Ситуація у Врадіївці проявить справжні наміри Януковича – Головатий

Київ – Те, скільки кримінальних справ буде відкрито проти міліціонерів Врадіївки та їхніх керівників у районі та області, покаже, наскільки президент переймається ситуацією у правоохоронних органах. Адже твердження затриманих міліціонерів про корупційні дії керівництва та заяви людей про катування, згідно з чинним законодавством, є підставами для відкриття кримінального провадження. На цьому наголошує Сергій Головатий, тричі міністр юстиції України, колишній голова Моніторингового комітету, Комітету з юридичних питань та прав людини й колишній віце-президент ПАРЄ.

– Як захищатися громадянам, якщо їхні права брутально порушують правоохоронці або інші представники державних структур, яких народ наймає для захисту своїх прав? Чи діяли жителі Врадіївки згідно з Конституцією?

– Стосовно Врадіївки і, мабуть, не тільки Врадіївки, а інших місць в Україні, де злочинцями виступають люди в погонах: міліція, прокуратура, чи судді, чи співробітники СБУ – всі ті, хто і покликаний за своїм статусом захищати людей, а вони, навпаки, не захищають, а нападають, ґвалтують, убивають, катують. У таких випадках людині, і українській людині в тому числі, надана вся юридична основа для того, щоб вдаватися до будь-яких дій, включно зі збройним протистоянням проти свавілля міліції, прокуратури, СБУ, суддів – проти свавілля будь-кого.

Починаємо з Декларації ООН з прав людини 1948 року. Сама Декларація була ухвалена 1948 року для того, щоб захистити людське життя, бо у Другій світовій війні людей убивали десятками мільйонів. Тому Декларація прав людини ООН починається зі слів: «щоб людина не була змушена вдаватися до повстання як останнього засобу порятунку проти сваволі й гніту, права людини мають бути захищені верховенством права». Декларація ООН передбачає право на повстання людини проти сваволі і гніту. Тому наша Конституція цю формулу з Декларації внесла в 27-у статтю Конституції. Кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних зазіхань.

А що, ґвалтування, побиття, катування, вбивство – це не протиправні зазіхання на абсолютні права людини?! Це ж кримінальні злочини, і ті, хто це робить, особливо міліція, то це ж злочинці! Як людям захищатися, коли в селі упродовж тривалого часу були систематичні ґвалтування жінок, були вбивства, були катування, через що люди чинили суїцид?

Що людям у цій ситуації робити, як не захищатися? А коли люди ще побачили, що у відділку міліція переховує ґвалтівника, то як вони могли реагувати на це? Люди були без зброї, але вони побили двері цієї установи. І тепер міліція порушує кримінальну справу за те, що розбиті двері?! Як це співставити з тим, що над жінкою поглумилися, що вона ледве лишилася живою, що вона абсолютно понівечена, що її хотіли вбити й поховати чи вкинути кудись? То як людям на це реагувати? Як їм захищатися?!

– Пане Головатий, але ця кримінальна справа порушена за фактом хуліганства.

– Яке хуліганство?

– Вчора з’являлися повідомлення про те, що тих, хто брав участь у цьому штурмі відділку міліції, нібито затримали. Радіо Свобода телефонувало у всі можливі інстанції і отримало підтвердження від міліції і від прокуратури, що нікого не затримували і нікого затримувати не будуть, але справа відкрита. Якщо справа відкрита – значить, провадження якесь має відбуватися. Порадьте, на випадок, якщо буде судовий розгляд цієї справи, до яких статей має апелювати захист?

– Я не знаю, хто мене сьогодні почує й чи почує мене президент. Звичайно, що ні, але його служки почують. Не знаю, чи почує новопризначена міністр юстиції Лукаш, чи почує генеральний прокурор Пшонка, чи почує міністр Захарченко? Але ці ефіри пишуть, і їм лягають на стіл роздруківки. Тому Головатий особисто звертається до президента України Януковича і каже: «Пане президенте, кров на ментовських дверях у Врадіївці – це кров на Ваших руках! Якщо Ви, пане президенте, з Вашою Лукаш, з Вашим Пшонкою, з усіма, хоч одну людину притягнете до відповідальності за так зване хуліганство – це кров на Ваших руках. Тому що люди, відповідно до Кримінального кодексу України, за двома статтями мають право на цей опір. І є стаття 36, яка говорить: «необхідна оборона» – це дії, вчинені з метою захисту своїх прав від інших осіб, і особа не підлягає кримінальній відповідальності, бо право на необхідну оборону задля захисту свого права на життя і здоров’я є абсолютним. Так тут написано.

