В Україні стартував концертний тур ансамблю народного танцю «Павличенко» та Українського хору і оркестру «Ластівка» з Канади. У його межах у шести містах України колективи презентують новий проект «Спадщина». Про його особливості Радіо Свобода розповів художній керівник ансамблю народного танцю «Павличенко» Сергій Королюк.
– Як качки навесні повертаються до Канади чи журавлі до України, ми повертаємося показати те, що маємо коріння, що ми маємо свою спадщину, якою ми дуже горді, якою ми хочемо поділитися з українцями тут і з рештою світу. Тому програма називається «Спадщина». Так само тому, що цей рік є роком 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. В репертуарі будуть «Бандурист» і «Думи мої» Тараса Шевченка. Це буде уклін Шевченкові. Частиною подорожі будуть, до речі, відвідини Тарасової гори у Каневі. Це буде дуже символічно і дуже важливо, зокрема, для хорової частини ансамблю, заспівати «Заповіт» на могилі Тараса Шевченка.
Третій момент – те, що наступного року відзначатимуть 125-річчя поселення українців в Канаді. Тож наше повернення сюди буде присвячене першим поселенцям. Бо та культура, яку вони привезли до Канади, сьогодні, набуваючи інших форм, не лише зберігається, а й розвивається. І останній момент, чому «Спадщина» – бо це перший раз, коли засновник ансамблю пані Люся Павличенко не поїхала на гастролі з ансамблем, бо її не стало. Так що ми хотіли їй теж присвятити цю подорож.
– Розкажіть трохи про репертуар ансамблю загалом, і новий проект «Спадщина» зокрема.
– Більшість регіонів України представлені у нашому репертуарі. Немає номерів лише зі Слобожанщини та з Таврії. Але окрім регіональних танців, є ще й канадський український танець. Унікальна сюїта, яка називається «Бабина скриня», в програмі концерту «Спадщина», – це, по суті, привітальна сюїта, в якій показані регіони України, з яких люди приїхали до Канади. І останній регіон, частина цього номеру, це буде західна Канада, або, як ми жартома називаємо, «Саскачеванщина», від назви провінції. За основу цього номера я взяв танець, знаний в Україні як «Полька Канада». Той номер колись приїхав до Канади з України, прийшов в Україну назад і повертається зараз вже у сценічній версії як свідчення того, хто ми такі, нашої ідентифікації, нашого іміджу.
– А якими сучасними постановками дивуєте глядачів?
– Окрім традиційних регіональних номерів, які у нас є в репертуарі, і які мають глибоке, історичне коріння в Україні як музейні експонати, ми так само маємо сучасні номери. І це вже сучасна версія старого покутського автентичного номеру «Голубка», який, до речі, зроблений під музику «Воплі Відоплясова». Буде так само сучасна інтерпретація старого гуцульського номеру «Аркан» карпатських опришків. Ми показуємо, що українське мистецтво не лише консервативне і традиційне, воно – живе, нове, воно є частиною сьогоднішньої канадської культури і взагалі світової культури.
Початком другого відділу програми «Спадщина» буде вокально-хореографічна композиція «Калино-малино, чого в лузі стоїш?» І це, власне, буде прем’єра цього номеру в Україні. Цей номер – останній в репертуарі, зроблений цілком в Канаді. Для українських митців, мені здається, цікаво буде побачити цей жанр і подивитися, що роблять українці Канади, як вони бачать мистецтво, як вони будують композицію.
– До складу трупи ансамблю народного танцю «Павличенко» входять лише танцівники з українським корінням? Чи є і представники інших національностей?
– Більшість українців, які танцюють в ансамблі – це третя, четверта і навіть п’ята генерація українців, народжених в Канаді. Десь, мабуть, 80 відсотків танцівників чисто українського походження, 10 відсотків – від суміжних шлюбів. Іще 10 відсотків – танцівники неукраїнського походження. Серед них є ірландці, шотландці, німці, були навіть іспанці. Тому репетиції, проби проходять англійською мовою, хоча термінологію ми використовуємо українською. І навіть ті, хто не є українцями, вони знають, що таке «плетення», «тинок», «бігунець», «обертас».
– А яка нині кількість учасників ансамблю «Павличенко»?
