Одеса – Метод дослідження довкілля, що є значно ефективнішим та економічнішим від звичних експериментів, запропонували вчені Одеської філії Інституту біології Південних морів Академії наук України. Суть нового методу полягає в тому, що для оцінки екологічного стану певної території зовсім не обов’язково робити купу дорогих хімічних аналізів. Достатньо простежити за змінами, яких зазнають деякі організми, що мешкають у певній місцевості.
Метод, що дозволяє оцінювати стан екосистем, спостерігаючи за певними живими організмами, вчені називають «українським проривом». Досліджувані організми, що мешкають в тій чи іншій місцині, академік Ювеналій Зайцев називає «екологічними дозорцями».
«Вони мешкають якраз на кордонах морського середовища, як прикордонники, і перші бачать і вступають у контакт з якимись факторами. І перші реагують – чи б’ються й перемагають ці фактори, чи навпаки, гинуть, смертю своєю доводять: отут – біда», – констатує він.
Деяких із чорноморських «дозорців» вчений, чий вік наближається до 90-річчя, вже давненько не зустрічав. Ось він тримає в руках пробірку з якимось хробаком-поліхетою. «Цього вже важко знайти на тисячі кілометрів з північно-західної частини Чорного моря – його романтична назва офелія», – розповідає дослідник.
Люди набридли Чорному морю своїми стоками
Рідкістю за останні десятиріччя став і молюск із назвою донацила, який на пам’яті патріарха вітчизняної гідробіології збирали на корм качкам. У 80-і зникла бура водорість бородач, що до того була масовим видом біля одеських пляжів. Причиною стала велика кількість добрив, що різними шляхами змивалися до моря.
Сьогодні, коли занепала промисловість та сільське господарство вже не чинять значного впливу на морське середовище, головним клопотом для моря вчений називає комунальне господарство. Він каже, що люди набридли Чорному морю своїми стоками.
Втім, і Ювеналій Зайцев, і його колеги в інституті нарікають, що держава і місцева влада не надто дослухаються до вчених. Зокрема, 2007-го не відреагували на застереження про те, що намивання пляжів дрібним піском ніякої користі не дасть.
Постійно даються взнаки проблеми із коштами – на наукові дослідження їх майже не виділяють. Заступник директора філії з наукової роботи Галина Мінічева мусить визнати, що основна наукова активність інституту перейшла у європейські проекти, у яких заклад бере участь вже понад 10 років. Зараз, приміром, інститут залучеторингу Чорного моря. І в цій співпраці – бодай шанс хоч колись прислужитися Україні, каже Галина Мінічева.
«Ми розробляємо інструмент, який через Чорноморську програму повертається до України, потім – через Євросоюз. Ми навіть коли не напряму, то через нашу співпрацю все одно працюємо на Україну. Все одно рано чи пізно ми будемо інтегруватися», – сподівається вона.
Морська ділянка – лише одна зі складових цієї багатопланової розробки. У ній вчені кількох українських науково-дослідних установ з’ясовують, у який спосіб можна ефективно і з мінімальними витратами визначити, на що хворіє той чи інший куточок природи.
Метод, що дозволяє оцінювати стан екосистем, спостерігаючи за певними живими організмами, вчені називають «українським проривом». Досліджувані організми, що мешкають в тій чи іншій місцині, академік Ювеналій Зайцев називає «екологічними дозорцями».
«Вони мешкають якраз на кордонах морського середовища, як прикордонники, і перші бачать і вступають у контакт з якимись факторами. І перші реагують – чи б’ються й перемагають ці фактори, чи навпаки, гинуть, смертю своєю доводять: отут – біда», – констатує він.
Деяких із чорноморських «дозорців» вчений, чий вік наближається до 90-річчя, вже давненько не зустрічав. Ось він тримає в руках пробірку з якимось хробаком-поліхетою. «Цього вже важко знайти на тисячі кілометрів з північно-західної частини Чорного моря – його романтична назва офелія», – розповідає дослідник.
Люди набридли Чорному морю своїми стоками
Рідкістю за останні десятиріччя став і молюск із назвою донацила, який на пам’яті патріарха вітчизняної гідробіології збирали на корм качкам. У 80-і зникла бура водорість бородач, що до того була масовим видом біля одеських пляжів. Причиною стала велика кількість добрив, що різними шляхами змивалися до моря.
Сьогодні, коли занепала промисловість та сільське господарство вже не чинять значного впливу на морське середовище, головним клопотом для моря вчений називає комунальне господарство. Він каже, що люди набридли Чорному морю своїми стоками.
Втім, і Ювеналій Зайцев, і його колеги в інституті нарікають, що держава і місцева влада не надто дослухаються до вчених. Зокрема, 2007-го не відреагували на застереження про те, що намивання пляжів дрібним піском ніякої користі не дасть.
Постійно даються взнаки проблеми із коштами – на наукові дослідження їх майже не виділяють. Заступник директора філії з наукової роботи Галина Мінічева мусить визнати, що основна наукова активність інституту перейшла у європейські проекти, у яких заклад бере участь вже понад 10 років. Зараз, приміром, інститут залучеторингу Чорного моря. І в цій співпраці – бодай шанс хоч колись прислужитися Україні, каже Галина Мінічева.
Морська ділянка – лише одна зі складових цієї багатопланової розробки. У ній вчені кількох українських науково-дослідних установ з’ясовують, у який спосіб можна ефективно і з мінімальними витратами визначити, на що хворіє той чи інший куточок природи.
