Москва – У Росії 3 жовтня відзначають 20 річницю подій, які увійшли в історію, як розстріл Білого Дому. Учасники тих подій розцінюють їх по-різному. Експерти кажуть, що на пострадянському просторі вони змінили ставлення до Росії.
Початком кризи 1993 року в Москві вважається підписання 21 вересня президентом Борисом Єльциним указу № 1400 про розпуск З'їзду народних депутатів і російської Верховної ради. Депутатами парламенту це було розцінено як порушення чинної тоді Конституції Росії. Однак навіть ті, хто не підтримував указ, і сьогодні вважають, що у влади не було іншого виходу, крім застосування сили проти заколотників. Говорячи про підсумки подій 20-річної давнини, тодішній депутат парламенту Віктор Шейніс відзначає відразу кілька наслідків політичної кризи 1993 року.
«Це приниження парламентаризму, друге – це торжество принципу насильства, третє – це відмова від компромісного вирішення питань, четверте – це поразка демократів. І після цього демократи перестають бути істотним чинником російської політики. А демократія значною мірою була дискредитована», – каже Шейніс.
Путін продовжує традиції Єльцина?
Голова Верховної ради Росії Руслан Хасбулатов, один із союзників Бориса Єльцина в 1991-му, в 1993 році радикально виступив на боці опонентів російського президента. Сьогодні Хасбулатов, як і раніше, вважає, що Росія повинна бути парламентською республікою, а не президентською, а нинішня влада країни, за його словами, продовжує традиції єльцинського керівництва.
«Путін не розстрілював парламент, не приймав Конституцію, але він взяв на озброєння повністю єльцинську Конституцію. Поки буде діяти єльцинська злочинна Конституція, не бути процвітаючої Росії! Росія повинна бути демократичною країною. У наших російських умовах будь-який президент тут же стає генсеком, царем. Тому єдина нормальна форма правління для Росії – парламентська республіка», – наголошує Хасбулатов.
Україні такого не хотілося
Саме 3 жовтня, після численних вуличних сутичок із підрозділами ОМОНу, міліції та внутрішніх військ, демонстранти-прихильники Верховної ради прорвали блокаду співробітників правоохоронних органів біля Будинку Рад, де засідали депутати. Потім за наказом віце-президента Олександра Руцького (який самочинно склав присягу президента), під безпосереднім керівництвом генерала Альберта Макашова захопили будівлю московської мерії. І згодом попрямували до Останкіно, де спробували захопити одну з будівель телецентру.
Кадри розстрілу Білого дому та протистояння в Останкіно вразили найближчих сусідів Росії. На думку керівника центру українських досліджень Інституту Європи РАН Віктора Мироненка, події 1993 вплинули на відносини Росії та України, а точніше на розбіжність їх шляхів.
«Такого нікому не хотілося в Україні – щоб сталося щось подібне. Розбіжність шляхів Росії та України в пострадянське майбутнє з точки зору модернізації економічної та політичної, позначилася в 1991 році після Біловезьких угод. Але наступною точкою дуже серйозною був 1993 рік. Я думаю, що це дуже серйозна подія, яка внесла коригування в російсько-українські відносини і досить серйозно послабила російський політичний вплив в Україні», – зауважує Мироненко.
Внаслідок протистояння у Москві в жовтні 1993 року загинули близько 150 осіб, 384 були поранені.
Початком кризи 1993 року в Москві вважається підписання 21 вересня президентом Борисом Єльциним указу № 1400 про розпуск З'їзду народних депутатів і російської Верховної ради. Депутатами парламенту це було розцінено як порушення чинної тоді Конституції Росії. Однак навіть ті, хто не підтримував указ, і сьогодні вважають, що у влади не було іншого виходу, крім застосування сили проти заколотників. Говорячи про підсумки подій 20-річної давнини, тодішній депутат парламенту Віктор Шейніс відзначає відразу кілька наслідків політичної кризи 1993 року.
«Це приниження парламентаризму, друге – це торжество принципу насильства, третє – це відмова від компромісного вирішення питань, четверте – це поразка демократів. І після цього демократи перестають бути істотним чинником російської політики. А демократія значною мірою була дискредитована», – каже Шейніс.
Путін продовжує традиції Єльцина?
Голова Верховної ради Росії Руслан Хасбулатов, один із союзників Бориса Єльцина в 1991-му, в 1993 році радикально виступив на боці опонентів російського президента. Сьогодні Хасбулатов, як і раніше, вважає, що Росія повинна бути парламентською республікою, а не президентською, а нинішня влада країни, за його словами, продовжує традиції єльцинського керівництва.
Путін не розстрілював парламент, не приймав Конституцію, але він взяв на озброєння повністю єльцинську КонституціюРуслан Хасбулатов
Україні такого не хотілося
Саме 3 жовтня, після численних вуличних сутичок із підрозділами ОМОНу, міліції та внутрішніх військ, демонстранти-прихильники Верховної ради прорвали блокаду співробітників правоохоронних органів біля Будинку Рад, де засідали депутати. Потім за наказом віце-президента Олександра Руцького (який самочинно склав присягу президента), під безпосереднім керівництвом генерала Альберта Макашова захопили будівлю московської мерії. І згодом попрямували до Останкіно, де спробували захопити одну з будівель телецентру.
Кадри розстрілу Білого дому та протистояння в Останкіно вразили найближчих сусідів Росії. На думку керівника центру українських досліджень Інституту Європи РАН Віктора Мироненка, події 1993 вплинули на відносини Росії та України, а точніше на розбіжність їх шляхів.
Це дуже серйозна подія, яка внесла коригування в російсько-українські відносини і досить серйозно послабила російський політичний вплив в УкраїніВіктор Мироненко
Внаслідок протистояння у Москві в жовтні 1993 року загинули близько 150 осіб, 384 були поранені.
