(Рубрика «Точка зору»)
Нещодавно вночі в Хорольському районі Полтавської області славною українською міліцією була проведена блискуча операція з відбирання молотків і драбин у народних депутатів Верховної Ради України, які представляють фракцію партії «Свобода». Молотки, які, як напевно покаже експертиза, використовувалися як знаряддя хуліганства або вандалізму (це вже вирішить суд), вилучені і швидше за все будуть знищені, про що буде складено акт, який підшиють до інших документів даної справи.
Постраждала сторона – черговий пам’ятник російському публіцисту й політтехнологу Володимиру Леніну – буде швидше за все представлена політичною силою, яку вищезгаданий політтехнолог створив майже сто років тому.
Буде звичайний справедливий український суд, який обов’язково стане на захист слабкої, безпорадної жертви, і зажадає як мінімум матеріальної компенсації для відновлення цього пам’ятника.
Учасники озброєного молотками нападу на безпорадний пам’ятник будуть осоромлені, але приймуть вирок із почуттям особливої гордості, укріпленням в результаті цього випадку свого іміджу безстрашних борців із кривавим режимом. Їхні соратники в залі суду зустрінуть оголошення вироку вигуками «Ганьба!» і «Смерть ворогам!».
Описаний вище «революційний» сценарій дуже нагадує мені кадри з якогось старого радянського фільму про показний героїзм комсомольської молоді. Власне, таких фільмів було безліч. Використовувалися вони згідно заповіту російського політтехнолога Володимира Леніна: «найважливішим із мистецтв є кіно!». Тобто для звичайної ідеологічної пропаганди.
Я б і не згадав сьогодні про цього політтехнолога, якщо б не історія з нічним затриманням політиків з молотками. І ось зарясніли стрічки новин в інтернеті цією історією. Зраділи члени антикварної комуністичної партії фактом нападу на пам’ятник свого винахідника. Зраділи і сказали: ось бачите ! Раз нападають по ночах, таємно і з молотками, значить нас бояться ! Значить, ми – сила! І з новими силами заговорила комуністична партія про свій референдум, про те, що «країну треба повернути народу», тобто – самій компартії, бо саме себе ця партія і має на увазі, вимовляючи слово «народ».
Таким чином шумових ефектів в українській політиці нині додалося, і виграли від цих ефектів дві протилежні політичні сили. Може, втім, і не виграли, а тільки думають, що виграли. Але, щоб вони не думали, а вся українська політика останніх років побудована на шумових ефектах. Таке відчуття, що в країні просто знімається кіно. Однак через часту зміну режисера, змінюються і оператори, і актори. А сценаристів просто немає. Про це, до речі, не раз говорили в Міністерстві культури. Немає у нас в країні сценаристів, тому і з кіно проблеми.
В країні немає ніяких сценаристів
Але повернімося до більш широкого погляду на ситуацію – в країні немає ніяких сценаристів. Ми імпровізуємо, роблячи те, що можна зробити швидше, дешевше і з максимальним шумовим ефектом. На цьому побудовано все – від економіки до культури. Ніхто не хоче терпляче і довго працювати зі справжнім, а не «вузькопартійним» народом, жодна партія не йде «в маси», і навіть гуманітарні, що харчуються бюджетним молоком, організації, котрі покликані просвіщати народ культурно і політично, робити його соціально, патріотично і політично активним, давно перетворилися на англійські клуби з напівзакритим доступом в обвішані рушниками вітальні.
А народу, власне, все одно: якому пам’ятнику відіб’ють ніс або вухо! Народ навіть в Youtube заглядати не стане, щоб захопитися сміливістю нічних борців із пам’ятниками, знятою на мобільник і відразу викладеною в мережу під назвою «Чергова перемога над ворогами України».
Народ, може, і не помітить, як Україна стане асоційованим членом ЄС. І найцікавіше: серед вимог Європейського союзу до України є і захист тварин, і боротьба з корупцією, і визволення з в’язниці Юлії Тимошенко, а от про повальне знесення пам’ятників Леніну там ні слова. Тобто, якщо нас туди приймуть, то з усіма пам’ятниками, з усіма тризубами та серпами-молотками, намальованними на парканах, і навіть із членами Компартії України. Ось-то вони зрадіють. Адже тоді ленінські місця Європи стануть їм, та й нам набагато ближчими і доступнішими.
Андрій Курков – письменник, журналіст, кіносценарист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
