Київ – Типова для України картина: жінка штовхає візок з немовлятком, жінка веде за руку маленьку дитину, жінка гуляє з дітьми у парку. Побачити чоловіка, який прогулюється сквером чи вулицею з дитячим візочком або ж бавить малюка, можна значно рідше. Більшість українців це не дивує: за статистикою, понад 40 відсотків українських малюків нині виховують лише матері. Соціологи радять не ототожнювати цю цифру з кількістю неповних сімей – навіть у родинах, де є і мама, і батько, виховання дитини тато часто обмежує спілкуванням кілька годин на тиждень. Але чи винні чоловіки у тому, що не приділяють достатньо часу вихованню дитини та допомозі дружині?
Едуард Драч – лікар за фахом, музикант і поет за покликанням, батько трьох дітей – вважає, що за умов соціально-економічної кризи татусі змушені у вільний від основної роботи час шукати підробіток для утримання родини. Це заважає батькові брати участь у вихованні дітлахів, визнає Драч.
«Більшість роботи з дітьми лягає на матір, на бабусю. Батьки ж, як правило, працюють, заробляють. Хоч я особисто своїми дітьми намагаюся займатись: влітку ми з ними разом відпочивали, а тепер приїхали з відпустки і займаємося здоров’ям і профілактикою. Звичайно, я відчуваю, що мало часу приділяю малечі, але доба ж у мене не гумова», – каже Драч.
На запитання Радіо Свобода, чи можливо «розвантажити» татусів від роботи, щоб вони активніше долучались до виховання дітей, Драч відповів негативно.
«Як би я сам на себе працював, то міг би менше «навантажуватись». Але якщо є родина, то менше працювати неможливо, принаймні на даний момент», – каже Драч.
Психолог Оксана Краско зазначає, що у традиціях української та європейської сім’ї батько – це той, хто захищає дитину, уособлює для маленької людини мужність, несе інформацію про довколишній світ, працю, техніку.
«Тато виховує у дитини дисципліну, створює для неї соціально корисні цілі й ідеали, ділиться своїм досвідом знайомства з довколишнім світом», – стверджує експерт.
Інше дослідження довело, що «таткові діти» виростають більш чуйними у соціальному плані. Про це Радіо Свобода розповіла дитячий психолог Світлана Колесникова, котрій довелося самотужки виховувати доньку після розлучення з чоловіком.
«Моя дитина Оленка залишилася без батька. Ситуацію ускладнювало те, що вона була «татусева донька», для неї було незбагненно, чому так сталось. Чому татко був, і раптом його не стало. У свою чергу, і мені, жінці, самій було складно психологічно, фізично, фінансово, – зазначає Колесникова. – Колишній чоловік, на жаль, ніякої участі у вихованні дитини, допомозі їй не брав. Коли ж мама намагається виконати роль і мами, і тата, все одно вона мислить і діє з позицій жінки, їй надзвичайно складно стати на місце чоловіка. Тож виховання дитини виходить дещо однобоким».
Голодомор знищив чоловіче начало в українців – науковець
Історик Олеся Стасюк зазначає, що соціальні, політичні й економічні катаклізми ХХ століття зруйнували українські родинні традиції. Найбільше постраждали взаємини у сім’ї і роль батька як голови роду у 1920–1930-і роки, під час масових репресій та Голодомору.
«Ці наслідки – катастрофічні. Якщо до 1920-х років батько ніс цілковиту відповідальність за своїх синів і дочок, то з початком тридцятих років ця відповідальність зникала. Самі діти теж не несли відповідальність за батьків, але після 1930-х років діти розорених і висланих селян називались «куркулями». А тих дітей, чиї батьки були репресовані, таврували як «дітей ворогів народу»», – розповідала Стасюк каналові «ТВі».
Наслідки тієї доби українці переживають донині. Серед іншого, чоловіки втрачають роль захисника родини, головного позитивного героя в очах власної дитини. Як зазначають експерти, через це сім’я позбавлена внутрішньої гармонії, стабільності і моральних вартостей.
З подібним стикається більшість українських родин, при цьому і мами, і татусі визнають: самі лише батьківські «фінансові інвестиції» або ж коротке спілкування тата з житиною ніяким чином не можна вважати повноцінною участю батька у дитячому вихованні.
Сімейний психолог Людмила Курда зазначає, що чоловік втрачає упевненість у собі, якщо не може заробити достатньо коштів й утримувати родину. Чи здатен він виховати дитину, його обходить менше. Щоб підняти самооцінку батька і повернути гармонію у родину, потрібні навчання (тренінги) з участю обох батьків.
