Гості «Вашої Свободи»: Ігор Остапчук, експерт «Українського клубу аграрного бізнесу», і Микола Миркевич, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників.
Дмитро Шурхало: У цьому році очікували рекордний врожай. Про це дуже часто любили говорити чиновники вищого рангу, про рекордний врожай. І вже є підстави зробити певні висновки.
Пане Миркевич, чи виправдалися сподівання на рекордний урожай, чи ні?
Микола Миркевич: Сподівання є сподівання, а є реальна картина. Якщо сьогодні аграрний сектор України не отримує вчасно кредитів потрібних, кредити дорогі, то про що тоді можна говорити? І техніка на 90% стара у всіх сільгоспвиробників, крім холдингів, які мають можливість брати закордоном кредити дешеві і закувати сучасну великогабаритну техніку та обробляти великі масиві землі. То сьогодні основний виробник в України – фермер і сільгоспвиробник – обслуговується технікою радянського виробництва.
Я розумію, що уряду потрібно було звітувати про великий врожай і так дальше, але реальна картина, якою ціною цей урожай діставався і так далі, то я хотів би з Вами поговорити.
– Поговоримо неодмінно.
Пане Остапчук, отже, який цьогорічний був урожай?
Ігор Остапчук: Повністю підсумки поки що ми підвести не можемо, оскільки все-таки він ще повністю не зібраний. Але прогнози – це 56-57 мільйонів тонн зерна. З них 20-21 мільйон тонн пшениці, близько 25-26 мільйонів тонн кукурудзи, а також 7-8 мільйонів тонн ячменю.
– Це більше, ніж минулого року, я так розумію.
Ігор Остапчук: Звичайно, більше.
– Наскільки відомо, урожай мало виростити, його ще треба зібрати, обробити. З цим яка ситуація зараз?
Ігор Остапчук: За підсумками на 14 серпня, було обмолочено 99,8% посівних площ ранніх зернових та зернобобових. Наразі зібрано вже 32,4 мільйона тонн зерна. Тобто, це досить непогані показники.
І ми будемо чекати також збору кукурудзи, оскільки вона фактично тут стане вирішальним фактором.
– А все у нас готово до зберігання врожаю чи його відразу експорту? Тобто, інфраструктура відповідна у якому стані?
Ігор Остапчук: Тут певні запитання виникають. Зокрема були новини і є дійсністю, що було заборонене перевезення зернових культур сільськогосподарських загалом фурами вантажопідйомністю у 22 тонни. Тому це збільшило навантаження на залізничний транспорт. А як відомо, із залізничним транспортом у нас в піковий час при піковому навантаженні теж існують деякі проблеми. У нас не вистачає зерновозів для того, щоб упоратися з цими піковими навантаженнями. Тому з інфраструктурою теж виникають певні питання.
– Тиждень тому прем’єр-міністр Микола Азаров доручив розробити механізм спрощення логістики та зменшення витрат на ринку зерна. Він сказав це зробити у тижневий термін. До речі, це було тиждень тому.
Пане Миркевич, Ви відчули якісь зрушення? Вдалося владі щось зробити у цьому напрямку?
Микола Миркевич: Виробники такі зрушення відчули. Я можу з впевненістю сказати, тому що ці зрушення малозначимі до того, що відбувається на ринку зерна і на перевезенні.
Але я хотів би вести мову про те, що сьогодні сільгоспвиробник у надто складних умов, у нерівних умовах. І коли ми сьогодні вступили у СОТ, і всі країни світу дотують свого виробника, то сьогодні селянин наш не дотований. І тому наша продукція лягає на собівартість. І коли нижче собівартості продавати продукцію, то це працювати у збитки.
Тому від того, що ви зібрали рекордний врожай, то це є одне. А я вболіваю за те, чи сільгоспвиробник отримав прибуток. Не йде мова про надприбутки, але йде мова про те, що мінімальні прибутки повинен селянин отримати для того, щоб можна було дальше працювати. А коли селянин не отримує прибутки, значить, він не може далі працювати.
Розумієте, рекордний врожай, перевезення – це все добре. Але селянин працює цілий рік для того, щоб отримати в кінці року прибуток невеликий.
– Так от, власне, хто сьогодні заробляє на рекордному врожаї?
Микола Миркевич: Тільки не селянин (заробляє на рекордному врожаї – ред.). Зернотрейдери заробляють сьогодні, які знизили ціну набагато нижче, ніж є на світовому ринку.
– Я наразі пропоную послухати коментар Миколи Азарова. От яке доручення він дав на засіданні уряду:
Микола Азаров: Треба максимально скоротити витрати учасників ринку і прибрати будь-які перепони та затримки.
Натомість виявляється, що Міністерство доходів і зборів ініціювало таку процедуру видачі сертифіката виробника, яка вимагає численних довідок та погоджень. Це абсолютно зайва перепона. Є інші гальма у логістичному ланцюгу. Їх треба негайно прибрати!
