Місто Донецьк може запозичити досвід бельгійського Льєжа?

Льєж – Якщо в середині минулого століття Бельгія була третьою найпотужнішою економікою світу, то й завдяки вугледобуваннюта металургії, що були зосереджені навколо міста Льєж. Нині колишня промислова велич міста «канула в лету». Донедавна тут панували зневіра і росло безробіття. Однак, грамотна політика відродження міста з шахтарсько-металургійної руїни поволі повертає Льєжу колишню значимість.

Місто Льєж у бельгійському вимірі – це щось на кшталт українського Донецька: промисловий центр, велика зосередженість металургійних комплексів, що наразі спорожніли. До того ж, льєжський регіон – один із колишніх басейнів місцевої вугільної промисловості. Саме сюди тривалий час прибували звідусіль заробітчани. За підрахунками, після війни до Бельгії прибули й десятки тисяч сімей українських біженців. Однак, через закриття копалень у другій половині минулого століття й занепад промисловості у 2000-х, місто Льєж поступово почало втрачати свою привабливість та впадати в депресію.

Втім, війну провінційності та занепаду оголосила місцева влада. Архітектурні конкурси, запрошення іменитих дизайнерів та втілення цікавих архітектурних концептів поступово почали трансформувати це, загалом, незначне бельгійське місто. З металургії, діючим залишився тільки музей. Неподалік Льєжа вже тривалий час працює шахта-музей Blegni-mine, яку щороку відвідує сотня тисяч туристів і аматорів промислової історії. На тлі нарікань мешканців Льєжа на тривалі роботи, в місті перебудували центральну площу. Згодом з’явився новітній, у стилі наукової фантастики комерційно-розважальний центр Mediacité. Навіть частина редакції головної державної французькомовної телерадіокомпанії переселилася з Брюсселя до Льєжа у нову будівлю, яка використовує виключно відновлювані джерела енергії.

Новий вокзал Льєжа – у п’ятірці світового рейтингу

Але справжньою коштовністю міста став розроблений каталонським архітектором Сантьяго Калатрава та введений в дію чотири роки тому залізничний вокзал Liege-Guillemins. Саме цей дизайнер є автором проектів знаменитих вокзалів Лісабона, Ліона та модерних мостів, з-поміж яких найвідоміший знаходиться у Венеції. Його сміливий задум у Льєжі виявився настільки вдалим, що до незвичної та футуристичної споруди вокзалу постійно навідуються туристи і не лише із сусідніх Голландії чи Німеччини, а й навіть з далеких Сполучених Штатів, Японії чи Китаю. Місце стало обов’язковою зупинкою туристичних екскурсій. Вочевидь, є за що, адже саме цього року американський телеканал CNN вніс льєжський залізничний вокзал до п’ятірки найцікавіших станцій світу, на яких варто побувати.


«Сам вокзал створений в стилі органічної архітектури – це особливість Калатрави, – розповідає керівник льєжського туристичного центру, професійний гід Фабріс Мюллер. – Він уявив жінку, що лежить у підніжжі гори. Вигин бетонно-скляної конструкції – це мов стегно лежачого жіночого тіла. Всередині дехто каже, що почувається, мов у кафедральному соборі, інші – в китовому скелеті».

«Водночас, тепер дістатися до Парижа звідси можна прямим швидким потягом за трохи більше ніж дві години. В інший бік – до Кельна – за годину. Тобто, два мегаполіси з’єднані відносно короткими поїздками, а дорога до Брюсселя – всього 45 хвилин», – каже Фабріс Мюллер.

Але Льєж – не єдине місто, що втрачаючи економічні швидкості, намагається архітектурою, мистецтвом чи іншими способами, так би мовити, вдихнути в себе нове життя. Найвідоміший приклад – іспанське місто Білбао. Мільйон відвідувачів щороку прибувають туди, щоб глянути на велетенську споруду у формі залізної квітки та проникнути всередину, де розмістився філіал всесвітньовідомого музею модерного мистецтва Guggenheim. Саме він повністю трансформував це, колись промислове баскське місто, яке через закриття заводів тривалий час перебувало на задвірках добробуту й процвітання.

Промислові руїни оновлюють провінцію

Приклад Білбао, де вдалий проект створив тисячі нових робочих місць, наслідують інші. Зокрема, внесена ЮНЕСКО до списку світової спадщини шахта-музей Zollverein («Цольферайн») у Рурському вугільному басейні. Інша вдала архітектурна й інтерактивна ініціатива – музей Титаніка у місті Белфаст, що свого часу теж «потонуло» у безгрошів’ї та безробітті після скорочення кораблебудівних потужностей та через релігійну ворожнечу протестантів із католиками.

Своєю, так званою політикою «розумного розвитку», сприяють відродженню провінційних міст і європейські установи. Шерін Вілер із департаменту розвитку регіонів Європейської комісії пояснює: з порожніх промислових комплексів, що залишилися у спадок від минулого, місцевій владі часто вдається створити сучасні технологічні центри або осередки культури. Так, у Лейпцигу трансформували закинуту бавовняну фабрику у центр культурної індустрії. Величезний проект втілюється і в італійському Неаполі, каже Шірін Вілер.

«Цю велику інвестицію ми виділили нещодавно. Вона містить з одного боку, підтримку туризму, бо має відновити історичні будівлі. З іншого – піде на зведення в Неаполі нових конструкцій, призначених для науково-дослідницьких центрів. При цьому, особлива увага приділяється довкіллю. Скажімо, ці проекти здійснюються ще й спеціально для очищення територій, забруднених колись існуючими там підприємствами. На подібні інвестиції в містах ми, загалом, виділяємо 40відсотків європейських фондів», – пояснює речниця єврокомісара з питань розвитку регіонів.

Туризм принесе фінансовий комфорт – мер Льєжа

Повертаючись до Льєжа, зауважимо, що мерія сповнена нових амбіційних планів.

«Місто пережило фазу, що була складною і фінансово і організаційно, – говорить мер міста Віллі Демеєр. Після неї нам вдалося відродити Льєж, сплатити борги та оснастити його культурно, в сфері спорту і в транспортній інфраструктурі. Нині ми хочемо вивести місто на міжнародний рівень, бо саме у цьому полягає наше покликання. За модель ми беремо великі європейські міські спільноти, такі, як Ліль, Ліон чи Барселона».

Мер бельгійського міста додає, що нині у Льєжі в середньому одну добу на рік проводять понад 400 тисяч туристів. З огляду на його географічне розташування, культурні й історичні надбання, Віллі Демеєр каже, що має на меті вдвічі, і навіть втричі збільшити кількість відвідувачів. «Саме це має внести комфорт у фінансову сферу Льєжа та скоротити безробіття», – переконаний бельгійський мер.