Київ – Україна потрапила до десятки країн, де за останній рік поліпшилися деякі умови ведення бізнесу. Про це йдеться у дослідженні Світового банку Doing Business 2013. Згідно із даними цього дослідження, найістотніше покращила умови для бізнесу Польща. Серед сусідів України в рейтингу – Шрі-Ланка, Узбекистан, Бурунді, Коста-Ріка, Монголія, Греція, Сербія і Казахстан. Утім, експерти зазначають, що підстав для великого оптимізму в українського бізнесу наразі немає. Про те, як змінюються умови ведення бізнесу в Україні, Радіо Свобода розповів партнер компанії Ernst&Young, керівник податкової практики в Україні Володимир Котенко.
– Наскільки істотні зрушення відбулися в Україні?
– Вимірювалися лише зміни в деяких галузях. Ми отримали певні зрушення лише в трьох галузях – це реєстрація чи започаткування бізнесу і сплата податків.
– А наскільки це спрощує умови ведення бізнесу?
– 137-ме місце загалом – не так вже й легко. Більше того, якщо подивитися на структуру цього рейтингу, то, скажімо, в отриманні дозволів на будівництво – у нас серед останніх місце. Доступ до електроенергії – також низьке, сплата податків – також занизько, але порівняно із тим, що було – є прогрес… Ну, порівняно із багатьма країнами – не така вже й погана юрисдикція для ведення бізнесу (сміється), особливо для тих, хто не лякається певних непривабливих речей.
– Донедавна доводилося чути, що в Україні не такі вже й великі податки, скільки складним є їхнє адміністрування. Чи залишається ця проблема?
– Залишається. Але хто що вкладає в це поняття? Чи означає це, що де-факто закони не виконуються? Так, означає. Чи означає це, так би мовити, перегини на місцях? Так, означає. Чи означає це неможливість зрозуміти, що ж написано в тому адміністративному акті? І це означає. Адміністрування у вузькому сенсі – це те, наскільки легко сплатити податок. В цьому сенсі в Україні досі не все гаразд. Якість нормативних актів залишає бажати кращого.
– В дослідженні наводиться показник – 490 годин, які в Україні треба витратити на роботу із податковою документацією. Наскільки цей показник умовний і як він виглядає порівняно з іншими країнами?
– Він абсолютно умовний. Укладачі рейтингу цього і не приховують. Думаю, що кожен бухгалтер матиме своє ставлення до цих годин. Комусь, може, і тисячі годин буде мало. Якщо порівняти з іншими країнами, то наш показник – не надто високий. Краще, ніж було, але ще є куди прагнути.
– Ми бачимо незначне покращення умов бізнесу. Що треба зробити, щоб воно стало стрімким?
– Якщо говорити загалом, то країні потрібна дебюрократизація. Між іншим, не лише в податковій, а й у багатьох інших сферах державного регулювання. Це потрібно для того, щоб бізнес почав себе почувати спокійніше.
З іншого боку, треба розуміти: якщо здійснити дебюрократизацію, то треба бути впевненим, що буде чим наповнювати скарбницю і виплачувати ті видатки, які потребує суспільство із нашою структурою витрат. Бізнес є заручником системи, яка склалася… Неможливо розірвати це коло без двох речей – дебюрократизація, про яку я вже сказав, і перегляд витрат, які може дозволити собі Україна за нинішніх умов.
– Наскільки істотні зрушення відбулися в Україні?
Ми отримали певні зрушення лише в трьох галузях – це реєстрація чи започаткування бізнесу і сплата податківВолодимир Котенко
– А наскільки це спрощує умови ведення бізнесу?
– 137-ме місце загалом – не так вже й легко. Більше того, якщо подивитися на структуру цього рейтингу, то, скажімо, в отриманні дозволів на будівництво – у нас серед останніх місце. Доступ до електроенергії – також низьке, сплата податків – також занизько, але порівняно із тим, що було – є прогрес… Ну, порівняно із багатьма країнами – не така вже й погана юрисдикція для ведення бізнесу (сміється), особливо для тих, хто не лякається певних непривабливих речей.
– Донедавна доводилося чути, що в Україні не такі вже й великі податки, скільки складним є їхнє адміністрування. Чи залишається ця проблема?
– Залишається. Але хто що вкладає в це поняття? Чи означає це, що де-факто закони не виконуються? Так, означає. Чи означає це, так би мовити, перегини на місцях? Так, означає. Чи означає це неможливість зрозуміти, що ж написано в тому адміністративному акті? І це означає. Адміністрування у вузькому сенсі – це те, наскільки легко сплатити податок. В цьому сенсі в Україні досі не все гаразд. Якість нормативних актів залишає бажати кращого.
– В дослідженні наводиться показник – 490 годин, які в Україні треба витратити на роботу із податковою документацією. Наскільки цей показник умовний і як він виглядає порівняно з іншими країнами?
– Він абсолютно умовний. Укладачі рейтингу цього і не приховують. Думаю, що кожен бухгалтер матиме своє ставлення до цих годин. Комусь, може, і тисячі годин буде мало. Якщо порівняти з іншими країнами, то наш показник – не надто високий. Краще, ніж було, але ще є куди прагнути.
– Ми бачимо незначне покращення умов бізнесу. Що треба зробити, щоб воно стало стрімким?
– Якщо говорити загалом, то країні потрібна дебюрократизація. Між іншим, не лише в податковій, а й у багатьох інших сферах державного регулювання. Це потрібно для того, щоб бізнес почав себе почувати спокійніше.
З іншого боку, треба розуміти: якщо здійснити дебюрократизацію, то треба бути впевненим, що буде чим наповнювати скарбницю і виплачувати ті видатки, які потребує суспільство із нашою структурою витрат. Бізнес є заручником системи, яка склалася… Неможливо розірвати це коло без двох речей – дебюрократизація, про яку я вже сказав, і перегляд витрат, які може дозволити собі Україна за нинішніх умов.