– Зараз у мене виконавський склад складається із 42 осіб. Наш ансамбль – це аматорський колектив, учасники якого займаються у вільний від навчання та роботи час. В основному це студентська молодь або молоді працівники – від інженерів до лікарів, є юристи і навіть поліцейські.
– Вхід на усі концерти проекту «Спадщина» буде вільний. Тож хто спонсорує тур колективів Україною?
– Проект «Спадщина» фінансуємо ми самі. Це добровільна акція за власний кошт учасників ансамблю і водночас за гроші, зібрані груповим збиранням коштів під час проектів, акцій, концертів, які ми проводили. Це, так би мовити, наш подарунок і наше бажання, щоб вхід був вільний для глядачів України.
– Як качки навесні повертаються до Канади чи журавлі до України, ми повертаємося показати те, що маємо коріння, що ми маємо свою спадщину, якою ми дуже горді, якою ми хочемо поділитися з українцями тут і з рештою світу. Тому програма називається «Спадщина». Так само тому, що цей рік є роком 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. В репертуарі будуть «Бандурист» і «Думи мої» Тараса Шевченка. Це буде уклін Шевченкові. Частиною подорожі будуть, до речі, відвідини Тарасової гори у Каневі. Це буде дуже символічно і дуже важливо, зокрема, для хорової частини ансамблю, заспівати «Заповіт» на могилі Тараса Шевченка.
Третій момент – те, що наступного року відзначатимуть 125-річчя поселення українців в Канаді. Тож наше повернення сюди буде присвячене першим поселенцям. Бо та культура, яку вони привезли до Канади, сьогодні, набуваючи інших форм, не лише зберігається, а й розвивається. І останній момент, чому «Спадщина» – бо це перший раз, коли засновник ансамблю пані Люся Павличенко не поїхала на гастролі з ансамблем, бо її не стало. Так що ми хотіли їй теж присвятити цю подорож.
– Розкажіть трохи про репертуар ансамблю загалом, і новий проект «Спадщина» зокрема.
– Більшість регіонів України представлені у нашому репертуарі. Немає номерів лише зі Слобожанщини та з Таврії. Але окрім регіональних танців, є ще й канадський український танець. Унікальна сюїта, яка називається «Бабина скриня», в програмі концерту «Спадщина», – це, по суті, привітальна сюїта, в якій показані регіони України, з яких люди приїхали до Канади. І останній регіон, частина цього номеру, це буде західна Канада, або, як ми жартома називаємо, «Саскачеванщина», від назви провінції. За основу цього номера я взяв танець, знаний в Україні як «Полька Канада». Той номер колись приїхав до Канади з України, прийшов в Україну назад і повертається зараз вже у сценічній версії як свідчення того, хто ми такі, нашої ідентифікації, нашого іміджу.
– А якими сучасними постановками дивуєте глядачів?
Ми показуємо, що українське мистецтво не лише консервативне і традиційне, воно – живе, нове
Початком другого відділу програми «Спадщина» буде вокально-хореографічна композиція «Калино-малино, чого в лузі стоїш?» І це, власне, буде прем’єра цього номеру в Україні. Цей номер – останній в репертуарі, зроблений цілком в Канаді. Для українських митців, мені здається, цікаво буде побачити цей жанр і подивитися, що роблять українці Канади, як вони бачать мистецтво, як вони будують композицію.
– До складу трупи ансамблю народного танцю «Павличенко» входять лише танцівники з українським корінням? Чи є і представники інших національностей?
Більшість українців, які танцюють в ансамблі – це третя, четверта і навіть п’ята генерація українців, народжених в Канаді
– А яка нині кількість учасників ансамблю «Павличенко»?
– Зараз у мене виконавський склад складається із 42 осіб. Наш ансамбль – це аматорський колектив, учасники якого займаються у вільний від навчання та роботи час. В основному це студентська молодь або молоді працівники – від інженерів до лікарів, є юристи і навіть поліцейські.
– Вхід на усі концерти проекту «Спадщина» буде вільний. Тож хто спонсорує тур колективів Україною?
– Проект «Спадщина» фінансуємо ми самі. Це добровільна акція за власний кошт учасників ансамблю і водночас за гроші, зібрані груповим збиранням коштів під час проектів, акцій, концертів, які ми проводили. Це, так би мовити, наш подарунок і наше бажання, щоб вхід був вільний для глядачів України.