– Пане Остапчук, вдалося негайно прибрати гальма у логістичному ланцюгу?
Ігор Остапчук: Тиждень – це досить таки малий термін для таких подій і таких зрушень все-таки. Тому, я думаю, це було досить таки оптимістичне завдання, але тим не менше кроки робляться, кроки приймаються.
Але для того, щоб виграв дійсно виробник, дійсно селянин, то тут потрібно через цю низку заходів зменшити витрати тих же самих трейдерів, перекупників для того, щоб вони на цю ж саму суму змогли підвищити ціну для самих виробників.
– Наскільки я знаю, у нас взагалі чим більший врожай, тим менша закупівельна ціна у селян. Як цей вузол розв’язати?
Ігор Остапчук: Це в принципі не в нас. Це у всьому світі. Оскільки чим більша пропозиція, тим, відповідно, і менша ціна. Тому що це зерно все рівно доведеться кудись дівати, комусь продавати.
У цьому році дійсно така ситуація склалася не тільки в Україні, а й у світі. Упали приблизно на 24% ціни у світі, впали ціни в Україні.
В принципі, як пан Миркевич зауважив, виграють зернотрейдери. Виграють вони за рахунок того, що в них є інфраструктура і можливості для того, щоб це зерно зберегти і продати вже пізніше, наприклад, взимку, коли ціна відповідно буде вищою на цей продукт.
– Пане Миркевич, як Ви бачите вихід з ситуації, аби селянин, той, хто вирощує врожай, теж міг би заробити на ньому? Тобто тут проблема лише у тому, щоб отримати на більш-менш пільгових умовах кредити? Чи ще в чомусь?
Микола Миркевич: Я
недноразово говорив про те, що поки не буде в державі аграрної політики в цілому, до тих пір говорити про якісь окремі… Знаєте, ми з вами гасимо вогонь, який розгорається. Податкова отримує сертифікації, збір довідок, потім уряд їх ліквідовує. Розумієте, коли ось такі кроки непродумані відбуваються, коли відсутня в державі аграрна політика в цілому, то про що можна говорити? Це все йде гасіння того вогню, який розпалюється.
Ми живемо сьогоднішнім, а треба жити завтрашнім днем. Ми повинні, сільгоспвиробник повинен знати, яка буде ціна на врожай наступного року вже, а ми говоримо про цю ціну невизначену! Розумієте?
Не можна в таких умовах працювати. Селянин сьогодні, збираючи врожай, робить заготівлю ґрунту під посів. І вже проводять посіви нового врожаю. А якою буде ціна наступного року? Що він отримає в кінцевому результаті? Отут має бути далекоглядна політика уряду і міністерств в аграрному плані.
А це все: кредити, ціна, перевезення, логістика, зменшення, спрощення – це все є похідні матеріали. Сам факт – має бути аграрна політика. Поки немає в державі аграрної політики, поки йде політика здирництва, то про які врожаї можна говорити, про які ціни говорити, про які прибутки, оновлення матеріальної бази сільгоспвиробника і інше?
Знаєте, з Вами розмовляєш, з тими розмовляєш, там спілкуєшся, круглі столи, а ми топчемося на місці.
– На Вашу думку, а що ж профільному міністерству заважає отак стратегічно мислити?
Микола Миркевич: Заважає уряд мислити стратегічно.
– Однозначна відповідь!
Пане Остапчук, як Ви вважаєте, що можна зробити для того, щоб великий урожай не був одночасно і загостренням проблем для аграріїв?
Ігор Остапчук: Насамперед хочеться прокоментувати той момент, що виробники мають знати ціну, яка буде на врожай на наступний рік. Точну ціну знати вони не можуть, оскільки світові коливання в будь-якому разі будуть впливати. А держава, якщо навіть вона пообіцяє, у нас просто не вистачить потужностей для того, щоб скупити державою все зерно. Також участь приватного сектору не можна ніяк виключати.
З приводу кроків. То, звичайно, тут потрібно робити багато. Тут потрібно в першу чергу для того, щоб більш-менш стабілізувати ситуацію, щоб хоч якось повпливати на ситуацію з цінами, звернутися до досвіду Європи. Наприклад, давати раз у два тижні давати урядовий звіт про стан справ.
Давати прогнози – це, звичайно, теж добре. Але коли прогноз дається на початку року, що в кінці року ми зберемо рекордні врожаї, відповідно це підштовхує трейдерів до зниження цін вже зараз. І така інформація, можна сказати, дезінформація навіть періодично може викликати ту ж саму паніку на ринку. А потрібно давати чіткі звіти: от посіяли стільки-то, а очікується, можливо, такий-то врожай, відхилення буде становитиме стільки-то. І так далі.
