Львів – Мистецький проект «П’ятикнижжя», присвячений пам’яті українського поета Грицька Чубая, презентуватимуть у Львові у рамках Форуму видавців. Втім, уже зараз у «Видавництві Старого Лева» готують до друку повне зібрання творів поета під назвою «П’ятикнижжя». Окрім того, вперше будуть опубліковані листи Грицька Чубая до поета Олега Лишеги.
Грицько Чубай звучить щодня у піснях, які виконує його син Тарас і гурт «Плач Єремії», названий так у пам’ять поета. Однак мало хто знає, якою складною була доля українського письменника і перекладача Грицька Чубая, який у 33 роки відійшов у вічний світ.
Його фізично знищила і зламала, очорнила кадебістська система, а ще – позбавила поета бажання і натхнення писати вірші. Грицько Чубай, волинянин, організував у Львові перший самвидав «Скриня». У 1972 році КДБ провело обшук у помешканні родини. Кілька діб поет перебував у слідчому ізоляторі, його допитували, кололи психотропні препарати. При вагітній дружині відбивали нирки, подружжя втратило дитину... У той час поетові було 23… Він впав у глибоку депресію, не міг знайти роботу, а найбільш нестерпним було вороже ставлення львівського середовища.
Для дочки робота над проектом – справа життя
Для дочки поета Соломії Чубай робота над мистецьким проектом, присвяченим батькові, – це Голгофа, справа життя, це повернення Грицька Чубая у світ, який його відкинув.
«Я зрозуміла, що мій батько у 25 років не хотів жити, настільки йому тут все було чуже. Львів був агресивним до нього через ці допити. У листах було відчутно, що він чекає 82-го року. Є племінник у тата, який дуже на нього схожий, і він мені розповів, коли у 1982 тато лежав у шпиталі, то йому з Канади передали нирку, йому потрібна була пересадка, але нирку спеціально затримали, і тато помер», – розповідає дочка.
«Ці всі допити, що були, – треба зрозуміти, що татові тоді було 22-23 роки, це насправді ще зовсім дитина. У тата є такі слова: «це психіатри досвідчені, зодягнені в біле», тобто кадебісти. Непросто дається цей проект», – говорить Соломія Чубай.
Листи Чубая – це біль кожного дня
«П’ятикнижжя» – це зібрання п’яти книжок поета: «Вертеп», «Відшукування причетного», «Світло і сповідь», «Постать Голосу» та «Плач Єремії», з численними світлинами, автографом. Також у рамках проекту 5 вересня відкриють дисидентську камеру Грицька Чубая у музеї «Тюрма на Лонцького», де його допитували. Тут відбудеться перфоменс, а ще планується концерт за участю друзів поета, які його не полишили у роки самотності.
Грицько Чубай - П'ятикнижжя:
Відео з youtube каналу Anastasia Afonina
Таким приятелем був поет Олег Лишега, з яким листувався Грицько Чубай у 1973-1975 роки. Ці листи – як сповідь Грицька Чубая, де прочитується кожен його непростий день життя.
«Я був теж тоді у непростій ситуації, у війську. Він був самотній, і я теж так почувався. Я не був у Львові. Листи дуже незвичні, там сюрреалістична поетика, а за цим стоїть його життя, за кожним. У листі він міг зашифрувати своє непросте тоді життя. Мені так здається, що він міг лише до мене так писати, бо мені це було зрозуміле. Ця радянська кадебістська машина знала, що робить, знищила талановиту людину. Він дуже багато вкладав у те, що написане, воно має велику питому вагу, одна його річ вартує більше ніж десятки творів інших. Він вкладав безконечну градацію в одне слово. Він був найталановитіший серед усіх, хто тоді був у Львові і це, звісно, не могло подобатись середовищу», – каже Олег Лишега.
