Київ – «Безхатченкам надали право голосу», – такий висновок нещодавно зробили деякі ЗМІ. Насправді ж, право голосувати у безхатченків ніхто не відбирав. Верховна Рада проголосувала лише за зміну механізму реєстрації бездомних громадян. Втім, законопроект тільки змінив порядок реєстрації безхатченків, які й раніше могли голосувати. Кореспонденти Радіо Свобода вирішили пересвідчитись, чи голосують бездомні українці, і що їм заважає це зробити.
Шістдесятирічний Юрій Коробань понад 7 років живе на київських вулицях. Голосувати не збирається, бо документів немає.
«Голосувати не піду, бо документів немає. З документів маю тільки довідку про перебування у місцях позбавлення свободи», – каже Юрій Коробань.
Його друг Сергій, який теж живе на вулиці, готовий проголосувати й без документів. У розмові із журналістом погоджується, що відсутність документів не завадить поставити позначку у бюлетені, якщо підійдуть певні люди. За його словами, «якщо треба голосувати, то можна й проголосувати».
Фальсифікації із безхатченками будуть помітні
«Законопроект, який нещодавно ухвалила Верховна Рада, стосувався принципово однієї речі – що функцією надавати соціальну, юридичну, правову допомогу наділяються місцеві органи влади. Ці повноваження делегуються, під це тепер можна закладати гроші у державному бюджеті, надавати їх у місцеві органи влади, щоб вони створювали відповідні центри надання допомоги. Досі це було повноваження центрального органу влади, тепер ця функція перекладається на місцеві органи влади», – пояснює народний депутат від УДАРу Павло Розенко.
Із тим, що законопроект мало що змінив, погоджується голова Комітету виборців України Олександр Черненко. Бездомним громадянам тільки спростили реалізацію їхніх прав. Побоювання ж щодо фальсифікацій із безхатченками на майбутніх виборах маловірогідні.
«В межах України ми можемо говорити про десять, двадцять тисяч таких людей, одиниці з них можуть виявити бажання піти й проголосувати. Якщо ж ми побачимо, що цих людей дійсно будуть масово включати у списки, без їх відома, це безперечно буде порушенням», – наголошує Олександр Черненко.
Контроль проти маніпуляцій
За даними «Центру обліку бездомних громадян», у Києві нараховується понад 2,5 тисячі безхатченків. Це бездомні українці, але вони мають документи, видані центром обліку, і можуть голосувати.
Робітники Центру обліку кажуть, що усі, хто має бажання, отримують і документи, і реєстрацію, і можливість проголосувати.
«Заяви, що «всі безхатченки будуть голосувати», – це не так. У законодавстві чітко прописано, – ті, хто мають реєстрацію, паспорт громадянина. Ці дані ми подаємо щомісяця до Центральної виборчої комісії, де зазначається паспорт, серія, коли був виданий, коли прописаний до нашої адреси, і вказуються причини втрати житла», – розповідає директор «Центру обліку бездомних громадян» Ярослав Коломієць.
Прозорість і контроль – ось що допоможе уникнути можливих фальсифікацій, на думку голови правління Комітету виборців України Олександра Черненка.
«Було б добре, якби соціальні служби, які будуть реєструвати цих людей, і органи ведення реєстру виборців, наприклад, через півроку, або через рік, сказали, скільки таких людей було включено у списки. Якщо це кілька сотень, або кілька тисяч, то в межах України це не є проблемою. Якщо це вже буде в межах десяти тисяч, то, очевидно, ми будемо мати місце з певною маніпуляцією», – зазначає Олександр Черненко.
Тим не менше, кількість бездомних українців, за словами експертів, не є такою, щоб значно вплинути на результати будь-яких виборів.