– Тобто, отакі оптимістичні, розраховані на публіку прогнози про рекордний врожай, насправді це є ведмежа послуга аграріям?
Ігор Остапчук: Фактично так. Трейдери фактично у більшості диктують ціну. І відповідно, якщо вони будуть знати, що буде великий врожай, вони будуть ціну знижувати.
– Зараз Україна зіштовхнулася з такою проблемою, як «митна війна» з Росією. Український експорт фактично зупинений на російському кордоні.
Пане Миркевич, чи вплине це якось на український аграріїв?
Микола Миркевич: Безумовно, це вплине на зниження вкотре іншої сільгосппродукції, на овочеву особливу, на фруктову і таке інше. Це, безумовно, знизить. «Війни», які відбуваються, знижують ціну на сільгосппродукцію.
Але я ще раз хочу наголосити, повернути в русло те, що повинна бути ціна плюс собівартість. Якщо нижче собівартості, то для чого потім селянину працювати з року в рік?
І коли ми сьогодні говоримо про те, що не повинна держава закуповувати, держава повинна бути арбітром у цих стосунках і не допускати обвалу цін, не допускати заниження цін, не допускати здирництва на дорогах, яке відбувається з перевезеннями, на ринках. І так дальше. Держава повинна бути арбітром у цих стосунках для того, щоб селянин не був у збитках. Це є якраз аграрна політика держави в цілому.
Тому, якщо сьогодні у світі йде дотація сільгоспвиробника, а сьогодні ми не можемо дотувати, то хоча б треба проводити ту аграрну політику, де селянин отримував би по максимуму те, що він може отримувати, а не продавав нижче собівартості.
– Пане Остапчук, держава справляється з функціями арбітра на аграрному ринку?
Ігор Остапчук: По-перше, якщо казати про те, що програють всі, буде для всіх зниження цін, прибутків і так далі, то це ситуація двояка. Виробники дійсно програють за рахунок того, що будуть знижуватися ціни. Оскільки знову ж таки більша кількість продукції залишиться в країні. Виграють споживачі за рахунок того, що ціни знову ж таки впадуть на продукцію. Для них це вигідніше, тому що вони зможуть собі більше дозволити.
– А який сегмент аграрного ринку найбільше постраждає? Що в нас йде в Росію?
Ігор Остапчук: Якщо звернутися до топ-5 продуктів (постраждають найбільше від «митної війни» – ред.) , то це найбільше у нас все-таки експортують шоколад, кондитерська промисловість. Сьогодні будуть вирішуватися питання Roshen. Друга позиція – це сири. Третя позиція – хлібобулочні вироби, свинина і соки.
– Тобто, а безпосередньо аграрний сектор?
Ігор Остапчук: Безпосередньо аграрний сектор теж в принципі тут задіяний. Але, якщо брати наші основні культури, так як ми говоримо сьогодні про зернові, експорт в Росію мінімальний, оскільки Росія сама експортує зернові.
– А арбітражні функції держави у тому, як вона регулює стосунки між аграріями і трейдерами?
Ігор Остапчук: Тут звинувачувати повністю українську владу неправильно. Хоча б через те, що впродовж всіх цих подій були новини від російських міністерств (тобто реально журналісти висвітлювали ситуацію, яка була на кордонах, що там дійсно стояли автомобілі з нашою продукцією, там стояв залізничний транспорт з нашою продукцією), що ніяких проблем немає, переповнень ніяких немає, все йде і все добре робиться.
Далі. Не було від Росії ніяких офіційних заяв на рахунок заборони ввезення нашої продукції. І от буквально вчора, сьогодні була зроблена все-таки заява з боку Росії, що ці перепони були покликані тим, що є певні розбіжності у вимогах між законодавством до якості продукції України та Митного союзу. Тобто, тут іде вже такий підтекст, що Україна не в Митному союзі, тому для нас створюють…
– Ми зараз, можна сказати, вийшли на фінішну пряму з підписанням угоди про асоціацію з ЄС і угоди про зону вільної торгівлі. І, власне, Митний союз теж дає зрозуміти Україні, що вона може втратити.
Якщо це все прикласти саме до АПК, то від чого Україна більше виграє: від інтеграції на Схід чи на Захід? Якщо взяти суто аграрний сектор.
Ігор Остапчук: Вертаючись до зернових, можна сказати так, що, з огляду на експортну продукцію, це все-таки ЄС. Оскільки ми експортуємо зернових близько 15% до ЄС у той час, як до Митного союзу – це всього 0,2%. По кукурудзі – це 58% та 0,7% до Митного союзу. А якщо говорити загально про зернові, то це 38% йде в ЄС та близько 0,6% – у Митний союз.
Тобто, якщо ми повністю перекриємо експорт продукції до ЄС, то для нас закриється просто глобальне джерело надходжень.
– Тобто АПК однозначно більше орієнтований на Захід, так?