У Львові поетові не писалось. Найбільше Чубай створив своїх поезій до 1970 року: поема «Вертеп» вийшла з-під пера 18-річного юнака. Останню поему «Говорити, мовчати і говорити знову» Чубай написав у 1975 році. Через кілька років письменник вступив у Московський літінститут, але смерть все зупинила 16 травня 1982 року…
Його збірка поезій побачила світ аж у 1998 році. Ще досі не опубліковані його переклади.
Олег Лишега вважає, що Грицько Чубай продовжував традицію Івана Франка.
«пречисті голоси
у довгих коридорах
молитви із чисел
проказують
то мадонни годин одягаються в біле
то мадонни годин поспішають
до свого годинникового почаїва
щоб засвітити удосвіта
замість свічок під іконами сніг»
(Грицько Чубай)
Проект можна підтримати тут: http://biggggidea.com/project/245/
Грицько Чубай звучить щодня у піснях, які виконує його син Тарас і гурт «Плач Єремії», названий так у пам’ять поета. Однак мало хто знає, якою складною була доля українського письменника і перекладача Грицька Чубая, який у 33 роки відійшов у вічний світ.
Його фізично знищила і зламала, очорнила кадебістська система, а ще – позбавила поета бажання і натхнення писати вірші. Грицько Чубай, волинянин, організував у Львові перший самвидав «Скриня». У 1972 році КДБ провело обшук у помешканні родини. Кілька діб поет перебував у слідчому ізоляторі, його допитували, кололи психотропні препарати. При вагітній дружині відбивали нирки, подружжя втратило дитину... У той час поетові було 23… Він впав у глибоку депресію, не міг знайти роботу, а найбільш нестерпним було вороже ставлення львівського середовища.
Для дочки робота над проектом – справа життя
Для дочки поета Соломії Чубай робота над мистецьким проектом, присвяченим батькові, – це Голгофа, справа життя, це повернення Грицька Чубая у світ, який його відкинув.
Коли у 1982 тато лежав у шпиталі, то йому з Канади передали нирку, потрібна була пересадка, але нирку спеціально затримали, і тато померСоломія Чубай
«Ці всі допити, що були, – треба зрозуміти, що татові тоді було 22-23 роки, це насправді ще зовсім дитина. У тата є такі слова: «це психіатри досвідчені, зодягнені в біле», тобто кадебісти. Непросто дається цей проект», – говорить Соломія Чубай.
Листи Чубая – це біль кожного дня
«П’ятикнижжя» – це зібрання п’яти книжок поета: «Вертеп», «Відшукування причетного», «Світло і сповідь», «Постать Голосу» та «Плач Єремії», з численними світлинами, автографом. Також у рамках проекту 5 вересня відкриють дисидентську камеру Грицька Чубая у музеї «Тюрма на Лонцького», де його допитували. Тут відбудеться перфоменс, а ще планується концерт за участю друзів поета, які його не полишили у роки самотності.
Грицько Чубай - П'ятикнижжя:
Відео з youtube каналу Anastasia Afonina
Таким приятелем був поет Олег Лишега, з яким листувався Грицько Чубай у 1973-1975 роки. Ці листи – як сповідь Грицька Чубая, де прочитується кожен його непростий день життя.
Ця радянська кадебістська машина знала, що робить, знищила талановиту людинуОлег Лишега
У Львові поетові не писалось. Найбільше Чубай створив своїх поезій до 1970 року: поема «Вертеп» вийшла з-під пера 18-річного юнака. Останню поему «Говорити, мовчати і говорити знову» Чубай написав у 1975 році. Через кілька років письменник вступив у Московський літінститут, але смерть все зупинила 16 травня 1982 року…
Його збірка поезій побачила світ аж у 1998 році. Ще досі не опубліковані його переклади.
Олег Лишега вважає, що Грицько Чубай продовжував традицію Івана Франка.
«пречисті голоси
у довгих коридорах
молитви із чисел
проказують
то мадонни годин одягаються в біле
то мадонни годин поспішають
до свого годинникового почаїва
щоб засвітити удосвіта
замість свічок під іконами сніг»
(Грицько Чубай)
Проект можна підтримати тут: http://biggggidea.com/project/245/
