На Заході критично оцінюють можливості демократичного впливу на країни пострадянського простору через програму «Східного партнерства» ЄС. Експерти вважають, що, зокрема, влада президента Януковича та його оточення не зацікавлені в реальних проєвропейських реформах і не мають бажання випускати на волю свого головного політичного опонента – Юлію Тимошенко. Європейські експерти, з наближенням листопадового саміту «Східного партнерства» ЄС, стають все більш скептичними щодо шансів на підписання угоди про асоціацію між Брюсселем та Києвом. Деякі аналітики вважають, що поки що шанси тут розділені «50 на 50», але вичікувальна позиція влади Януковича зменшує реальність підписання такої угоди з кожним днем.
Джуді Депмсі, головний редактор відділу європейської стратегії Центру Карнегі, пише на сторінках американської New York Times про те, що «Кремль використовує всі свої чари для протистояння Європі» у її спробах зміцнити позиції на пострадянському просторі, зокрема, в Україні. Цей експерт наводить приклади слабкості аргументів прихильників «Східного партнерства» про його реальний вплив на розвиток демократії в таких країнах, як Україна, Азербайджан, Білорусь та інших членах цієї програми Брюсселя. Хоча сама Демпсі вважає, що ЄС і Заходові в цілому не варто ризикувати – давати можливість Росії зміцнювати свої позиції в країнах «Східного партнерства», бо це може призвести до нестабільності в регіоні, якщо ЄС полишить ці країни самих на себе у нинішній ситуації. Автор статті у впливовому американському часопису також вважає, що одного бажання Польщі, Литви та ще кількох країн так званої Вишеградської групи не досить, щоб підписати у листопаді на саміті у Вільнюсі угоду про асоціацію ЄС і України. Проблема, як зауважує Демпсі, полягає в «недотриманні Україною своїх зобов’язань», вичікуванні з вирішенням питання про звільнення Юлії Тимошенко. Тому, як попереджає аналітик, «тепер Німеччина, як очікується, накладе вето на підписання угоди про асоціацію, якщо Україна не проведе реформ, включно з несправедливим ставленням до таких політичних в’язнів, як Юлія Тимошенко».
Польська Gazeta Wyborcza наводить думки експертів, котрі вважають, що шанси на підписання угоди ЄС з Україною у Вільнюсі є «50 на 50». Але експерти до того ж зауважують, що нині час вичікування влади Януковича грає вже проти такого підписання. Деякі аналітики також вважають, що сьогодні вже відпадають такі аргументи, як нібито бажання українських олігархів до зближення з ЄС та необхідність підписання угоди Брюсселем навіть за умов небажання України здійснити реформи з метою запобігти її зближенню з Росією. Так, експерт фонду Казиміра Пуласького у Варшаві Луцина Чеховська вважає, що підписання ЄС угоди з Україною навіть без виконання нею головних умов, включно із звільненням Юлії Тимошенко, означатиме «політичну та ідеологічну поразку» для Європи. Чеховська вважає, що лише невеличка група країн ЄС дотримується аргументів, що у жодному разі не можна «штовхати Україну в обійми Росії». А більшість у ЄС переконані, що «сама Україна мусить насправді бажати інтегруватися до ЄС», не бути «трохи тут, трохи там», наголошує згаданий експерт. У разі тільки такого, так би мовити, «геополітичного міркування» з боку ЄС щодо необхідності підписання угоди з Україною, як зауважує Луцина Чеховська, «виграє лише президент Янукович, котрий бажає цим підписанням угоди з ЄС зміцнити своє становище в державі, але таким чином нічого не зміниться… реформи так і не будуть й надалі впроваджені». Інші експерти вважають, що сьогодні вже склалася така невизначена ситуація довкола можливих сценаріїв саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі, що «дуже важко передбачити реальність будь-якого з них». Аналітики також зауважують, що влада в Україні нині не дає жодних конкретних сигналів своєї готовності до успішного завершення саміту «Східного партнерства» ЄС в листопаді.
Лондонська Financial Times попереджає, що введенням в дію закону про утилізаційний збір, який створює додаткові перешкоди для європейських автомобільних експортерів в Україні, Київ зводить ще один небезпечний бар’єр перед підписанням угоди про асоціацію з ЄС. Експерти, яких цитує газета, вважають, що такий крок української влади «серйозно піддає ризикові стосунки з ЄС, якраз у час, коли необхідно ухвалювати рішення щодо підписання угоди про асоціацію». Експертів дивує позиція президента Януковича, який мав би у даній ситуації не випробовувати терплячість ЄС, а шукати шляхи до більшого довір’я з метою підписання угоди про асоціацію. Газета також вважає, що тепер весь тягар ситуації лягає на ЄС, який має запропонувати аргументовану відповідь на такі дії Києва.
