Якщо для одних школярів літо пора канікул та відпочинку, для інших – нагода використати вільний час для допомоги потребуючим. Ось уже дев’ять років у столиці та її передмісті працює програма, що об’єднує підлітків навколо проекту допомоги людям з фізичними вадами. Єврейська організаціє «Яхад», що на івриті означає «разом», вчить підлітків-волонтерів ремісництву, а, головне, розвиває в них гуманне ставлення до неповносправних, надаючи можливість відчути радість від допомоги іншим.
У спекотний літній день у передмісті Вашингтона група підлітків починає будувати пандус для інвалідного візка.
Учасниками щорічної літньої програми місцевої неприбуткової організації «Яхад» є старшокласники. Місія цієї групи – допомагати з ремонтом будинків малозабезпеченим родинам. Будівництво пандусів лише один з напрямків роботи організації.
Говорить програмний директор цієї установи Кендра Рубінфелд:
«Ми спеціально створили програму, яка дозволяє підліткам взяти участь у будівництві пандусів в будинках малозабезпечених сімей, у яких є хтось з фізичними вадами».
Під керівництвом професіоналів старшокласники навчаються майструвати. Однак, найголовніше, каже Кендра, діти вчаться допомагати та співчувати:
«Це набагато більше, ніж набуття професійних навичок. Підлітки усвідомлюють, наскільки може зрозуміти здорова людина, що означає бути неповносправним».
Програма триває від тижня до двох. На певному етапі підлітки проходять так званий курс співчуття. Вони користуються інвалідними візками та милицями, аби відчути, які обмеження мають люди з фізичними вадами.
«Це дозволяє нам надати особливого змісту роботі, яку виконують ці діти», – підкреслює Кендра.
Дін Бреґман, який співпрацює з «Яхадом» вже три роки, каже:
«Зараз я змучений. Це важка робота. Але з рештою надзвичайно приємно побачити, як посміхається людина, яка спускається по зробленому нами пандусу».
Цим разом волонтери допомогли 21-річному Герсону Портіо, який від народження страждає на церебральний параліч. Батьки хлопця щиро вдячні волонтерам.
«Я надзвичайно щаслива побачити закінчений пандус», – каже пані Хуана Ернандес.
«У мене не вистачає слів подякувати усім. Нема слів висловити мої почуття», – додає батько Белморі Портіо.
«Я щасливий, надзвичайно щасливий. Я ніколи не думав, що хтось може зробити щось подібне для моєї дитини. Це просто чудово».
Щира вдячність родин, яким допомагають волонтери, спонукає школярів, таких як Арі Рікман, повертатися вже кілька років поспіль. Він каже:
«Існує багато благодійних організацій, які намагаються вирішити різні проблеми у світі. Але рідко випадає нагода зробити щось своїми руками і побачити на власні очі, як зроблене тобою впливає на життя інших.Сподіваюсь, коли виросту, буду продовжувати робити щось подібне у вільний час, чи оберу кар’єру пов’язану з допомогою іншим».
Цікаво, що ці старшокласники не лише допомагають іншим, а навіть платять за участь у програмі. Гроші, поміж іншого, йдуть на закупівлю матеріалів.
У спекотний літній день у передмісті Вашингтона група підлітків починає будувати пандус для інвалідного візка.
Учасниками щорічної літньої програми місцевої неприбуткової організації «Яхад» є старшокласники. Місія цієї групи – допомагати з ремонтом будинків малозабезпеченим родинам. Будівництво пандусів лише один з напрямків роботи організації.
Говорить програмний директор цієї установи Кендра Рубінфелд:
«Ми спеціально створили програму, яка дозволяє підліткам взяти участь у будівництві пандусів в будинках малозабезпечених сімей, у яких є хтось з фізичними вадами».
Під керівництвом професіоналів старшокласники навчаються майструвати. Однак, найголовніше, каже Кендра, діти вчаться допомагати та співчувати:
«Це набагато більше, ніж набуття професійних навичок. Підлітки усвідомлюють, наскільки може зрозуміти здорова людина, що означає бути неповносправним».
Програма триває від тижня до двох. На певному етапі підлітки проходять так званий курс співчуття. Вони користуються інвалідними візками та милицями, аби відчути, які обмеження мають люди з фізичними вадами.
«Це дозволяє нам надати особливого змісту роботі, яку виконують ці діти», – підкреслює Кендра.
Дін Бреґман, який співпрацює з «Яхадом» вже три роки, каже:
«Зараз я змучений. Це важка робота. Але з рештою надзвичайно приємно побачити, як посміхається людина, яка спускається по зробленому нами пандусу».
Цим разом волонтери допомогли 21-річному Герсону Портіо, який від народження страждає на церебральний параліч. Батьки хлопця щиро вдячні волонтерам.
«Я надзвичайно щаслива побачити закінчений пандус», – каже пані Хуана Ернандес.
«У мене не вистачає слів подякувати усім. Нема слів висловити мої почуття», – додає батько Белморі Портіо.
«Я щасливий, надзвичайно щасливий. Я ніколи не думав, що хтось може зробити щось подібне для моєї дитини. Це просто чудово».
Щира вдячність родин, яким допомагають волонтери, спонукає школярів, таких як Арі Рікман, повертатися вже кілька років поспіль. Він каже:
«Існує багато благодійних організацій, які намагаються вирішити різні проблеми у світі. Але рідко випадає нагода зробити щось своїми руками і побачити на власні очі, як зроблене тобою впливає на життя інших.Сподіваюсь, коли виросту, буду продовжувати робити щось подібне у вільний час, чи оберу кар’єру пов’язану з допомогою іншим».
Цікаво, що ці старшокласники не лише допомагають іншим, а навіть платять за участь у програмі. Гроші, поміж іншого, йдуть на закупівлю матеріалів.
