Брюссель – Литва стала першою країною колишнього Радянського Союзу, яка розпочала піврічне керівництво Європейським союзом. І хоча литовців налічується тільки три мільйони, плани на час головування у співдружності у цієї держави доволі амбіційні. Одна з таких непростих цілей – підписати з Україною угоду про асоціацію та наблизити до ЄС інші держави-сусіди на східних кордонах.
Характеризуючи історію своєї держави, президент Литви Даля Грібаускайте емоційно зазначила: «Це країна, що протягом століть потерпала через своє перебування на периферії Європи. Це держава, що завжди жила з відчуттям небезпеки, яка може надійти або зі сходу, або зі заходу... Для нас жити в мирі у Європі й навіть мати відповідальність нею керувати протягом 6 місяців – це майже диво».
Водночас, Вільнюс усвідомлює те, що залишати на периферії європейської геополітики такі держави, як Україна, Молдова, Білорусь, Грузія чи інші, було б помилкою. Тому, Литва поставила за мету в листопаді у Вільнюсі домогтися зближення з цими сусідами, що входять до так званої програми «Східного партнерства».
У понеділок, 1 липня, презентуючи пріоритети головування у Раді ЄС, голова постійного представництва Литви при євроустановах Раймондас Каробліс нагадав про важливість саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі 28 листопада.
«Ні для кого не є секретом, що саміт у листопаді буде головною подією нашого головування. Ми намагаємося сконцентруватися на результатах щодо України, Молдови, Грузії та Вірменії», – каже литовський дипломат.
Ще є трохи часу
У той час, як Європейський союз планує парафувати угоди про асоціацію з представниками Кишинева, Тбілісі та Єревана, то з українським керівництвом Литва хотіла б підписати такий, вже понад рік тому парафований документ.
«Для підписання угоди про асоціацію та поглиблену й всеосяжну ЗВТ Україна все ще повинна зробити істотний прогрес. Гадаємо, що час для цього ще є», – сказав на запитання Радіо Свобода щодо стислих термінів, що залишилися у Києва до саміту, Раймондас Каробліс.
Втім, литовський дипломат зауважив: «Якщо Україна не поспішатиме, то і Євросоюз теж цього не робитиме. Насамперед, нам потрібні об’єктивні результати, якщо їх не буде, то є ризик, що угода підписана не буде. Але повторюю: ми віримо, що ще є можливість просунутися до результатів та виконання всіх умов для підписання цієї угоди».
Чи буде амбіційною стратегія відносин ЄС і «Східного партнерства»?
Втім, зацікавленість в успіху Вільнюського саміту висловлюють не лише представники головування Литви в ЄС. На думку низки брюссельських політичних аналітиків, провал цього заходу може стати істотним програшем всієї Європейської політики сусідства. Саме тому в дипломатичних колах співдружності дедалі частіше йдеться про необхідність створення дорожньої карти для ініціативи «Східного партнерства» вже на післявільнюський період. Саме це останніми днями підтвердила й голова європейського дипломатичного корпусу Катрін Аштон.
«Рада (міністрів закордонних справ) чітко заявила, що нам треба також думати, що робити далі, після Вільнюса. Необхідно приготуватися до стратегічного обговорення та бути амбіційними у розробці післявільнюського плану дій», – заявила вона на засіданні комісії із закордонних справ Європейського парламенту.
Водночас, верховний представник ЄС із закордонної політики додає, що прорив у європейсько-українських відносинах у Вільнюсі є можливим, «але Євросоюз все ще занепокоєний проблемами з верховенством права та селективним судочинством».
Характеризуючи історію своєї держави, президент Литви Даля Грібаускайте емоційно зазначила: «Це країна, що протягом століть потерпала через своє перебування на периферії Європи. Це держава, що завжди жила з відчуттям небезпеки, яка може надійти або зі сходу, або зі заходу... Для нас жити в мирі у Європі й навіть мати відповідальність нею керувати протягом 6 місяців – це майже диво».
Водночас, Вільнюс усвідомлює те, що залишати на периферії європейської геополітики такі держави, як Україна, Молдова, Білорусь, Грузія чи інші, було б помилкою. Тому, Литва поставила за мету в листопаді у Вільнюсі домогтися зближення з цими сусідами, що входять до так званої програми «Східного партнерства».
У понеділок, 1 липня, презентуючи пріоритети головування у Раді ЄС, голова постійного представництва Литви при євроустановах Раймондас Каробліс нагадав про важливість саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі 28 листопада.
Ми намагаємося сконцентруватися на результатах щодо України, Молдови, Грузії та ВірменіїРаймондас Каробліс
Ще є трохи часу
У той час, як Європейський союз планує парафувати угоди про асоціацію з представниками Кишинева, Тбілісі та Єревана, то з українським керівництвом Литва хотіла б підписати такий, вже понад рік тому парафований документ.
Україна ще повинна зробити істотний прогресРаймондас Каробліс
Нам потрібні об’єктивні результати, якщо їх не буде, то є ризик, що угода підписана не будеРаймондас Каробліс
Чи буде амбіційною стратегія відносин ЄС і «Східного партнерства»?
Втім, зацікавленість в успіху Вільнюського саміту висловлюють не лише представники головування Литви в ЄС. На думку низки брюссельських політичних аналітиків, провал цього заходу може стати істотним програшем всієї Європейської політики сусідства. Саме тому в дипломатичних колах співдружності дедалі частіше йдеться про необхідність створення дорожньої карти для ініціативи «Східного партнерства» вже на післявільнюський період. Саме це останніми днями підтвердила й голова європейського дипломатичного корпусу Катрін Аштон.
«Рада (міністрів закордонних справ) чітко заявила, що нам треба також думати, що робити далі, після Вільнюса. Необхідно приготуватися до стратегічного обговорення та бути амбіційними у розробці післявільнюського плану дій», – заявила вона на засіданні комісії із закордонних справ Європейського парламенту.
Водночас, верховний представник ЄС із закордонної політики додає, що прорив у європейсько-українських відносинах у Вільнюсі є можливим, «але Євросоюз все ще занепокоєний проблемами з верховенством права та селективним судочинством».
