москви підкорити собі Україну. Аналітики попереджають, що якраз тепер є загроза втрати українцями своєї незалежності, що вже траплялося двічі в історії України – у 1654-му та в період 1917-21 років. Тим часом керівництво НАТО заявило, що поки що немає підстав говорити про якісь перспективи вступу України до Північноатлантичного альянсу, повідомляють європейські газети.
Впливова лондонська Financial Times опублікувала розлогий матеріал Петра Кощинського та Майї Ростовської, в якому йдеться про те, чому Польща хоче зближення України з ЄС. Експерти вважають, що Варшава закономірно підтримує європейські бажання України з самого початку існування незалежної України у серпні 1991 року. Але особливо важливо для Польщі – підтримувати євроінтеграцію України сьогодні. І тут є, щонайменше дві, далеко не насамперед культурологічні чи якісь там ще ідеологічні причини, хоча й вони мають місце, на думку цих авторів. Насамперед, у Польщі, як й у інших сусідів України, вважають аналітики, хотіли би мати її у якості стабільного і багатого сусіда, тобто – Україна має скріпити більш-менш спокійний тил для ЄС на Сході. Автори також вважають, що й із чисто економічних міркувань євроінтеграція України зміцнить спільний ринок ЄС. Звичайно ж сусіди України бажають демократизації її суспільства та благотворних соціально-економічних перетворень для 46 мільйонів українців – це лише зміцнить Європу, вважають експерти.
Чільний дослідник з науково-аналітичних структур The Heritage Foundation у Вашингтоні Арієль Коен стверджує в розлогому аналізі на сторінках видання Фонду про наявність вагомих причин, котрі мусили б підштовхнути США до значно активнішої підтримки євроінтеграційних прагнень України та підписання нею 29 листопада у Вільнюсі угоди про асоціацію з ЄС. Коен попереджає, що Росія чинить надзвичайно серйозний і небачений дотепер тиск на Україну з метою втягування її в євразійські, проросійські, інтеграційні структури, котрі б «обновили географію Радянського Союзу та Російської імперії, разом із підсиленням та підбадьорюванням Москви у ролі геополітичного гравця». Аналітик вважає, що в інтересах США не допустити витворення такого імперського об’єднання з Кремлем, із втягуванням у його орбіту України як найбільш важливого для Москви «геополітичного шматка» нової проімперської потуги. Американський експерт попереджає, як нині виглядає – «майбутнє України під загрозою», що порівнює з втратами Україною своєї незалежності у 1654-му та 1917-21 роках. Коен не лише впевнений, що адміністрація Барака Обами має переконати Україну в підписанні угоди про асоціацію з ЄС, але й закликає Вашингтон до конкретних кроків у підтвердженні гарантій США від 1994 року про захист незалежності України та її економічного суверенітету. Сполучені Штати мають переконати Київ, як пише автор, звільнити Юлію Тимошенко, що полегшило б ЄС підписати угоду з Україною. Арієль Коен також закликає Вашингтон надати Україні міжнародну технічну допомогу і захистити її від дискримінаційної російської практики торгівлі, у тому числі інструментами СОТ. Експерт зі США також вважає, що «США можуть знизити тарифи на імпорт із України, щоб частково компенсувати Києву його втрати через нерівноправну торгівлю з Росією». Відомий американський аналітик на завершення закликає: «США повинні приєднатися до України та її європейських партнерів у руйнуванні економічного шантажу та в недопущенні застосування так званої політки м’якої сили, притаманної прокремлівському плану Глазьєва-Медведчука, котрий направлений на втягування України в орбіту Москви».
Польська Rzeczpospolita інформує про те, що генсекретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен заявив під час засідання комітету Росія – НАТО в Брюсселі, що «Україна вирішила припинити свої багаторічні намагання щодо членства в Північноатлантичному альянсі». Расмуссен також додав, що Україна, як і Грузія, «мають плани співпраці з НАТО та хочуть її розвивати у майбутньому». Расмуссен також заявив, що НАТО не має жодних намірів творення якоїсь формальної нової коаліції з Організацією Договору про колективну безпеку (ОДКБ), що ним опікуються Росія та ще кілька країн із СНД.
