Брюссель – Допінг – давня болячка спорту. Щойно у Франції оприлюднили результати звіту, де вказані конкретні кроки, як боротися із цим явищем. Водночас у французькому Сенаті був оприлюднений список із багатьох іменитих велогонщиків, які, як виявили сучасні допінгові тести, вживали заборонені препарати ще наприкінці 90-х. На тлі нового скандалу виникають різноманітні ідеї – від пропозицій легалізувати допінг-препарати до вимог суворих покарань таких спортсменів-порушників.
Тільки-но завершилася ювілейна сота велогонка Tour de France, як французький Сенат опублікував звіт комісії щодо боротьби із допінгом. Спеціалісти запропонували понад півсотні заходів для викорінення шахраювання у спорті з допомогою хімічних препаратів. Водночас стали відомі імена багатьох велогонщиків, що були фаворитами Tour de France та інших змагань 1998–99 років та пізніше. У їхніх аналізах були виявлені сліди заборонених препаратів-стимулянтів. Серед порушників і ті, що зійшли на п’єдестал пошани, – італієць Марко Пантані та німець Ян Ульріх. Всього список гонщиків того періоду, які виступали під впливом допінгу, налічує декілька десятків імен. У 1998-му брали аналіз сечі спортсменів, хоча визначити, чи містить вона окремі заборонені хімічні сполуки, тоді науковці ще не могли.
Тим часом новий допінг-скандал у країнах Заходу жваво обговорюють та критикують. Колишній міністр спорту Франції Розлін Башло зауважує, що вживання допінгу в ті часи було поширеним та загальним явищем.
«Без сумніву, нам слід ще раз доводити, що боротьба із допінгом у спорті – це необхідність. Часом навіть лунають заклики дозволити допінгування. Я проти цієї теорії, насамперед, через необхідність чесної спортивної гри. По-друге, не слід забувати, що допінг може бути смертоносним, бо в п’ять разів підвищує ризик серцевого нападу. Останній елемент полягає у тому, що спорт високих досягнень – це приклад для всіх спортсменів», – каже екс-міністр спорту.
Купили палицю, якою саме нас і битимуть – колишній велогонщик
З іншого боку, аби остаточно очистити спорт від цього феномену, лунають заклики до повної прозорості та публікацій всіх імен спортсменів, що коли-небудь використовували заборонені препарати. Однак є й такі, хто переконаний: викриття нечесної гри у минулому ні до чого не призведе. Характерно, що у цьому є частка правди: Марко Пантані у 2004-му загинув від надмірної дози кокаїну. Інші спортсмени, що розділили між собою перемогу у велогонках, вже раніше зізналися у вживанні стимулювальних хімпрепаратів, але від цього ситуація у спорті не змінилася.
Колишній спортсмен-велосипедист, а нині директор одного із французьких клубів Марсель Ґаян каже, що за нинішнього контролю та великих інвестицій у антидопінгові кампанії сьогоднішній спорт «не забруднений», про що свідчать навіть результати останніх сезонів.
«Нами була проведена величезна робота, інвестовано 120 тисяч євро для боротьби із допінгом, – каже він. – Можна сказати, ми купили палицю, якою саме нас і битимуть. Ми намагаємося працювати із повагою та обережністю. Тепер видно, що навіть швидкості перегонів не такі високі. А загалом, відбувається дуже добрий прогрес».
Згідно зі звітом французької спеціальної антидопінгової комісії, поміж 60 пропозиціями були визначені, зокрема, такі: розширити повноваження антидопінгових агенств, збирати дані аналізів до так званого «біологічного паспорта» спортсмена та створити Світовий спортивний кодекс. Він передбачатиме 4-річне відсторонення від змагань кожного спортсмена-порушника.
Тільки-но завершилася ювілейна сота велогонка Tour de France, як французький Сенат опублікував звіт комісії щодо боротьби із допінгом. Спеціалісти запропонували понад півсотні заходів для викорінення шахраювання у спорті з допомогою хімічних препаратів. Водночас стали відомі імена багатьох велогонщиків, що були фаворитами Tour de France та інших змагань 1998–99 років та пізніше. У їхніх аналізах були виявлені сліди заборонених препаратів-стимулянтів. Серед порушників і ті, що зійшли на п’єдестал пошани, – італієць Марко Пантані та німець Ян Ульріх. Всього список гонщиків того періоду, які виступали під впливом допінгу, налічує декілька десятків імен. У 1998-му брали аналіз сечі спортсменів, хоча визначити, чи містить вона окремі заборонені хімічні сполуки, тоді науковці ще не могли.
Тим часом новий допінг-скандал у країнах Заходу жваво обговорюють та критикують. Колишній міністр спорту Франції Розлін Башло зауважує, що вживання допінгу в ті часи було поширеним та загальним явищем.
«Без сумніву, нам слід ще раз доводити, що боротьба із допінгом у спорті – це необхідність. Часом навіть лунають заклики дозволити допінгування. Я проти цієї теорії, насамперед, через необхідність чесної спортивної гри. По-друге, не слід забувати, що допінг може бути смертоносним, бо в п’ять разів підвищує ризик серцевого нападу. Останній елемент полягає у тому, що спорт високих досягнень – це приклад для всіх спортсменів», – каже екс-міністр спорту.
Купили палицю, якою саме нас і битимуть – колишній велогонщик
З іншого боку, аби остаточно очистити спорт від цього феномену, лунають заклики до повної прозорості та публікацій всіх імен спортсменів, що коли-небудь використовували заборонені препарати. Однак є й такі, хто переконаний: викриття нечесної гри у минулому ні до чого не призведе. Характерно, що у цьому є частка правди: Марко Пантані у 2004-му загинув від надмірної дози кокаїну. Інші спортсмени, що розділили між собою перемогу у велогонках, вже раніше зізналися у вживанні стимулювальних хімпрепаратів, але від цього ситуація у спорті не змінилася.
Колишній спортсмен-велосипедист, а нині директор одного із французьких клубів Марсель Ґаян каже, що за нинішнього контролю та великих інвестицій у антидопінгові кампанії сьогоднішній спорт «не забруднений», про що свідчать навіть результати останніх сезонів.
«Нами була проведена величезна робота, інвестовано 120 тисяч євро для боротьби із допінгом, – каже він. – Можна сказати, ми купили палицю, якою саме нас і битимуть. Ми намагаємося працювати із повагою та обережністю. Тепер видно, що навіть швидкості перегонів не такі високі. А загалом, відбувається дуже добрий прогрес».
Згідно зі звітом французької спеціальної антидопінгової комісії, поміж 60 пропозиціями були визначені, зокрема, такі: розширити повноваження антидопінгових агенств, збирати дані аналізів до так званого «біологічного паспорта» спортсмена та створити Світовий спортивний кодекс. Він передбачатиме 4-річне відсторонення від змагань кожного спортсмена-порушника.
