Київ – Завдяки продовженню дії контракту з «Газпромом» Україна отримує черговий стимул для подальшої розробки альтернативних джерел енергії та їхньої економії. Про це заявив в інтерв’ю Радіо Свобода експерт із енергетичних питань Богдан Соколовський. Таким чином він прокоментував підрахунки Міністерства енергетики, за якими російський газ для України у четвертому кварталі нинішнього року може подорожчати до 410 доларів за тисячу кубометрів. Як підкреслює експерт, вплинути на «Газпром» можна не вмовлянням російських керівників, не позовами до суду, а саме ощадливим споживанням енергоресурсів та їхньою диверсифікацією.
– Як Ви оцінюєте чинник ціни російського газу для України – з урахуванням того, що стан економіки не викликає в експертів оптимізму? Чи ми вже звикли за ці роки, що так багато платимо Росії?
– Варто поділяти: з одного боку Україна з її 45 мільйонами населення, а з іншого олігархи, які володіють більшістю виробництв, і саме вони споживають здебільшого газ. На цьому населенні чинник ціни російського газу не повинен позначитися (хоча насправді він дасться взнаки). Українське населення може бути забезпечене блакитним паливом національного видобутку, а воно дешевше російського. А стосовно олігархів, то вони і зараз мало платять, а так ще менше платитимуть до державного бюджету. Відповідно – це позначиться на державі Україна.
– Багато експертів у світі констатують, що на міжнародному ринку становище «Газпрому», м’яко кажучи, не поліпшується…
– …абсолютно вірно. Тому що «Газпром» розкусили…
– …і у цьому зв’язку, як краще діяти Україні – примиритися? Чи якось впливати, щоб усе-таки примусити-не примусити, але вплинути на газового монополіста Росії, щоб він знизив ціну на паливо для України? При цьому, наскільки розумію, варіант зі Стокгольмським судом – це більше на словах варіант?
– Щоб ми не робили, але все одно до кінця ми будемо, стиснувши зуби, перебиватися з року в рік із цим контрактом. До 2019 року не так уже й далеко насправді. Стокгольмський суд відкладемо, бо це несерйозно. Я був тим, хто 2009 року скликав представників провідних юридичних фірм (європейських, українських, російських) і всі одноголосно казали «ні», бо немає жодної гарантії.
Що ж робити? Насамперед, Україні варто займатися скороченням споживання газу. Це здійснюється не тому, що ми хочемо, а тому, що такою є кон’юнктура на ринку і у нас погіршуються показники економіки. Крім того, ми не маємо чим платити. Але я думаю, що все разом, тобто, альтернативні джерела, зокрема, сланцевий газ, газ метан, розробка шельфу, і передусім скорочення споживання – це те, що нас виведе. І примусить «Газпром» грати за прозорими правилами. Поки що за великим рахунком невигідно ані їм, ані нам грати за прозорими правилами.
– Як Ви оцінюєте чинник ціни російського газу для України – з урахуванням того, що стан економіки не викликає в експертів оптимізму? Чи ми вже звикли за ці роки, що так багато платимо Росії?
– Варто поділяти: з одного боку Україна з її 45 мільйонами населення, а з іншого олігархи, які володіють більшістю виробництв, і саме вони споживають здебільшого газ. На цьому населенні чинник ціни російського газу не повинен позначитися (хоча насправді він дасться взнаки). Українське населення може бути забезпечене блакитним паливом національного видобутку, а воно дешевше російського. А стосовно олігархів, то вони і зараз мало платять, а так ще менше платитимуть до державного бюджету. Відповідно – це позначиться на державі Україна.
– Багато експертів у світі констатують, що на міжнародному ринку становище «Газпрому», м’яко кажучи, не поліпшується…
– …абсолютно вірно. Тому що «Газпром» розкусили…
– …і у цьому зв’язку, як краще діяти Україні – примиритися? Чи якось впливати, щоб усе-таки примусити-не примусити, але вплинути на газового монополіста Росії, щоб він знизив ціну на паливо для України? При цьому, наскільки розумію, варіант зі Стокгольмським судом – це більше на словах варіант?
– Щоб ми не робили, але все одно до кінця ми будемо, стиснувши зуби, перебиватися з року в рік із цим контрактом. До 2019 року не так уже й далеко насправді. Стокгольмський суд відкладемо, бо це несерйозно. Я був тим, хто 2009 року скликав представників провідних юридичних фірм (європейських, українських, російських) і всі одноголосно казали «ні», бо немає жодної гарантії.
Що ж робити? Насамперед, Україні варто займатися скороченням споживання газу. Це здійснюється не тому, що ми хочемо, а тому, що такою є кон’юнктура на ринку і у нас погіршуються показники економіки. Крім того, ми не маємо чим платити. Але я думаю, що все разом, тобто, альтернативні джерела, зокрема, сланцевий газ, газ метан, розробка шельфу, і передусім скорочення споживання – це те, що нас виведе. І примусить «Газпром» грати за прозорими правилами. Поки що за великим рахунком невигідно ані їм, ані нам грати за прозорими правилами.
