Київ – Своєю непослідовною позицією, намаганням усидіти на двох стільцях українська влада дає Кремлю додаткові приводи для тиску на неї. Про це заявив Радіо Свобода народний депутат від УДАРу, член Постійної делегації в Міжпарламентській асамблеї Євразійського економічного співтовариства Павло Розенко. Водночас він наголошує, що політичного шантажу Росії боятися не варто. Таким чином депутат прокоментував заплановану на 25 вересня зустріч у казахстанському місті Астані прем’єрів України та Росії Миколи Азарова та Дмитра Медвєдєва. У цьому місті відбудеться засідання глав урядів держав-учасниць Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС).
– Дмитро Медвєдєв раніше заявив – якщо Україна укладе асоційований договір з ЄС, то особливий партнерський режим Києва і Москви закінчиться (Медведєв вважає, що зараз такий режим справді є). У цьому зв’язку, чи не є спроби української влади однаково активно розвивати співпрацю не лише з європейськими структурами, а й з учасниками ЄврАзЕС (структури, за якою стоїть Росія) намаганням усидіти на двох стільцях?
– І сама Росія це відчуває, і знає та бачить, що українська влада йде своїм традиційним шляхом взаємовиключних інтеграційних напрямів. Один – євроінтеграційний, інший – напрям тіснішої співпраці з Митним союзом або Євразійським союзом. Внаслідок такої непослідовної позиції української влади і є підстави для тиску. Щоб усе-таки схилити Україну до інтеграції з ЄврАзЕС. І очевидно, що Росія не хоче втрачати Україну. Адже це виявиться особистою поразкою президента Володимира Путіна. Я не виключаю, що посилюватиметься економічний тиск і вживатимуть усіх заходів, щоб утримати Україну у геополітичній орбіті Росії.
– А може все-таки варто Україні, так би мовити, «задобрювати» Росію? До останнього намагатися переконати російських передусім партнерів?
– Боятися суворої риторики Росії чи її санкцій не варто. Адже ми пам’ятаємо історію. Через такий тиск, через такий своєрідний шантаж пройшла не одна країна. Ми пам’ятаємо, як важко було здійснювати процес євроінтеграції державам-членам колишнього так званого Варшавського договору. Але тим не менше сьогодні більшість цих країн є членами Європейського Союзу. І при цьому вони мають зараз нормальні відносини із Російською Федерацією. Тобто, вони через це пройшли і цього не варто боятися. І тиск Росії не є підставою для того, щоб Україна зрушила з євроінтеграційного напряму.
– Дмитро Медвєдєв раніше заявив – якщо Україна укладе асоційований договір з ЄС, то особливий партнерський режим Києва і Москви закінчиться (Медведєв вважає, що зараз такий режим справді є). У цьому зв’язку, чи не є спроби української влади однаково активно розвивати співпрацю не лише з європейськими структурами, а й з учасниками ЄврАзЕС (структури, за якою стоїть Росія) намаганням усидіти на двох стільцях?
– І сама Росія це відчуває, і знає та бачить, що українська влада йде своїм традиційним шляхом взаємовиключних інтеграційних напрямів. Один – євроінтеграційний, інший – напрям тіснішої співпраці з Митним союзом або Євразійським союзом. Внаслідок такої непослідовної позиції української влади і є підстави для тиску. Щоб усе-таки схилити Україну до інтеграції з ЄврАзЕС. І очевидно, що Росія не хоче втрачати Україну. Адже це виявиться особистою поразкою президента Володимира Путіна. Я не виключаю, що посилюватиметься економічний тиск і вживатимуть усіх заходів, щоб утримати Україну у геополітичній орбіті Росії.
– А може все-таки варто Україні, так би мовити, «задобрювати» Росію? До останнього намагатися переконати російських передусім партнерів?
– Боятися суворої риторики Росії чи її санкцій не варто. Адже ми пам’ятаємо історію. Через такий тиск, через такий своєрідний шантаж пройшла не одна країна. Ми пам’ятаємо, як важко було здійснювати процес євроінтеграції державам-членам колишнього так званого Варшавського договору. Але тим не менше сьогодні більшість цих країн є членами Європейського Союзу. І при цьому вони мають зараз нормальні відносини із Російською Федерацією. Тобто, вони через це пройшли і цього не варто боятися. І тиск Росії не є підставою для того, щоб Україна зрушила з євроінтеграційного напряму.