Впливова лондонська Financial Times опублікувала розлогий матеріал Петра Кощинського та Майї Ростовської, в якому йдеться про те, чому Польща хоче зближення України з ЄС. Експерти вважають, що Варшава закономірно підтримує європейські бажання України з самого початку існування незалежної України у серпні 1991 року. Але особливо важливо для Польщі – підтримувати євроінтеграцію України сьогодні. І тут є, щонайменше дві, далеко не насамперед культурологічні чи якісь там ще ідеологічні причини, хоча й вони мають місце, на думку цих авторів. Насамперед, у Польщі, як й у інших сусідів України, вважають аналітики, хотіли би мати її у якості стабільного і багатого сусіда, тобто – Україна має скріпити більш-менш спокійний тил для ЄС на Сході. Автори також вважають, що й із чисто економічних міркувань євроінтеграція України зміцнить спільний ринок ЄС. Звичайно ж сусіди України бажають демократизації її суспільства та благотворних соціально-економічних перетворень для 46 мільйонів українців – це лише зміцнить Європу, вважають експерти.
Чільний дослідник з науково-аналітичних структур The Heritage Foundation у Вашингтоні Арієль Коен стверджує в розлогому аналізі на сторінках видання Фонду про наявність вагомих причин, котрі мусили б підштовхнути США до значно активнішої підтримки євроінтеграційних прагнень України та підписання нею 29 листопада у Вільнюсі угоди про асоціацію з ЄС. Коен попереджає, що Росія чинить надзвичайно серйозний і небачений дотепер тиск на Україну з метою втягування її в євразійські, проросійські, інтеграційні структури, котрі б «обновили географію Радянського Союзу та Російської імперії, разом із підсиленням та підбадьорюванням Москви у ролі геополітичного гравця». Аналітик вважає, що в інтересах США не допустити витворення такого імперського об’єднання з Кремлем, із втягуванням у його орбіту України як найбільш важливого для Москви «геополітичного шматка» нової проімперської потуги. Американський експерт попереджає, як нині виглядає – «майбутнє України під загрозою», що порівнює з втратами Україною своєї незалежності у 1654-му та 1917-21 роках. Коен не лише впевнений, що адміністрація Барака Обами має переконати Україну в підписанні угоди про асоціацію з ЄС, але й закликає Вашингтон до конкретних кроків у підтвердженні гарантій США від 1994 року про захист незалежності України та її економічного суверенітету. Сполучені Штати мають переконати Київ, як пише автор, звільнити Юлію Тимошенко, що полегшило б ЄС підписати угоду з Україною. Арієль Коен також закликає Вашингтон надати Україні міжнародну технічну допомогу і захистити її від дискримінаційної російської практики торгівлі, у тому числі інструментами СОТ. Експерт зі США також вважає, що «США можуть знизити тарифи на імпорт із України, щоб частково компенсувати Києву його втрати через нерівноправну торгівлю з Росією». Відомий американський аналітик на завершення закликає: «США повинні приєднатися до України та її європейських партнерів у руйнуванні економічного шантажу та в недопущенні застосування так званої політки м’якої сили, притаманної прокремлівському плану Глазьєва-Медведчука, котрий направлений на втягування України в орбіту Москви».
Польська Rzeczpospolita інформує про те, що генсекретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен заявив під час засідання комітету Росія – НАТО в Брюсселі, що «Україна вирішила припинити свої багаторічні намагання щодо членства в Північноатлантичному альянсі». Расмуссен також додав, що Україна, як і Грузія, «мають плани співпраці з НАТО та хочуть її розвивати у майбутньому». Расмуссен також заявив, що НАТО не має жодних намірів творення якоїсь формальної нової коаліції з Організацією Договору про колективну безпеку (ОДКБ), що ним опікуються Росія та ще кілька країн із СНД.