Ігор Остапчук: Це чисто виходячи з показників нашої зовнішньої торгівлі. Якщо брати до уваги Митний союз, беручи до загалу всі 24 групи сільськогосподарської продукції, то, наприклад, в Росію 11% всієї експортної продукції йде.
– Експортної продукції АПК?
Ігор Остапчук: Так. Все, що ми експортуємо, 10% звідси йде в Росію. В принципі, це цифра значна. Це порядку 18 мільярдів доларів. Але все-таки цифра велика, але не критична.
– А ЄС? Наскільки ця цифра співмірна? Більша? Менша? Така ж?
Ігор Остапчук: В ЄС, звичайно, в нас йде все-таки більше по зерновій продукції. Зараз ми почали м'ясо експортувати. Тому зараз ми докладаємо всіх зусиль для того, щоб збільшити все-таки своє націлення на ринки ЄС.
– У нас було дослідження на тему, як українські аграрії і український бізнес заробляють на врожаї. Автор дослідження, наша журналістка Наталія Коваленко пише, що за останніх 2-3 роки в Україні відбулося подорожчання логістичних послуг, а ціни на зерно впали. І в цій ситуації аграрії за логістику в Україні платять більше, ніж у розвинених країнах.
Пане Миркевич, а як Ви бачите вихід з цієї ситуації?
Микола Миркевич: Ситуація дійсно така є. Ми у чотири рази більше платимо за логістику, ніж європейські та світові виробники.
Але суть не тільки в тому, що ми платимо. Річ у тому, що зросли і ресурси на зернові, взагалі на сільгосппродукцію. Це і паливо-мастильні матеріали, запчастини, мінеральні добрива, засоби захисту і податки збільшилися на зарплату. І зарплату треба піднімати сільгоспвиробникам. Так що тут питань багато, а ціна на зерно, на сільгосппродукцію впала.
Тому я ще раз кажу, що коли ми говоримо про те, що (і у вашій розмові з моїм колегою прозвучало) виграє покупець, бо він купить дешевшу нашу продукцію. Там, виграє покупець, але один раз. Тому що на другий раз наш виробник не буде виробляти собі у збиток, будемо купувати чужу продукцію і будемо дотувати чужого виробника.
Правильне було гасло: свій до свого по своє. Він повинен бути актуальним весь час. Тому що, купуючи у свого виробника, ми даємо можливість йому ще дальше працювати і виробляти ще продукцію, а одне робоче місце на селі дає шість суміжних професій інших галузей. Тому тут замкнений цикл.
А наповнення бюджету йде від зарплати. Тому, як будуть всі працювати, відповідно галузь аграрна буде працювати, то буде і вся держава працювати. А буде вся держава працювати, то буде і наповнення бюджету, це будуть і дороги, це буде і все інше. Тому тут замкнений цикл має бути.
– Пане Остапчук, де ця межа рентабельності? Наскільки український АПК до неї наблизився? Чи все так погано?
Ігор Остапчук: Межі досконалості немає.
– Але наскільки це вже проблемна ситуація зараз?
Ігор Остапчук: Для самих виробників безпосередньо це проблемна ситуація. Але також тут задіяні певні і проблеми з боку самих виробників. Тобто нерідкі ситуації, коли виробник, бажаючи, наприклад, зекономити, економлять на засобах захисту, економлять на добривах. Також поширена проблема, я погоджуюся, що немає кредитування, немає фінансування. Багато хто не може собі дозволити. Але також є такі, хто хоче просто на цьому зекономити, а потім виходить така ситуація, що нібито він і зекономив, але і врожай відповідний.
– Якщо враховувати зближення з ЄС, яке дуже ймовірне, то наскільки український АПК готовий до того, що в нього з’явиться потужний конкурент?
Ігор Остапчук: Готувати український АПК потрібно. Ми можемо подивитися на досвід Польщі. У Польщі була спеціально розроблена ЄС спільно з польськими міністерствами програма підготовки АПК, яка тривала 10 років. Вони за цей час змогли переформатувати сільське господарство, внести в нього новизну, дати ті ж самі дотації фермерам. Тобто, вони змогли покращити ситуацію.
– Польща на відміну від України вступала в ЄС. Україна в ЄС не вступає. Україна тільки створює зону вільної торгівлі. І на ті умови, які були в Польщі, навіть не доводиться розраховувати.
Ігор Остапчук: Я розумію. Але тим не менше, передбачається те, що будуть розроблені якісь спільні програми. І все-таки Україна розглядається як член. І зі сторони ЄС були зроблені заяви про те, що, можливо, будуть розроблятися ці програми. На них не було дано офіційну згоду, що це буде, але це була як можливість.
– Пане Миркевич, на Вашу думку, створення зони вільної торгівлі з ЄС які наслідки може мати для українських аграріїв?
