Патріархи – точно не ті люди, яких можна купити – Олег Карамазов

Київ – Масштабне святкування річниці хрещення Русі, зокрема, концерт на Хрещатику – це можливість привернути увагу молоді до релігії . Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав рок-музикант Олег Карамазов. Він переконаний, що молодій людині в сучасному світі важко віднайти моральні та духовні орієнтири. Допомогти у цьому може церква.

– Річниця хрещення Русі – це масштабна культурна подія. Але пов’язана вона, перш за все, з релігією. То, виходить, це свято лише для віруючих?

– У 2008 році, до 20-річчя хрещення Русі, ми з Юрієм Шевчуком подорожували Україною, у нас був великий тур. Зрозуміло, що на концерти приходило багато молоді: студенти та школярі. З нами також виступали богослови, вони орендували приміщення в містах, і зі сцени запрошували усіх охочих прийти поговорити: про себе і про Господа. Вони збирали величезні аудиторії. І ми були неймовірно здивовані, коли дізналися, що більшість цих людей – з тих, хто був на концерті напередодні. Ми – наче морква для віслюка, принаймні, таке є відчуття на концертах. Ми привертаємо увагу, але робимо це щиро, бо нам близькі усі ці переживання і роздуми про те, хто я і куди я прямую.

З віком виникають ті питання, яких не було у молодості. Але у молодих людей ці питання виникатимуть раніше завдяки концертам та подібним заходам. А наступним кроком стане те, що вони відкриють книгу, підійдуть до когось з цими питаннями. Концерт – це лише привід. Тому мені дуже подобається значення слова «хрещення» – «просвіта».

– Як ви гадаєте, молодь, що відвідає концерт, здебільшого релігійна?

– Залежить від того, що ви маєте на увазі під словом «релігійний». Для мене це означає «воцерковлений». Тобто це людина, яка час від час, залежно від своїх внутрішніх потреб, відвідує церкву і здійснює там певні таїнства. Чи є релігійною людина, яка читає хорошу книгу або Біблію? Я не уповноважений говорити від церкви, я усього лише її маленька частинка. Але зі свого досвіду, і досвіду своїх дорослих дітей я бачу, що чим раніше людина починає питати себе, який шлях обрати, тим краще. Можна піти в бригаду і різати пацанам горлянки, красти мішки з золотом або нафту. А можна жити з Богом в душі. Хай навіть іноді це дуже важко. Ми переживаємо жорстокий час, багато інформації, і молодим людям, думаю, зараз нелегко. А церква – це можливість розібратися в собі.

У Києві є один монастир, який я кілька разів відвідував. Щочетверга там отець проводить там зустрічі з молоддю. Я був вражений, скільки людей туди приходить. І тому я впевнений, що після таких концертів кількість молодих людей, які підуть шукати себе, збільшиться.

– Чи не є таке гучне святкування образливим для тих людей, для яких віра – це щось суто інтимне?

– Розумієте, якби ми зробили концерт на території Києво-Печерської Лаври – так, адже там лежать святі у могилах, це було б те ж саме, що співати на цвинтарі. А згадувати про велику дату та подію на Хрещатику цілком нормально.

Дуже багато значить те, що вперше до нас на концерт завітають патріархи. Це дуже мудрі, досвідчені люди, точно не ті, яких можна змусити або купити. А тому, чим ми можемо когось образити?