Львів – Як повернути трудових мігрантів на батьківщину? Вже майже десять років від представників влади і політиків лунають заяви про необхідність повернення заробітчан. Але українці не поспішають пакувати валізи з Європи, Росії, США і Канади, а, навпаки, зростає число охочих виїхати. Чи нинішня влада в Україні зацікавлена у поверненні трудових мігрантів, чи радше боїться людей досвідчених, звиклих до дотримання прав людини і свободи? За яких умов люди повернуться?
На заробітках у європейських країнах, у США та Канаді українці змінились ментально – стали впевнені, амбітні, а головне, ініціативні, чого не вельми спостерігалось на батьківщині. Вони зуміли самоорганізуватись і боротись за свою легалізацію на чужині, з нуля розпочати власне життя.
В одній із розмов Оксана Гуцько, яка працює в Португалії з 1999 року, де створила мережу українських суботніх шкіл, зауважила, що за кордон виїхали активні люди, які не змирились із злиднями, хотіли порятувати свої родини.
«Ми змінились за кордоном. Держава має повернутись до трудових мігрантів обличчям, але насправді ми не потрібні українській владі», – сказала в одному з коментарів Радіо Свобода Оксана Гуцько.
Українські заробітчани не поспішають їхати з Росії
Половина українських мігрантів працює у Росії, близько 40% – у країнах Європейського союзу,переважно Італії,Чехії, Польщі, Португалії, Іспанії, Угорщині, за даними різних досліджень. Протягом 2012–2013 років, за офіційною інформацією Росії, на території цієї держави перебувало майже мільйон триста тисяч українських заробітчан, півмільйона з них працюють нелегально, здебільшого на будівництві.
У 90-х роках, коли Україна вже була незалежною державою, багато російських українців, особливо з Далекого Сходу, серйозно думала про повернення на батьківщину. І дехто наважився, але швидко пожалкував, розповіла Любов Дяченко, яка 35 років працювала інженером-геологом в Якутії. Зіштовхнувшись з реаліями в України – безробіттям, порожніми полицями у крамницях, словом – економічною кризою, – ці люди повернулись назад у Росію.
«Мої однокурсники стояли на базарі, торгували. Вони майже десяток років відстояли, хтось поїхав в Італію старих людей доглядати. Ми цього у Росії не відчули. Я була фахівцем і ним вийшла на пенсію. Допомагала своїм рідним, бо моєї зарплати вистачало, щоб і їх підняти. Якби я працювала в Україні, то моя пенсія була б десь півтори тисячі гривень, а може, й менше. У Росії я отримую, якщо перевести у гривні, чотири тисячі гривень», – каже Любов Дяченко.
Політична стабільність – найважливіша для мігрантів
На Львівщині складено близько трьохсот бізнес-планів у сільському господарстві і сфері послуг. Ці проекти розраховані передусім на трудових мігрантів, які повернулись на батьківщину. У підприємство потрібно інвестувати від 20 тисяч гривень до 70 тисяч доларів. Але заробітчани не ризикують вкладати гроші у бізнес через корупцію в Україні, незрозуміле законодавство, складну податкову систему. Вони воліють інвестувати у власні родини – нерухомість, освіту дітей.
Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою університету «Львівська політехніка» (МІОК), вважає, що необхідно розробити державну програму повернення українців на батьківщину, підтримати тих, хто проживає за кордоном, але для цього потрібна політична воля.
«80% молодих людей сьогодні декларують про свій намір виїхати за кордон, згідно з проведеним нами опитуванням, а це талановиті, розумні люди. Ми втрачаємо фахівців. Повернення трудових мігрантів можливе, коли налагодиться стабільна економічна і політична ситуація. Причому політичні фактори для мігрантів важливіші, як показує опитування. Люди ставлять на перше місце політичні свободи, гарантії, а вже економічні чинники для них – другорядні. Люди вже заробили якусь копійчину і готові були б вкладати у підприємство, але політична ситуація має бути стабільною. З тих, хто повернувся, лише 5% залишаються, інші повертаються назад на заробітки», – каже Ірина Ключковська.
Греція не лякає українців
Нині європейська економіка переживає не найкращі часи, і багатьом українським заробітчанам доводиться мігрувати Європою у пошуках праці, але повернення додому вони не розглядають як варіант. Навіть з Греції, яка переживає глибоку економічну кризу, українці не повертаються.
Італійський уряд готовий надати кошти українцям, які родиною повернуться додому, мовилось на одній із зустрічей у Львові. Але і така міжнародна практика не сприймається українськими трудовими мігрантами. Люди готові некомфортно почуватись за кордоном, перечекати економічні негаразди на чужині, ніж повернутись на батьківщину. Українські парламентарі вивчають пропозицію італійського уряду, яким чином допомогти мігрантам повернутись і започаткувати власний бізнес в Україні.
Президент Світового конгресу українців Євген Чолій наголосив Радіо Свобода: якби ситуація в Україні сприяла розвитку демократії та економіки, то трудові мігранти повернулись би на батьківщину. Бо вони не мають наміру назавжди залишатись на чужині, без своєї родини.
«Коли б люди працювали і мали за свою працю гідну зарплату, коли б шанувалась гідність людини, європейські цінності, демократичні засади, дотримувались права людини, то багато українців з нової хвилі міграції повернулись би», – вважає голова світового українства.
