Найгірші умови тримання в місцях несвободи експерти виявили в судах. Моніторинг місць несвободи у Херсонській, Черкаській, Рівненській і Запорізькій областях провели регіональні координатори зі зв’язків із громадськістю Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
«Ці приміщення перебувають під егідою одночасно трьох відомств, тому їх ніхто, по суті, не контролює. Ці приміщення належать судовій адміністрації, конвой здійснюють військові частини, а транспортування – міліція. Люди перебувають там понад 12 годин, за весь цей час вони отримують один бутерброд і не можуть узяти із собою необхідні речі», – заявила регіональний координатор зі зв’язків із громадськістю уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Херсонській області Наталія Козаренко.
За її словами, навіть у найкращих судах ці приміщення розміщуються в підвалах, без вікон і вентиляції. Щоб вирішити цю проблему, треба зібрати всі три вказані відомства і створити комплексну програму із поліпшення умов тримання у судах, каже Козаренко.
Вона також заявила, що забезпечення належних умов тримання осіб, а також надання медичної допомоги – це найбільш проблемні моменти, притаманні українським місцям несвободи.
Експерти виявили випадки невідповідності міжнародним стандартам площ на одного утримуваного, відсутність постійного доступу до води через проблеми з водопостачанням, неукомплектованість штату медичного персоналу ізоляторів, гостру необхідність заміни систем вентиляції, опалення, каналізації.
«У рамках пенітенціарної служби порушення досить типові. Якщо будівництво об’єктів, в яких тримають людей, здійснювалося понад 100 років тому, то навіть за бажання і належного фінансування їх складно довести до ладу», – заявив регіональний координатор зі зв’язків із громадськістю уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Рівненській області В’ячеслав Свірець.
За його словами, в системі МВС «також типові порушення».
«Наприклад, набув чинності закон про надання безкоштовної правової допомоги, але міліціонери чомусь не поспішають залучати адвокатів, вписуючи в журнал «відмовився». Це свідчить про ставлення працівників відомства до забезпечення права на доступ до правової допомоги», – наголосив Свірець.
Експерти відвідали близько 6 тисяч місць несвободи, до яких вони зараховують колонії, СІЗО, психіатричні заклади, дитячі будинки-інтернати, пансіонати для літніх людей і людей з інвалідністю, пункти тимчасового розміщення біженців, соціально-реабілітаційні центри, військові частини.
«Ці приміщення перебувають під егідою одночасно трьох відомств, тому їх ніхто, по суті, не контролює. Ці приміщення належать судовій адміністрації, конвой здійснюють військові частини, а транспортування – міліція. Люди перебувають там понад 12 годин, за весь цей час вони отримують один бутерброд і не можуть узяти із собою необхідні речі», – заявила регіональний координатор зі зв’язків із громадськістю уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Херсонській області Наталія Козаренко.
За її словами, навіть у найкращих судах ці приміщення розміщуються в підвалах, без вікон і вентиляції. Щоб вирішити цю проблему, треба зібрати всі три вказані відомства і створити комплексну програму із поліпшення умов тримання у судах, каже Козаренко.
Вона також заявила, що забезпечення належних умов тримання осіб, а також надання медичної допомоги – це найбільш проблемні моменти, притаманні українським місцям несвободи.
Експерти виявили випадки невідповідності міжнародним стандартам площ на одного утримуваного, відсутність постійного доступу до води через проблеми з водопостачанням, неукомплектованість штату медичного персоналу ізоляторів, гостру необхідність заміни систем вентиляції, опалення, каналізації.
«У рамках пенітенціарної служби порушення досить типові. Якщо будівництво об’єктів, в яких тримають людей, здійснювалося понад 100 років тому, то навіть за бажання і належного фінансування їх складно довести до ладу», – заявив регіональний координатор зі зв’язків із громадськістю уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Рівненській області В’ячеслав Свірець.
За його словами, в системі МВС «також типові порушення».
«Наприклад, набув чинності закон про надання безкоштовної правової допомоги, але міліціонери чомусь не поспішають залучати адвокатів, вписуючи в журнал «відмовився». Це свідчить про ставлення працівників відомства до забезпечення права на доступ до правової допомоги», – наголосив Свірець.
Експерти відвідали близько 6 тисяч місць несвободи, до яких вони зараховують колонії, СІЗО, психіатричні заклади, дитячі будинки-інтернати, пансіонати для літніх людей і людей з інвалідністю, пункти тимчасового розміщення біженців, соціально-реабілітаційні центри, військові частини.