Микола Миркевич: Наслідки будуть позитивними в цілому, тому що створення зони вільної торгівлі, підписання угоди з ЄС, то це у свою чергу наступають європейські стандарти в Україні, чого ми всі хочемо і прагнемо.
Маючи європейські стандарти, ми можемо розраховувати на здешевлення кредитів, на вільне придбання сучасної техніки на кредитних умовах і інших умовах. Тому оновлення техніки, співпраця з ЄС, вихід нашої продукції на європейський ринок.
А сьогодні Україна має колосальні перспективи виробництва екологічно чистої продукції, якої у світі бракує! І сьогодні ця продукція може бути значно дорожча для європейського покупця, ніж вона в Україні є. І цим ми можемо заробляти.
Дмитро Шурхало: У цьому році очікували рекордний врожай. Про це дуже часто любили говорити чиновники вищого рангу, про рекордний врожай. І вже є підстави зробити певні висновки.
Пане Миркевич, чи виправдалися сподівання на рекордний урожай, чи ні?
Техніка на 90% стара у всіх сільгоспвиробників, обслуговується технікою радянського виробництваМикола Миркевич
Я розумію, що уряду потрібно було звітувати про великий врожай і так дальше, але реальна картина, якою ціною цей урожай діставався і так далі, то я хотів би з Вами поговорити.
– Поговоримо неодмінно.
Пане Остапчук, отже, який цьогорічний був урожай?
Прогнози – 56-57 мільйонів тонн зерна, 20-21 мільйон тонн пшениці, 25-26 кукурудзи, 7-8 ячменюІгор Остапчук
– Це більше, ніж минулого року, я так розумію.
Ігор Остапчук: Звичайно, більше.
– Наскільки відомо, урожай мало виростити, його ще треба зібрати, обробити. З цим яка ситуація зараз?
Обмолочено 99,8% посівних площ ранніх зернових та зернобобових. Зібрано вже 32,4 мільйона тонн зернаІгор Остапчук
І ми будемо чекати також збору кукурудзи, оскільки вона фактично тут стане вирішальним фактором.
– А все у нас готово до зберігання врожаю чи його відразу експорту? Тобто, інфраструктура відповідна у якому стані?
Ігор Остапчук: Тут певні запитання виникають. Зокрема були новини і є дійсністю, що було заборонене перевезення зернових культур сільськогосподарських загалом фурами вантажопідйомністю у 22 тонни. Тому це збільшило навантаження на залізничний транспорт. А як відомо, із залізничним транспортом у нас в піковий час при піковому навантаженні теж існують деякі проблеми. У нас не вистачає зерновозів для того, щоб упоратися з цими піковими навантаженнями. Тому з інфраструктурою теж виникають певні питання.
– Тиждень тому прем’єр-міністр Микола Азаров доручив розробити механізм спрощення логістики та зменшення витрат на ринку зерна. Він сказав це зробити у тижневий термін. До речі, це було тиждень тому.
Пане Миркевич, Ви відчули якісь зрушення? Вдалося владі щось зробити у цьому напрямку?
У СОТ всі країни світу дотують свого виробника, селянин наш не дотованийМикола Миркевич
Рекордний врожай, перевезення – це все добре. Але селянин працює цілий рік, щоб отримати в кінці року прибуток невеликийМикола Миркевич
Але я хотів би вести мову про те, що сьогодні сільгоспвиробник у надто складних умов, у нерівних умовах. І коли ми сьогодні вступили у СОТ, і всі країни світу дотують свого виробника, то сьогодні селянин наш не дотований. І тому наша продукція лягає на собівартість. І коли нижче собівартості продавати продукцію, то це працювати у збитки.
Тому від того, що ви зібрали рекордний врожай, то це є одне. А я вболіваю за те, чи сільгоспвиробник отримав прибуток. Не йде мова про надприбутки, але йде мова про те, що мінімальні прибутки повинен селянин отримати для того, щоб можна було дальше працювати. А коли селянин не отримує прибутки, значить, він не може далі працювати.
Розумієте, рекордний врожай, перевезення – це все добре. Але селянин працює цілий рік для того, щоб отримати в кінці року прибуток невеликий.
– Так от, власне, хто сьогодні заробляє на рекордному врожаї?
Микола Миркевич: Тільки не селянин (заробляє на рекордному врожаї – ред.). Зернотрейдери заробляють сьогодні, які знизили ціну набагато нижче, ніж є на світовому ринку.
– Я наразі пропоную послухати коментар Миколи Азарова. От яке доручення він дав на засіданні уряду:
Микола Азаров: Треба максимально скоротити витрати учасників ринку і прибрати будь-які перепони та затримки.
Натомість виявляється, що Міністерство доходів і зборів ініціювало таку процедуру видачі сертифіката виробника, яка вимагає численних довідок та погоджень. Це абсолютно зайва перепона. Є інші гальма у логістичному ланцюгу. Їх треба негайно прибрати!