І дії, вчинені у стані необхідної оборони, не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи іншої відповідальності юридичної. Тобто навіть копійки з них не можна брати за те, що скло розбите. Це все сказано в нашому Кримінальному кодексі. Стаття Кримінального кодексу 39 – «крайня необхідність». А що ці люди робили? Вони били двері, бо бачили там злочинця, вони бачили цього міліціонера, який ґвалтував. Якщо міліція його закриває від людей, то хіба люди могли оцінити, скільки там буде це скло коштувати – 7 гривень чи 70?

– До того ж проти них застосовували сльозогінний газ і у них стріляли.

– Люди були в стані сильного душевного хвилювання. А це якраз означає, що людина у такому стані звільняється від відповідальності, особливо коли мова йде про співставлення заподіяної шкоди. Прямо в Кримінальному кодексі говориться про те, що коли шкода заподіяна діями в стані крайньої необхідності чи оборони, має бути співставлення шкоди – шкоди, завданої склу і життю людини, здоров’ю людини. Тому й говориться, що при співставленні заподіяної і відверненої шкоди шкода для життя чи здоров’я людини вважається такою, що має більше значення, ніж майнова шкода.

І я хочу сказати, що є кваліфіковані адвокати, які готові захищати цих людей, допомагати. Тому я хочу звернутися до політичних лідерів – до Кличка, до Яценюка: хай вони допоможуть, нехай зроблять так, щоб люди змогли отримали кваліфіковану юридичну допомогу. На рівні Врадіївки немає адвокатів, можливо, на рівні Миколаївщини не буде, але у Києві такі є.

Все, що залежить від тих, хто дійсно хоче довести, що він захищає народ й думає про майбутнє президентство, вони мусять зробити. Вони мусять допомогти довести цю справу до кінця – захистити конкретних людей, захистити цей спротив й у такий спосіб довести, що свавілля в Україні можна припинити.

– Пане Головатий, зрозуміло, що ця система ще з часів Сталіна має чіткі правила того, як працювати з людьми. Наш кореспондент Євген Солонина у Врадіївці спостерігав, як люди спілкувалися із представником Міністерства внутрішніх справ, що прибув з Києва. Люди приходили, розповідали, а заодно розпитували й їх. Ми знаємо, що коли люди разом – це одна сила, а коли людина залишається сам-на-сам із людиною в погонах – це зовсім інша ситуація. Тому прошу підказати, що саме має знати й пам’ятати людина, коли спілкується сам-на-сам із правоохоронцями?

– Людина повинна знати, що в неї є, з моменту спілкування з цими особами, право на спілкування у присутності адвоката. Вона може нічого не говорити, поки поруч із нею не сяде адвокат. Я знаю, що міліція може бити «по печінках» людину, яка відмовляється говорити, але Конституція гарантує людині юридичну допомогу з моменту спілкування з посадовою особою. Адже посадова особа складатиме якийсь протокол чи акт, а більшість людей юридично неграмотні і не повинні бути грамотні, тому людина має право на юридичну допомогу.

– Ви як правник як розцінюєте те, що Міністерство внутрішніх справ організувало це спілкування з жителями Врадіївки?

– Треба дивитися, в який спосіб іде це спілкування. Чи це спілкування з шантажами і погрозами, чи у нормальний спосіб. Але люди залякані в селі, залякані і не хочуть ні говорити на камеру, ні спілкуватися з журналістами, бо вони не дуже вірять, що щось зміниться. А якщо бояться, то, значить, далі чиниться сваволя з боку міліції стосовно постраждалих, потерпілих і тих, хто живе в цьому страху.

Що означає «страх перед владою»? Якщо людина боїться говорити журналістові чи боїться говорити в принципі іншій людині – це вже ознаки диктатури. Тоді у нас політична система нічим не відрізняється від диктатури Лукашенка, від диктатури Путіна, значить, тоді треба говорити про диктатуру Януковича. Але ж Янукович каже про європейську інтеграцію, каже, що це – стратегічний напрямок. Але до Європи не беруть диктаторів. Тому самому президентові Януковичу треба визначитися, чи він носій диктатури, чи демократії. Бо якщо люди бояться сьогодні у Врадіївці всі говорити, то це є диктатура. То він повинен запитати міністра Захарченка, що ж роблять його підлеглі, що й досі люди бояться говорити правду: правду не міліції, а правду журналістові?

– Пане Головатий, Янукович каже Європі: ми розробили й ухвалили новий Кримінальний процесуальний кодекс. Що має відбутися за цим, якщо людина у розмові з представником міліції каже: дивіться, мене катували, хотіли, щоб я зізнався у тому, що я зґвалтував й убив 15-літню дівчинку?

– Мають відкриватися кримінальні справи. І ми побачимо наслідки, скільки зараз буде порушено кримінальних справ й не лише проти цих трьох ґвалтівників, а й проти тих, хто приховував їхній злочин зараз, проти того, хто в минулі роки катував невинних людей і вибивав зізнання.

