28 серпня минає 50 років так званому «Походові на Вашингтон» – важливій події у русі за рівність афроамериканців. У ході взяли участь понад 200 тисяч активістів, і саме того дня Мартін Лютер Кінг виголосив свою історичну промову «Я маю мрію». На відібраних фотографіях – екскурс у часи руху за громадянські права.
Історичні віхи руху за громадянські права
1
Чорношкірий студент Натаніель Стюард виступає на уроці у школі Сент-Домінік (Вашингтон, 21 травня 1954 року). Ця школа була одним із перших навчальних закладів, які запровадили інтегровані класи. Цьому передувало рішення Верховного суду США у справі «Браун проти Ради з питань освіти Топіки»: суд вирішив, що роздільне навчання чорношкірих і білих школярів суперечить Конституції.
2
Адвокати Тергуд Маршал (у центрі), Джордж Гейз (ліворуч) та Джеймс Набріт святкують рішення у справі «Браун проти Ради з питань освіти» (17 травня 1954 року). У 1967 році Тергуд Маршал став першим афроамериканцем, якого призначили у склад Верховного суду США.
3
14-річний Еммет Тіл із Чикаго влітку 1955 року якраз навідував свою родину у Міссісіпі, коли його викрали, сильно побили, а потім застрелили і викинули у річку. Двоє його нападників були білими. Вони заявили слідчим, що вбили Тіла, бо хлопець нібито фліртував із білою жінкою. Серед присяжних у справі про вбивство підлітка не було жодного чорношкірого. Обвинувачених виправдали.
4
Активістка руху за громадянські парва Роза Паркс, сфотографована поруч із Мартіном Лютером Кінгом у 1955 році. Паркс арештували за відмову звільнити місце в автобусі для білого пасажира. Її акт громадянської непокори дав початок бойкотові автобусних ліній у Монтгомері – протестній акції проти сегрегації у громадському транспорті у штаті Алабама.
5
Роза Паркс разом із журналістом на передніх сидіннях автобусу у Монтгомері, Алабама, у 1956 році – після того, як Верховний суд визнав сегрегацію у громадському транспорті антиконституційною. Рішення суду стало наслідком бойкоту, який оголосила Паркс та її прихильники.
6
Дев’ятеро чорношкірих дітей у супроводі військових у школі Літл-Рока, Арканзас, 25 серпня 1957 року. Президент США Двайт Ейзенхауер наказав військовим захищати дітей від агресії расистів у навчальний час у школі, більшість учнів якої були білими. Цьому передували дії губернатора штату Орвала Фобуса, який, аби отримати підтримку виборців-прихильників сегрегації, у перший день навчання «дев’ятки з Літл-Рока» (так пізніше назвали згаданих дев’ятьох учнів) віддав наказ оточити школу військами Національної гвардії штату, щоб не пропустити на заняття чорношікрих учнів.
7
Студенти-активісти під час кампанії, яка увійшла в історію під назвою «Літо свободи» (Freedom Summer). Вимогою протестувальників було зареєструвати виборцями чорношкірих жителів Міссісіпі.
8
Чорношкірі та білі протестувальники зв’язали себе одне з одним ланцюгами на знак протесту проти політики сегрегації, Нью-Йорк, 23 серпня 1963 року.
9
Лідер руху за громадянські права Мартін Лютер Кінг (третій зліва) під час «Походу на Вашингтон» (28 серпня 1963 року). Понад 200 тисяч активістів взяли участь у ході, яку сам Кінг назвав «найбільшою демонстрацією за свободу в історії Сполучених Штатів».
10
Активісти рухаються від Капітолію до Меморіалу Лінкольна під час «Походу на Вашингтон».
11
Президент США Ліндон Джонсон тисне руку Мартіну Лютеру Кінгу після підписання Акту за громадянські права у Білому домі (2 липня 1964).
12
Коретта Скот Кінг (п’ята справа) очолює «Похід на Мемфіс» 9 квітня 1968 року, через п’ять днів після того, як її чоловіка Мартіна Лютера Кінга вбили під час візиту у Мемфіс, штат Теннессі. Поруч із Кореттою йдуть їхні з Кінгом два сини та дочка.
13
Учасники «Походу бідних людей» під час демонстрації у Вашингтоні, 19 червня 1968 року. Кампанію за економічну справедливість для бідних організували Мартін Лютер Кінг та Конференція християнських лідерів Півдня. Як видно, кампанія тривала і після смерті Кінга.