– Пане Остапчук, вдалося негайно прибрати гальма у логістичному ланцюгу?
Ігор Остапчук: Тиждень – це досить таки малий термін для таких подій і таких зрушень все-таки. Тому, я думаю, це було досить таки оптимістичне завдання, але тим не менше кроки робляться, кроки приймаються.
Але для того, щоб виграв дійсно виробник, дійсно селянин, то тут потрібно через цю низку заходів зменшити витрати тих же самих трейдерів, перекупників для того, щоб вони на цю ж саму суму змогли підвищити ціну для самих виробників.
– Наскільки я знаю, у нас взагалі чим більший врожай, тим менша закупівельна ціна у селян. Як цей вузол розв’язати?
Ігор Остапчук: Це в принципі не в нас. Це у всьому світі. Оскільки чим більша пропозиція, тим, відповідно, і менша ціна. Тому що це зерно все рівно доведеться кудись дівати, комусь продавати.
У цьому році дійсно така ситуація склалася не тільки в Україні, а й у світі. Упали приблизно на 24% ціни у світі, впали ціни в Україні.
В принципі, як пан Миркевич зауважив, виграють зернотрейдери. Виграють вони за рахунок того, що в них є інфраструктура і можливості для того, щоб це зерно зберегти і продати вже пізніше, наприклад, взимку, коли ціна відповідно буде вищою на цей продукт.
– Пане Миркевич, як Ви бачите вихід з ситуації, аби селянин, той, хто вирощує врожай, теж міг би заробити на ньому? Тобто тут проблема лише у тому, щоб отримати на більш-менш пільгових умовах кредити? Чи ще в чомусь?
Податкова отримує сертифікації, збір довідок, потім уряд їх ліквідовує. Відсутня в державі аграрна політикаМикола Миркевич
недноразово говорив про те, що поки не буде в державі аграрної політики в цілому, до тих пір говорити про якісь окремі… Знаєте, ми з вами гасимо вогонь, який розгорається. Податкова отримує сертифікації, збір довідок, потім уряд їх ліквідовує. Розумієте, коли ось такі кроки непродумані відбуваються, коли відсутня в державі аграрна політика в цілому, то про що можна говорити? Це все йде гасіння того вогню, який розпалюється.
Ми живемо сьогоднішнім, а треба жити завтрашнім днем. Ми повинні, сільгоспвиробник повинен знати, яка буде ціна на врожай наступного року вже, а ми говоримо про цю ціну невизначену! Розумієте?
Не можна в таких умовах працювати. Селянин сьогодні, збираючи врожай, робить заготівлю ґрунту під посів. І вже проводять посіви нового врожаю. А якою буде ціна наступного року? Що він отримає в кінцевому результаті? Отут має бути далекоглядна політика уряду і міністерств в аграрному плані.
А це все: кредити, ціна, перевезення, логістика, зменшення, спрощення – це все є похідні матеріали. Сам факт – має бути аграрна політика. Поки немає в державі аграрної політики, поки йде політика здирництва, то про які врожаї можна говорити, про які ціни говорити, про які прибутки, оновлення матеріальної бази сільгоспвиробника і інше?
Знаєте, з Вами розмовляєш, з тими розмовляєш, там спілкуєшся, круглі столи, а ми топчемося на місці.
– На Вашу думку, а що ж профільному міністерству заважає отак стратегічно мислити?
Микола Миркевич: Заважає уряд мислити стратегічно.
– Однозначна відповідь!
Пане Остапчук, як Ви вважаєте, що можна зробити для того, щоб великий урожай не був одночасно і загостренням проблем для аграріїв?
Ігор Остапчук: Насамперед хочеться прокоментувати той момент, що виробники мають знати ціну, яка буде на врожай на наступний рік. Точну ціну знати вони не можуть, оскільки світові коливання в будь-якому разі будуть впливати. А держава, якщо навіть вона пообіцяє, у нас просто не вистачить потужностей для того, щоб скупити державою все зерно. Також участь приватного сектору не можна ніяк виключати.
З приводу кроків. То, звичайно, тут потрібно робити багато. Тут потрібно в першу чергу для того, щоб більш-менш стабілізувати ситуацію, щоб хоч якось повпливати на ситуацію з цінами, звернутися до досвіду Європи. Наприклад, давати раз у два тижні давати урядовий звіт про стан справ.
Давати прогнози – це, звичайно, теж добре. Але коли прогноз дається на початку року, що в кінці року ми зберемо рекордні врожаї, відповідно це підштовхує трейдерів до зниження цін вже зараз. І така інформація, можна сказати, дезінформація навіть періодично може викликати ту ж саму паніку на ринку. А потрібно давати чіткі звіти: от посіяли стільки-то, а очікується, можливо, такий-то врожай, відхилення буде становитиме стільки-то. І так далі.
