Майже 50 років тому борець за рівноправ’я Мартін Лютер Кінг виголосив знамениту промову про Мрію. 28 серпня 1963 року, звертаючи до багатотисячного мітингу у Вашингтоні, Кінг розповів, що мріє про свободу та рівність у країні розділеній ненавистю та рабством. Ця промова, яка, до речі, була імпровізацією, неодноразово називалась найбільш значущою в новітній історії США.
Ненасильницький рух за громадянські права чорношкірих, який очолював проповідник Мартін Лютер Кінг, надихався прикладом борця за незалежність Індії Махатми Ганді. На Півдні Америки, регіоні обтяженому расизмом та упередженнями, Кінг сміливо говорив про рівноправ’я всіх людей.
Кінг вивів мільйони чорношкірих на вулиці американських міст. Своїх цілей вони добивались мирними протестами, акціями громадянської непокори та бойкотами товарів.
Ненасильницькі акції чорношкірих відбувались і у місті Бірмінгем у Алабамі. «У той час людей вбивали за їхні переконання, підривали їхні будинки та церкви. Здавалось, зло перемагає, а Кінг обрав мирні протести», – розповідає про трагічну історію нинішній мер міста Вільям Бел.
У 1965 році у місті Сельма в Алабамі чорношкірі запланували марш за виборчі права. Місцева поліція втопила його у крові. Конгресмен Джон Люїс очолював ходу. «Нас лупцювали кийками, давили кіньми, труїли сльозогінним газом. Мене поліцейський угрів кийком по голові. Я думав, що там і помру – я отримав струс мозку», – пригадує Люїс.
Розлючених мітингувальників заспокоював Ендрю Янґ, помічник Кінга. «Якби ми, чорношкірі, вдались до тактики партизанської війни, відповіли насильством на насильство, ми, може, б і не перемогли, але Америка б, була розірвано цією боротьбою», – говорить ветеран громадянського руху.
Весь світ побачив, як поліція Алабами травить людей собаками, труїть газом школярів.
У серпні 1963 року тисячі чорношкірих та білих американців пішли маршем на Вашингтон. Він був мирним, без затримань. Проте за тиждень у Бірмінгемі в Алабамі підірвали церкву, в якій саме проходили недільні заняття. Негідники вбили 4-х дівчат, ще 23-х скалічили.
Чимало чорношкірих прагнули помсти. Одним із них був і Бобі Раш, тоді – член бойового угрупування «Чорні пантери», а зараз – конгресмен. «Тоді я думав, що Мартін Кінг був надто м’який, надто слабкий. Я не розумів, що ненасильство – це правильна стратегія. Я не міг просто підставити іншу щоку», – пригадує колишній бойовик.
Деякі історики називають боротьбу за громадянські права другою громадянською війною в історії США. Бен Джелос, президент Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення, найстарішої правозахисної організації США, каже, що саме ненасильницький характер руху забезпечив йому підтримку та співчуття суспільства.
Ненасильницький рух за громадянські права чорношкірих, який очолював проповідник Мартін Лютер Кінг, надихався прикладом борця за незалежність Індії Махатми Ганді. На Півдні Америки, регіоні обтяженому расизмом та упередженнями, Кінг сміливо говорив про рівноправ’я всіх людей.
Кінг вивів мільйони чорношкірих на вулиці американських міст. Своїх цілей вони добивались мирними протестами, акціями громадянської непокори та бойкотами товарів.
Ненасильницькі акції чорношкірих відбувались і у місті Бірмінгем у Алабамі. «У той час людей вбивали за їхні переконання, підривали їхні будинки та церкви. Здавалось, зло перемагає, а Кінг обрав мирні протести», – розповідає про трагічну історію нинішній мер міста Вільям Бел.
У 1965 році у місті Сельма в Алабамі чорношкірі запланували марш за виборчі права. Місцева поліція втопила його у крові. Конгресмен Джон Люїс очолював ходу. «Нас лупцювали кийками, давили кіньми, труїли сльозогінним газом. Мене поліцейський угрів кийком по голові. Я думав, що там і помру – я отримав струс мозку», – пригадує Люїс.
Розлючених мітингувальників заспокоював Ендрю Янґ, помічник Кінга. «Якби ми, чорношкірі, вдались до тактики партизанської війни, відповіли насильством на насильство, ми, може, б і не перемогли, але Америка б, була розірвано цією боротьбою», – говорить ветеран громадянського руху.
Весь світ побачив, як поліція Алабами травить людей собаками, труїть газом школярів.
У серпні 1963 року тисячі чорношкірих та білих американців пішли маршем на Вашингтон. Він був мирним, без затримань. Проте за тиждень у Бірмінгемі в Алабамі підірвали церкву, в якій саме проходили недільні заняття. Негідники вбили 4-х дівчат, ще 23-х скалічили.
Чимало чорношкірих прагнули помсти. Одним із них був і Бобі Раш, тоді – член бойового угрупування «Чорні пантери», а зараз – конгресмен. «Тоді я думав, що Мартін Кінг був надто м’який, надто слабкий. Я не розумів, що ненасильство – це правильна стратегія. Я не міг просто підставити іншу щоку», – пригадує колишній бойовик.
Деякі історики називають боротьбу за громадянські права другою громадянською війною в історії США. Бен Джелос, президент Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення, найстарішої правозахисної організації США, каже, що саме ненасильницький характер руху забезпечив йому підтримку та співчуття суспільства.
