Страсбурзький суд ухвалив вердикт у справі Ходорковського. Хто ж переміг?

Брюссель – Європейський суд з прав людини у четвер оголосив, що судовий розгляд у Росії справ колишнього нафтового магната Михайла Ходорковського та його партнера Платона Лебедєва був несправедливим. Водночас їхні карні справи, на думку Страсбурзького суду, мали солідні підстави, а політичних мотивів у них не було. З останнім твердженням не зовсім погоджується експерт із французького Інституту Томаса Мора Жан-Сільвестр Монґреньє, який до того ж вбачає у справі Ходорковського спільні риси зі справою Юлії Тимошенко.

Європейський суд з прав людини відхилив скаргу колишніх керівників ЮКОСа Михайла Ходорковського і Платона Лебедєва у тій частині, де йдеться по політичну вмотивованість їхнього кримінального переслідування. Страсбурзький суд вважає також, що протягом процесу не було суб’єктивного підходу з боку суддів. Однак нинішнє рішення звертає увагу, що «влада не поважала конфіденційності контактів між заявниками та адвокатами», а «отримання та вивчення доказів у суді було несправедливим».

Водночас, на думку Жан-Сільвестра Монґреньє, експерта з паризького Інституту Томаса Мора, політичні мотиви у справі Ходорковського таки були.

«Мені здається, що там все ж присутні політичні обставини. Є чіткі політичні мотиви з боку Путіна, – каже французький експерт. – Безумовно, якщо брати до уваги те, як функціонує Росія, та її загальнодержавну корупцію, то, за бажанням, звинуватити Ходорковського та ЮКОС було нескладно. Звичайно, що підстав для цього є достатньо. Але коли оцінювати час (ув’язнення) та манеру, в якій все відбувалося, то поза сумнівом, там присутнє бажання Путіна відсторонити потенційного суперника, підпорядкувати собі те, що ми називаємо олігархами».

«Це – спосіб роботи спадкового авторитаризму» – експерт

Порівнюючи справу Ходорковського зі справою Юлії Тимошенко, Жан-Сільвестр Монґреньє зазначає, що Тимошенко перед ув’язненням вже була при владі, а політична боротьба з її участю була відвертою та відкритою. Тим часом навколо Михайла Ходорковського тільки зароджувалися серйозні політичні амбіції.

Втім, є у цих двох справах і спільні риси.

«Це – авторитарні імпульси. Це – спосіб роботи спадкового авторитаризму та його політичні проблиски, які зрештою, виявилися доволі брутальними, – каже експерт. – Вони виходять далеко за рамки конкуренції та змагань між лідерами, адже йдеться про те, як позбутися супротивника».

Однак, зауважує Монґреньє, в Україні все ж проблема політичних переслідувань через судочинство не така загострена, як в Росії. На цю суттєву хибу російської влади часто звертають увагу представники різних установ ЄС.

На цьому наголошує і Олександр Краснов, адвокат Платона Лебедєва.

«На мою думку, Європейський суд (з прав людини) вступив у дискусію з іншою інституцією об’єднаної Європи, – каже він. – Нам відомо, що Європейський парламент, парламенти численних європейських держав, політичні лідери, політики інших країн Європи визнали, що слідство щодо Ходорковського та Лебедєва було політично мотивованим».

Часткова перемога і для Кремля, і для захисту

Саме політично мотивовані розправи адміністрації Володимира Путіна над опозиційними лідерами вважають найбільшою проблемою і слабкістю російської демократії. Останнє з них – минулотижневе засудження до 5-річного терміну блогера-опозиціонера Олексія Навального.

Втім, нинішнє рішення Страсбурзького суду може розглядатися як часткова перемога і для Кремля, і для захисту Ходорковського та Лебедєва. Перші зітхнули з полегшенням, бо політичного характеру у цій справі у Страсбурзі не визнали. Другі, зокрема, адвокати засуджених, заявляють, що рішення Євросуду з прав людини для них є успіхом, адже судове переслідування було розцінене як несправедливе.