– Тобто, отакі оптимістичні, розраховані на публіку прогнози про рекордний врожай, насправді це є ведмежа послуга аграріям?
Ігор Остапчук: Фактично так. Трейдери фактично у більшості диктують ціну. І відповідно, якщо вони будуть знати, що буде великий врожай, вони будуть ціну знижувати.
– Зараз Україна зіштовхнулася з такою проблемою, як «митна війна» з Росією. Український експорт фактично зупинений на російському кордоні.
Пане Миркевич, чи вплине це якось на український аграріїв?
Держава повинна бути арбітром, не допускати обвалу цін, заниження цін, здирництва на дорогах, яке відбувається з перевезеннями, на ринкахМикола Миркевич
Але я ще раз хочу наголосити, повернути в русло те, що повинна бути ціна плюс собівартість. Якщо нижче собівартості, то для чого потім селянину працювати з року в рік?
І коли ми сьогодні говоримо про те, що не повинна держава закуповувати, держава повинна бути арбітром у цих стосунках і не допускати обвалу цін, не допускати заниження цін, не допускати здирництва на дорогах, яке відбувається з перевезеннями, на ринках. І так дальше. Держава повинна бути арбітром у цих стосунках для того, щоб селянин не був у збитках. Це є якраз аграрна політика держави в цілому.
Тому, якщо сьогодні у світі йде дотація сільгоспвиробника, а сьогодні ми не можемо дотувати, то хоча б треба проводити ту аграрну політику, де селянин отримував би по максимуму те, що він може отримувати, а не продавав нижче собівартості.
– Пане Остапчук, держава справляється з функціями арбітра на аграрному ринку?
Ігор Остапчук: По-перше, якщо казати про те, що програють всі, буде для всіх зниження цін, прибутків і так далі, то це ситуація двояка. Виробники дійсно програють за рахунок того, що будуть знижуватися ціни. Оскільки знову ж таки більша кількість продукції залишиться в країні. Виграють споживачі за рахунок того, що ціни знову ж таки впадуть на продукцію. Для них це вигідніше, тому що вони зможуть собі більше дозволити.
– А який сегмент аграрного ринку найбільше постраждає? Що в нас йде в Росію?
Топ-5 продуктів (постраждають найбільше від «митної війни»): кондитерська промисловість, сири, хлібобулочні вироби, свинина і сокиІгор Остапчук
– Тобто, а безпосередньо аграрний сектор?
Ігор Остапчук: Безпосередньо аграрний сектор теж в принципі тут задіяний. Але, якщо брати наші основні культури, так як ми говоримо сьогодні про зернові, експорт в Росію мінімальний, оскільки Росія сама експортує зернові.
– А арбітражні функції держави у тому, як вона регулює стосунки між аграріями і трейдерами?
Ігор Остапчук: Тут звинувачувати повністю українську владу неправильно. Хоча б через те, що впродовж всіх цих подій були новини від російських міністерств (тобто реально журналісти висвітлювали ситуацію, яка була на кордонах, що там дійсно стояли автомобілі з нашою продукцією, там стояв залізничний транспорт з нашою продукцією), що ніяких проблем немає, переповнень ніяких немає, все йде і все добре робиться.
Далі. Не було від Росії ніяких офіційних заяв на рахунок заборони ввезення нашої продукції. І от буквально вчора, сьогодні була зроблена все-таки заява з боку Росії, що ці перепони були покликані тим, що є певні розбіжності у вимогах між законодавством до якості продукції України та Митного союзу. Тобто, тут іде вже такий підтекст, що Україна не в Митному союзі, тому для нас створюють…
– Ми зараз, можна сказати, вийшли на фінішну пряму з підписанням угоди про асоціацію з ЄС і угоди про зону вільної торгівлі. І, власне, Митний союз теж дає зрозуміти Україні, що вона може втратити.
Якщо це все прикласти саме до АПК, то від чого Україна більше виграє: від інтеграції на Схід чи на Захід? Якщо взяти суто аграрний сектор.
Ми експортуємо зернових 15% до ЄС, до Митного союзу – 0,2%. По кукурудзі – 58% та 0,7%. Загально про зернові – 38% та 0,6%Ігор Остапчук
Якщо ми повністю перекриємо експорт продукції до ЄС, закриється глобальне джерело надходженьІгор Остапчук
Тобто, якщо ми повністю перекриємо експорт продукції до ЄС, то для нас закриється просто глобальне джерело надходжень.
– Тобто АПК однозначно більше орієнтований на Захід, так?
Ігор Остапчук: Це чисто виходячи з показників нашої зовнішньої торгівлі. Якщо брати до уваги Митний союз, беручи до загалу всі 24 групи сільськогосподарської продукції, то, наприклад, в Росію 11% всієї експортної продукції йде.
– Експортної продукції АПК?
Ігор Остапчук: Так. Все, що ми експортуємо, 10% звідси йде в Росію. В принципі, це цифра значна. Це порядку 18 мільярдів доларів. Але все-таки цифра велика, але не критична.