Історичні паралелі
Щоправда, політолог Кость Бондаренко на своїй сторінці у Фейсбуці зауважує, що безхатченки раніше «завжди були» попереду політичних процесів:
«Згадайте хоча би події весни 2004 року, коли у Мукачево двоє бомжів-туберкульозників напали на окружну виборчу комісію, зв'язали міліцію, викрали найбільш цінні з точки зору бомжів речі – мішки з бюлетенями – і одразу ж викинули їх у річку. Принаймні, такою була офіційна версія слідства. Напевне, що так воно і було насправді – у мене немає підстав не довіряти слідству:)».
Шістдесятирічний Юрій Коробань понад 7 років живе на київських вулицях. Голосувати не збирається, бо документів немає.
«Голосувати не піду, бо документів немає. З документів маю тільки довідку про перебування у місцях позбавлення свободи», – каже Юрій Коробань.
Його друг Сергій, який теж живе на вулиці, готовий проголосувати й без документів. У розмові із журналістом погоджується, що відсутність документів не завадить поставити позначку у бюлетені, якщо підійдуть певні люди. За його словами, «якщо треба голосувати, то можна й проголосувати».
Фальсифікації із безхатченками будуть помітні
«Законопроект, який нещодавно ухвалила Верховна Рада, стосувався принципово однієї речі – що функцією надавати соціальну, юридичну, правову допомогу наділяються місцеві органи влади. Ці повноваження делегуються, під це тепер можна закладати гроші у державному бюджеті, надавати їх у місцеві органи влади, щоб вони створювали відповідні центри надання допомоги. Досі це було повноваження центрального органу влади, тепер ця функція перекладається на місцеві органи влади», – пояснює народний депутат від УДАРу Павло Розенко.
Із тим, що законопроект мало що змінив, погоджується голова Комітету виборців України Олександр Черненко. Бездомним громадянам тільки спростили реалізацію їхніх прав. Побоювання ж щодо фальсифікацій із безхатченками на майбутніх виборах маловірогідні.
В межах України ми можемо говорити про десять, двадцять тисяч таких людей, одиниці з них можуть виявити бажання піти й проголосуватиОлександр Черненко
Контроль проти маніпуляцій
За даними «Центру обліку бездомних громадян», у Києві нараховується понад 2,5 тисячі безхатченків. Це бездомні українці, але вони мають документи, видані центром обліку, і можуть голосувати.
Робітники Центру обліку кажуть, що усі, хто має бажання, отримують і документи, і реєстрацію, і можливість проголосувати.
«Заяви, що «всі безхатченки будуть голосувати», – це не так. У законодавстві чітко прописано, – ті, хто мають реєстрацію, паспорт громадянина. Ці дані ми подаємо щомісяця до Центральної виборчої комісії, де зазначається паспорт, серія, коли був виданий, коли прописаний до нашої адреси, і вказуються причини втрати житла», – розповідає директор «Центру обліку бездомних громадян» Ярослав Коломієць.
Прозорість і контроль – ось що допоможе уникнути можливих фальсифікацій, на думку голови правління Комітету виборців України Олександра Черненка.
«Було б добре, якби соціальні служби, які будуть реєструвати цих людей, і органи ведення реєстру виборців, наприклад, через півроку, або через рік, сказали, скільки таких людей було включено у списки. Якщо це кілька сотень, або кілька тисяч, то в межах України це не є проблемою. Якщо це вже буде в межах десяти тисяч, то, очевидно, ми будемо мати місце з певною маніпуляцією», – зазначає Олександр Черненко.
Тим не менше, кількість бездомних українців, за словами експертів, не є такою, щоб значно вплинути на результати будь-яких виборів.
Історичні паралелі
Щоправда, політолог Кость Бондаренко на своїй сторінці у Фейсбуці зауважує, що безхатченки раніше «завжди були» попереду політичних процесів:
«Згадайте хоча би події весни 2004 року, коли у Мукачево двоє бомжів-туберкульозників напали на окружну виборчу комісію, зв'язали міліцію, викрали найбільш цінні з точки зору бомжів речі – мішки з бюлетенями – і одразу ж викинули їх у річку. Принаймні, такою була офіційна версія слідства. Напевне, що так воно і було насправді – у мене немає підстав не довіряти слідству:)».