Чимало експертів переконані, що повернення українських заробітчан сприяло б розвиткові України. Бо ці люди не змиряться з українськими реаліями – корупцією, вибірковим правосуддям, політичною нестабільністю, зубожінням народу. Держава повинна створити пільгові умови для повернення мігрантів, щоб зароблені ними гроші і майно не оподатковувались, щоб вони могли започаткувати власну справу і створити робочі місця, зазначають чимало політиків і аналітиків. Але цього не станеться, допоки в Україні не стабілізується політична ситуація через зміну влади і політики, допоки не розпочнеться формування і реалізація відповідальної економічної політики.
На заробітках у європейських країнах, у США та Канаді українці змінились ментально – стали впевнені, амбітні, а головне, ініціативні, чого не вельми спостерігалось на батьківщині. Вони зуміли самоорганізуватись і боротись за свою легалізацію на чужині, з нуля розпочати власне життя.
В одній із розмов Оксана Гуцько, яка працює в Португалії з 1999 року, де створила мережу українських суботніх шкіл, зауважила, що за кордон виїхали активні люди, які не змирились із злиднями, хотіли порятувати свої родини.
Держава має повернутись до трудових мігрантів обличчямОксана Гуцько
Українські заробітчани не поспішають їхати з Росії
Половина українських мігрантів працює у Росії, близько 40% – у країнах Європейського союзу,переважно Італії,Чехії, Польщі, Португалії, Іспанії, Угорщині, за даними різних досліджень. Протягом 2012–2013 років, за офіційною інформацією Росії, на території цієї держави перебувало майже мільйон триста тисяч українських заробітчан, півмільйона з них працюють нелегально, здебільшого на будівництві.
У 90-х роках, коли Україна вже була незалежною державою, багато російських українців, особливо з Далекого Сходу, серйозно думала про повернення на батьківщину. І дехто наважився, але швидко пожалкував, розповіла Любов Дяченко, яка 35 років працювала інженером-геологом в Якутії. Зіштовхнувшись з реаліями в України – безробіттям, порожніми полицями у крамницях, словом – економічною кризою, – ці люди повернулись назад у Росію.
«Мої однокурсники стояли на базарі, торгували. Вони майже десяток років відстояли, хтось поїхав в Італію старих людей доглядати. Ми цього у Росії не відчули. Я була фахівцем і ним вийшла на пенсію. Допомагала своїм рідним, бо моєї зарплати вистачало, щоб і їх підняти. Якби я працювала в Україні, то моя пенсія була б десь півтори тисячі гривень, а може, й менше. У Росії я отримую, якщо перевести у гривні, чотири тисячі гривень», – каже Любов Дяченко.
Політична стабільність – найважливіша для мігрантів
На Львівщині складено близько трьохсот бізнес-планів у сільському господарстві і сфері послуг. Ці проекти розраховані передусім на трудових мігрантів, які повернулись на батьківщину. У підприємство потрібно інвестувати від 20 тисяч гривень до 70 тисяч доларів. Але заробітчани не ризикують вкладати гроші у бізнес через корупцію в Україні, незрозуміле законодавство, складну податкову систему. Вони воліють інвестувати у власні родини – нерухомість, освіту дітей.
Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою університету «Львівська політехніка» (МІОК), вважає, що необхідно розробити державну програму повернення українців на батьківщину, підтримати тих, хто проживає за кордоном, але для цього потрібна політична воля.
80% молодих людей сьогодні декларують свій намір виїхати за кордонІрина Ключковська
Греція не лякає українців
Нині європейська економіка переживає не найкращі часи, і багатьом українським заробітчанам доводиться мігрувати Європою у пошуках праці, але повернення додому вони не розглядають як варіант. Навіть з Греції, яка переживає глибоку економічну кризу, українці не повертаються.
Італійський уряд готовий надати кошти українцям, які родиною повернуться додому, мовилось на одній із зустрічей у Львові. Але і така міжнародна практика не сприймається українськими трудовими мігрантами. Люди готові некомфортно почуватись за кордоном, перечекати економічні негаразди на чужині, ніж повернутись на батьківщину. Українські парламентарі вивчають пропозицію італійського уряду, яким чином допомогти мігрантам повернутись і започаткувати власний бізнес в Україні.
Президент Світового конгресу українців Євген Чолій наголосив Радіо Свобода: якби ситуація в Україні сприяла розвитку демократії та економіки, то трудові мігранти повернулись би на батьківщину. Бо вони не мають наміру назавжди залишатись на чужині, без своєї родини.
«Коли б люди працювали і мали за свою працю гідну зарплату, коли б шанувалась гідність людини, європейські цінності, демократичні засади, дотримувались права людини, то багато українців з нової хвилі міграції повернулись би», – вважає голова світового українства.
Чимало експертів переконані, що повернення українських заробітчан сприяло б розвиткові України. Бо ці люди не змиряться з українськими реаліями – корупцією, вибірковим правосуддям, політичною нестабільністю, зубожінням народу. Держава повинна створити пільгові умови для повернення мігрантів, щоб зароблені ними гроші і майно не оподатковувались, щоб вони могли започаткувати власну справу і створити робочі місця, зазначають чимало політиків і аналітиків. Але цього не станеться, допоки в Україні не стабілізується політична ситуація через зміну влади і політики, допоки не розпочнеться формування і реалізація відповідальної економічної політики.