Нам треба, щоб було повідомлення з Врадіївки не про кримінальну справу за хуліганство проти протестувальників, а про те, що кожен день відкривається нова кримінальна справа за заявами жителів Врадіївки проти такого-то міліціонера, проти такого-то слідчого, проти такого-то працівника прокуратури за весь минулий період. Тоді це буде ознакою й доказом того, що президент дійсно переймається ситуацією бодай у Врадіївці, а не по всій Україні. Тоді буде підтвердженням того, що міністр Захарченко дійсно вирішив, хоча б у цій ситуації, своє міністерство спрямувати на захист людей. Бо досі таке враження, що міліцію спрямовують на зовсім інше. Бо що роблять міліціонери: або самі скоюють злочини, або спостерігають, коли інші б’ють людей. Це ж система! Вони обслуговують бандократів, вони обслуговують репресивний режим: і міліція, і прокуратура, і СБУ – всі. А судді ще й освячують цей бандитизм своїми рішеннями. Це ж жахіття!

– От міністр Захарченко каже, що «легко навішувати ярлики», а як змінити ситуацію, ніхто не знає. Міністр наголошує, що він працює лише два роки і не вважає, що йому треба йти у відставку, бо на ньому немає прямої відповідальності за те, що трапилося.

– Є пряма відповідальність на міністрові.

– Крім того, міністр каже: «Ми з 2005 по 2010 рік на 100% поміняли міліцію. Прийшли нові люди. І що? Громадяни відчули покращення? Ні!»

– Правильно, бо міністр не сказав, кого вони звільняють. Мені сьогодні один міліціонер, який працює у відділку, каже, що уже півроку діє система, коли усіх міліціонерів примушують писати заяви про звільнення за власним бажанням щотижня. І тоді того міліціонера, який не обслуговує бандократію, звільняють і на його місце беруть з Єнакієва, з Донецької області, з Луганської області – трамбують, втрамбовують тими, хто служитиме відповідно до інтересів влади. Індило впав сам – вбився у відділку. Жінок ґвалтують, жаль, що не можна сказати, що вони самі себе зґвалтували. Чоловіків ґвалтують трубами й кийками. І це ж системно з року в рік.

– Це садизм?

– Це – катування. Це те, що заборонено в принципі Конституцією і усім світовим. Це є нелюдське поводження до людини – вбивство, ґвалтування й катування. І міністр каже, що він за 2 роки не навчив міліцію до людини ставитися по-людськи!

– Давайте глянемо у корінь проблеми, пане Головатий. Ці міліціонери, яких затримали, нібито розмістили відкритий лист у газеті «Николаевский обозреватель», де назвали прізвища усіх керівників місцевої міліції, яким підлеглі мали здавати щомісячно, щотижнево гроші. Ці гроші, кажуть арештовані, збираються з бізнесу й з криміналу.

– Так, це скрізь так. Це по всій Україні, це система, це злочинна піраміда. У Врадіївці прорвав чиряк, а ще скільки зріють в інших місцях? Це системна проблема, яку не хоче бачити міністр Захарченко. І президент теж не хоче, тому що йому потрібен Захарченко для обслуговування його інтересів: майнових інтересів, корпоративних інтересів, групових інтересів, особистих інтересів, а не для того, щоб запроваджувати цивілізаційні стандарти. По західний кордон від України люди живуть як люди, а до нас досі ще ставляться як до тварин.

– Пане Головатий, ця стаття, яка була опублікована, є підставою для того, щоб відкрилися якісь кримінальні провадження? Там названі чини і конкретні прізвища.

– Звичайно. Так оце ж питання до слідства, чому немає кримінальних справ, чому не порушені, коли є конкретні питання. Вони ніколи цього не будуть робити, бо це – єдина система. Ви ж розумієте, що відбулося зрощення міліції, СБУ, прокуратури, судів і адміністрації – п’яти елементів – в одну злочинну систему на усіх рівнях. Ви бачите, як в системі юстиції чи в системі органів влади тасується ця колода карт – ця колода, яка забезпечує існування такого режиму.

– Ви маєте на увазі, що ситуацію не змінить те, що пан Лавринович став головою Вищої ради юстиції, а пані Лукаш – міністром юстиції?

– Нічого це не міняє. Це те саме, що було при радянській владі – одна партія при владі, однопартійна система. Сьогодні ця олігархічно-комуністична влада забезпечується оцією кадровою корпорацією, призначенням яких є одне – забезпечити те, що є, далі тримати суспільство в страху.

– То як захищатися?

– Це філософське питання. У Врадіївці знайшли, як захищатися. Тепер треба допомогти врадіївцям захистити себе. Отак якби в кожному селі, в кожному населеному пункті по кожній проблемі люди захищалися, як врадіївці! Вони молодці, вони мають право на протест, вони мають право на будь-які дії для захисту своїх гідності, здоров’я й життя. Отак треба захищатися.