Джуді Депмсі, головний редактор відділу європейської стратегії Центру Карнегі, пише на сторінках американської New York Times про те, що «Кремль використовує всі свої чари для протистояння Європі» у її спробах зміцнити позиції на пострадянському просторі, зокрема, в Україні. Цей експерт наводить приклади слабкості аргументів прихильників «Східного партнерства» про його реальний вплив на розвиток демократії в таких країнах, як Україна, Азербайджан, Білорусь та інших членах цієї програми Брюсселя. Хоча сама Демпсі вважає, що ЄС і Заходові в цілому не варто ризикувати – давати можливість Росії зміцнювати свої позиції в країнах «Східного партнерства», бо це може призвести до нестабільності в регіоні, якщо ЄС полишить ці країни самих на себе у нинішній ситуації. Автор статті у впливовому американському часопису також вважає, що одного бажання Польщі, Литви та ще кількох країн так званої Вишеградської групи не досить, щоб підписати у листопаді на саміті у Вільнюсі угоду про асоціацію ЄС і України. Проблема, як зауважує Демпсі, полягає в «недотриманні Україною своїх зобов’язань», вичікуванні з вирішенням питання про звільнення Юлії Тимошенко. Тому, як попереджає аналітик, «тепер Німеччина, як очікується, накладе вето на підписання угоди про асоціацію, якщо Україна не проведе реформ, включно з несправедливим ставленням до таких політичних в’язнів, як Юлія Тимошенко».
Польська Gazeta Wyborcza наводить думки експертів, котрі вважають, що шанси на підписання угоди ЄС з Україною у Вільнюсі є «50 на 50». Але експерти до того ж зауважують, що нині час вичікування влади Януковича грає вже проти такого підписання. Деякі аналітики також вважають, що сьогодні вже відпадають такі аргументи, як нібито бажання українських олігархів до зближення з ЄС та необхідність підписання угоди Брюсселем навіть за умов небажання України здійснити реформи з метою запобігти її зближенню з Росією. Так, експерт фонду Казиміра Пуласького у Варшаві Луцина Чеховська вважає, що підписання ЄС угоди з Україною навіть без виконання нею головних умов, включно із звільненням Юлії Тимошенко, означатиме «політичну та ідеологічну поразку» для Європи. Чеховська вважає, що лише невеличка група країн ЄС дотримується аргументів, що у жодному разі не можна «штовхати Україну в обійми Росії». А більшість у ЄС переконані, що «сама Україна мусить насправді бажати інтегруватися до ЄС», не бути «трохи тут, трохи там», наголошує згаданий експерт. У разі тільки такого, так би мовити, «геополітичного міркування» з боку ЄС щодо необхідності підписання угоди з Україною, як зауважує Луцина Чеховська, «виграє лише президент Янукович, котрий бажає цим підписанням угоди з ЄС зміцнити своє становище в державі, але таким чином нічого не зміниться… реформи так і не будуть й надалі впроваджені». Інші експерти вважають, що сьогодні вже склалася така невизначена ситуація довкола можливих сценаріїв саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі, що «дуже важко передбачити реальність будь-якого з них». Аналітики також зауважують, що влада в Україні нині не дає жодних конкретних сигналів своєї готовності до успішного завершення саміту «Східного партнерства» ЄС в листопаді.
Лондонська Financial Times попереджає, що введенням в дію закону про утилізаційний збір, який створює додаткові перешкоди для європейських автомобільних експортерів в Україні, Київ зводить ще один небезпечний бар’єр перед підписанням угоди про асоціацію з ЄС. Експерти, яких цитує газета, вважають, що такий крок української влади «серйозно піддає ризикові стосунки з ЄС, якраз у час, коли необхідно ухвалювати рішення щодо підписання угоди про асоціацію». Експертів дивує позиція президента Януковича, який мав би у даній ситуації не випробовувати терплячість ЄС, а шукати шляхи до більшого довір’я з метою підписання угоди про асоціацію. Газета також вважає, що тепер весь тягар ситуації лягає на ЄС, який має запропонувати аргументовану відповідь на такі дії Києва.