«Українські сімейні психологи, соціальні працівники розробили такі методики, – розповідає Курда. – Ми співпрацюємо з центрами соціальної допомоги молоді, куди часто звертаються зі своїми проблемами молоді сім’ї. І ми даємо їм зрозуміти, що батьки – це фундамент родини. Якщо тато чи мати прийшли на тренінг, то вони, вважайте, зробили конкретний крок у напрямку свідомого батьківства. Крім цього, батьки бачать, що проблеми, які мають їхні родини, притаманні також іншим сім’ям. Татусі люблять на тренінгах ці проблеми обговорити, поміркувати разом, як їх розв’язати. Адже проблеми краще долати разом, ніж наодинці».
Бо ж, як вважають соціологи, сучасне подружжя – це партнерство, в якому не завжди мама доглядає малечу і веде домашнє господарство, а тато крутиться, щоб заробити гроші на утримання родини. Дедалі більше татусів вирішують залишитися вдома і доглядати дитину тоді, коли мама повертається на роботу.
Едуард Драч – лікар за фахом, музикант і поет за покликанням, батько трьох дітей – вважає, що за умов соціально-економічної кризи татусі змушені у вільний від основної роботи час шукати підробіток для утримання родини. Це заважає батькові брати участь у вихованні дітлахів, визнає Драч.
«Більшість роботи з дітьми лягає на матір, на бабусю. Батьки ж, як правило, працюють, заробляють. Хоч я особисто своїми дітьми намагаюся займатись: влітку ми з ними разом відпочивали, а тепер приїхали з відпустки і займаємося здоров’ям і профілактикою. Звичайно, я відчуваю, що мало часу приділяю малечі, але доба ж у мене не гумова», – каже Драч.
На запитання Радіо Свобода, чи можливо «розвантажити» татусів від роботи, щоб вони активніше долучались до виховання дітей, Драч відповів негативно.
«Як би я сам на себе працював, то міг би менше «навантажуватись». Але якщо є родина, то менше працювати неможливо, принаймні на даний момент», – каже Драч.
Психолог Оксана Краско зазначає, що у традиціях української та європейської сім’ї батько – це той, хто захищає дитину, уособлює для маленької людини мужність, несе інформацію про довколишній світ, працю, техніку.
Тато виховує у дитини дисципліну, створює для неї соціально корисні цілі й ідеалиОксана Краско
Інше дослідження довело, що «таткові діти» виростають більш чуйними у соціальному плані. Про це Радіо Свобода розповіла дитячий психолог Світлана Колесникова, котрій довелося самотужки виховувати доньку після розлучення з чоловіком.
Коли ж мама намагається виконати роль і мами, і тата, все одно вона мислить і діє з позицій жінки, їй надзвичайно складно стати на місце чоловікаСвітлана Колесникова
Голодомор знищив чоловіче начало в українців – науковець
Історик Олеся Стасюк зазначає, що соціальні, політичні й економічні катаклізми ХХ століття зруйнували українські родинні традиції. Найбільше постраждали взаємини у сім’ї і роль батька як голови роду у 1920–1930-і роки, під час масових репресій та Голодомору.
Якщо до 1920-х років батько ніс цілковиту відповідальність за своїх синів і дочок, то з початком тридцятих років ця відповідальність зникалаОлеся Стасюк
Наслідки тієї доби українці переживають донині. Серед іншого, чоловіки втрачають роль захисника родини, головного позитивного героя в очах власної дитини. Як зазначають експерти, через це сім’я позбавлена внутрішньої гармонії, стабільності і моральних вартостей.
З подібним стикається більшість українських родин, при цьому і мами, і татусі визнають: самі лише батьківські «фінансові інвестиції» або ж коротке спілкування тата з житиною ніяким чином не можна вважати повноцінною участю батька у дитячому вихованні.
Сімейний психолог Людмила Курда зазначає, що чоловік втрачає упевненість у собі, якщо не може заробити достатньо коштів й утримувати родину. Чи здатен він виховати дитину, його обходить менше. Щоб підняти самооцінку батька і повернути гармонію у родину, потрібні навчання (тренінги) з участю обох батьків.
«Українські сімейні психологи, соціальні працівники розробили такі методики, – розповідає Курда. – Ми співпрацюємо з центрами соціальної допомоги молоді, куди часто звертаються зі своїми проблемами молоді сім’ї. І ми даємо їм зрозуміти, що батьки – це фундамент родини. Якщо тато чи мати прийшли на тренінг, то вони, вважайте, зробили конкретний крок у напрямку свідомого батьківства. Крім цього, батьки бачать, що проблеми, які мають їхні родини, притаманні також іншим сім’ям. Татусі люблять на тренінгах ці проблеми обговорити, поміркувати разом, як їх розв’язати. Адже проблеми краще долати разом, ніж наодинці».
Бо ж, як вважають соціологи, сучасне подружжя – це партнерство, в якому не завжди мама доглядає малечу і веде домашнє господарство, а тато крутиться, щоб заробити гроші на утримання родини. Дедалі більше татусів вирішують залишитися вдома і доглядати дитину тоді, коли мама повертається на роботу.