– А ЄС? Наскільки ця цифра співмірна? Більша? Менша? Така ж?
Ігор Остапчук: В ЄС, звичайно, в нас йде все-таки більше по зерновій продукції. Зараз ми почали м'ясо експортувати. Тому зараз ми докладаємо всіх зусиль для того, щоб збільшити все-таки своє націлення на ринки ЄС.
– У нас було дослідження на тему, як українські аграрії і український бізнес заробляють на врожаї. Автор дослідження, наша журналістка Наталія Коваленко пише, що за останніх 2-3 роки в Україні відбулося подорожчання логістичних послуг, а ціни на зерно впали. І в цій ситуації аграрії за логістику в Україні платять більше, ніж у розвинених країнах.
Пане Миркевич, а як Ви бачите вихід з цієї ситуації?
Ми у чотири рази більше платимо за логістику, ніж європейські та світові виробникиМикола Миркевич
Свій до свого по своє. Купуючи у свого виробника, ми даємо можливість йому виробляти ще продукцію, а одне робоче місце на селі дає шість суміжних професій інших галузей. Тут замкнений циклМикола Миркевич
Тому я ще раз кажу, що коли ми говоримо про те, що (і у вашій розмові з моїм колегою прозвучало) виграє покупець, бо він купить дешевшу нашу продукцію. Там, виграє покупець, але один раз. Тому що на другий раз наш виробник не буде виробляти собі у збиток, будемо купувати чужу продукцію і будемо дотувати чужого виробника.
Правильне було гасло: свій до свого по своє. Він повинен бути актуальним весь час. Тому що, купуючи у свого виробника, ми даємо можливість йому ще дальше працювати і виробляти ще продукцію, а одне робоче місце на селі дає шість суміжних професій інших галузей. Тому тут замкнений цикл.
А наповнення бюджету йде від зарплати. Тому, як будуть всі працювати, відповідно галузь аграрна буде працювати, то буде і вся держава працювати. А буде вся держава працювати, то буде і наповнення бюджету, це будуть і дороги, це буде і все інше. Тому тут замкнений цикл має бути.
– Пане Остапчук, де ця межа рентабельності? Наскільки український АПК до неї наблизився? Чи все так погано?
Ігор Остапчук: Межі досконалості немає.
– Але наскільки це вже проблемна ситуація зараз?
Ігор Остапчук: Для самих виробників безпосередньо це проблемна ситуація. Але також тут задіяні певні і проблеми з боку самих виробників. Тобто нерідкі ситуації, коли виробник, бажаючи, наприклад, зекономити, економлять на засобах захисту, економлять на добривах. Також поширена проблема, я погоджуюся, що немає кредитування, немає фінансування. Багато хто не може собі дозволити. Але також є такі, хто хоче просто на цьому зекономити, а потім виходить така ситуація, що нібито він і зекономив, але і врожай відповідний.
– Якщо враховувати зближення з ЄС, яке дуже ймовірне, то наскільки український АПК готовий до того, що в нього з’явиться потужний конкурент?
Ігор Остапчук: Готувати український АПК потрібно. Ми можемо подивитися на досвід Польщі. У Польщі була спеціально розроблена ЄС спільно з польськими міністерствами програма підготовки АПК, яка тривала 10 років. Вони за цей час змогли переформатувати сільське господарство, внести в нього новизну, дати ті ж самі дотації фермерам. Тобто, вони змогли покращити ситуацію.
– Польща на відміну від України вступала в ЄС. Україна в ЄС не вступає. Україна тільки створює зону вільної торгівлі. І на ті умови, які були в Польщі, навіть не доводиться розраховувати.
Ігор Остапчук: Я розумію. Але тим не менше, передбачається те, що будуть розроблені якісь спільні програми. І все-таки Україна розглядається як член. І зі сторони ЄС були зроблені заяви про те, що, можливо, будуть розроблятися ці програми. На них не було дано офіційну згоду, що це буде, але це була як можливість.
– Пане Миркевич, на Вашу думку, створення зони вільної торгівлі з ЄС які наслідки може мати для українських аграріїв?
Україна має колосальні перспективи виробництва екологічно чистої продукції, якої у світі бракує! Може бути значно дорожча для європейського покупця, ніж вона в Україні єМикола Миркевич
Маючи європейські стандарти, ми можемо розраховувати на здешевлення кредитів, на вільне придбання сучасної техніки на кредитних умовах і інших умовах. Тому оновлення техніки, співпраця з ЄС, вихід нашої продукції на європейський ринок.
А сьогодні Україна має колосальні перспективи виробництва екологічно чистої продукції, якої у світі бракує! І сьогодні ця продукція може бути значно дорожча для європейського покупця, ніж вона в Україні є. І цим ми можемо заробляти.
