Луцьк – Фестиваль «Ніч у Луцькому замку» відбувся усьоме. Феєричне дійство, у якому поєдналися середньовічна історія та сучасні видовища, традиційні ремесла й автентична музика, реальність і фантазія, не розчарував своїх шанувальників.
Раз на рік кам’яні мури майже 700-річного замку Любарта над Стиром наповнюються гомоном – не меншим, ніж у 1429-му, коли тут відбувся з’їзд європейських монархів. Тодішнім господарем замку були князь Вітовт з литовськими і руськими родичами, який мав королівські амбіції. Монархи не лише вирішували економічні й політичні проблеми, але й не цуралися відпочивати на славу. Сучасні волиняни традицію продовжили.
Цьогоріч організатор свята – міська рада Луцька – окрім іншого, вирішила подивувати гостей тривимірним світовим шоу «Містерія часу» на стіні В’їзної вежі.
У древньому Лучеську шановних гостей зустрічали помпезно, годували щедро, розважали по-королівськи. Ось і сучасні глядачі, які увійшли до замку Любарта через його центральну браму, одразу поринали у барвисту атмосферу Княжого граду. Ковалі на очах створювали залізне диво, народні майстри демонстрували свої вироби та проводили майстер-класи, кулінари запрошували скуштувати середньовічних страв, колекціонери ділилися своїми захопленнями, видавці поширювали історичні та краєзнавчі книги.
Лучанин Віктор має творче псевдо Сільвер. До замку він прибув, щоб розповісти про своє хобі – старовинні дерев’яні духові інструменти, один із яких – середньовічна жалейка. Сільвер вже має колекцію народних інструментів з усього світу, майструє їх сам за ескізами, які знаходить в інтернеті. Іноді на це йде чимало коштів і часу. Але «гроші приходять і йдуть, а музика – вічна», говорить майстер.
На відміну від середньовічного князівського віча, нинішній бал у Луцьку не для можновладців, а для городян. Його ідея народилася у лучан десять років тому. Нині вона отримала успішне втілення завдяки місцевим підприємцям і звичайним городянам, які не пошкодували коштів на недешевий вхідний квиток. Родзинкою свята стали світло і вогонь. Власне, сама церемонія відкриття розпочалася із запалювання замкового вогню, яке здійснив історичний персонаж – князь Вітовт.
Вражений побаченим, присутній на святі голова Волинської обласної ради Володимир Войтович зауважив: «Окрім очищення, вогонь символізує пам’ять про ті історичні постаті, нога яких ступала тут, у Луцькому замку, і коли ми увійшли на територію замку, ми пройнялися такими спогадами».
А спілкування на святі з князем багато до чого зобов’язує, сказав посадовець. «Думаю, що цей вогонь буде нам світити на достатньо складному, тернистому шляху до того, щоб європейські традиції й стандарти були тут. Я сподіваюся, що в нас все вийде», – додав заступник голови Волиньради Сергій Ющак.
Свято світла і вогню
Київський, львівський та луцький театри вогню упродовж ночі демонстрували своє захопливе мистецтво. Зокрема, художниця Олена Федорова малювала на стіні ліхтариком. Там з’явилася сяюча картина із замком, собором, людиною і птахом.
«Це все малюється «вживу», неможливо стерти якісь лінії, треба малювати ідеально, відточувати кожен рух», – розповідає Олена, яка придумала і реалізувала сюжет за допомогою ще кількох учасників театру вогню «К.О.Т.», котрі змонтували спеціальний екран.
Упродовж існування фестивалю у замку Любарта побували майстри, актори та співаки з усієї Європи. Нинішнє свято запам’ятається виступами польського театру стародавнього танцю Belriguardo, білоруського гурту середньовічної музики Irdorach, чеського Euphorica та литовського гурту Žalvarinis, грузинської співачки Ніно Катамадзе.
На прес-конференції Катамадзе зауважила: і в Грузії, і в Україні є чим дивувати світ, важливо лише не розгубити національних цінностей. «Важливо, що ми разом, і що ми можемо зробити таку казку й лишити її своїм дітям», – підсумувала Катамадзе.
Разом із казковим голосом Ніно Катамадзе найстійкіші гості замку Любарта зустріли світанок і попрощалися із сьомим фестивалем «Ніч у Луцькому замку». Як повідомив міський голова Луцька Микола Романюк, фестиваль став самоокупним: на його проведення з міського бюджету не витрачено жодної копійки.
Раз на рік кам’яні мури майже 700-річного замку Любарта над Стиром наповнюються гомоном – не меншим, ніж у 1429-му, коли тут відбувся з’їзд європейських монархів. Тодішнім господарем замку були князь Вітовт з литовськими і руськими родичами, який мав королівські амбіції. Монархи не лише вирішували економічні й політичні проблеми, але й не цуралися відпочивати на славу. Сучасні волиняни традицію продовжили.
Цьогоріч організатор свята – міська рада Луцька – окрім іншого, вирішила подивувати гостей тривимірним світовим шоу «Містерія часу» на стіні В’їзної вежі.
У древньому Лучеську шановних гостей зустрічали помпезно, годували щедро, розважали по-королівськи. Ось і сучасні глядачі, які увійшли до замку Любарта через його центральну браму, одразу поринали у барвисту атмосферу Княжого граду. Ковалі на очах створювали залізне диво, народні майстри демонстрували свої вироби та проводили майстер-класи, кулінари запрошували скуштувати середньовічних страв, колекціонери ділилися своїми захопленнями, видавці поширювали історичні та краєзнавчі книги.
Лучанин Віктор має творче псевдо Сільвер. До замку він прибув, щоб розповісти про своє хобі – старовинні дерев’яні духові інструменти, один із яких – середньовічна жалейка. Сільвер вже має колекцію народних інструментів з усього світу, майструє їх сам за ескізами, які знаходить в інтернеті. Іноді на це йде чимало коштів і часу. Але «гроші приходять і йдуть, а музика – вічна», говорить майстер.
На відміну від середньовічного князівського віча, нинішній бал у Луцьку не для можновладців, а для городян. Його ідея народилася у лучан десять років тому. Нині вона отримала успішне втілення завдяки місцевим підприємцям і звичайним городянам, які не пошкодували коштів на недешевий вхідний квиток. Родзинкою свята стали світло і вогонь. Власне, сама церемонія відкриття розпочалася із запалювання замкового вогню, яке здійснив історичний персонаж – князь Вітовт.
Вражений побаченим, присутній на святі голова Волинської обласної ради Володимир Войтович зауважив: «Окрім очищення, вогонь символізує пам’ять про ті історичні постаті, нога яких ступала тут, у Луцькому замку, і коли ми увійшли на територію замку, ми пройнялися такими спогадами».
А спілкування на святі з князем багато до чого зобов’язує, сказав посадовець. «Думаю, що цей вогонь буде нам світити на достатньо складному, тернистому шляху до того, щоб європейські традиції й стандарти були тут. Я сподіваюся, що в нас все вийде», – додав заступник голови Волиньради Сергій Ющак.
Свято світла і вогню
Київський, львівський та луцький театри вогню упродовж ночі демонстрували своє захопливе мистецтво. Зокрема, художниця Олена Федорова малювала на стіні ліхтариком. Там з’явилася сяюча картина із замком, собором, людиною і птахом.
«Це все малюється «вживу», неможливо стерти якісь лінії, треба малювати ідеально, відточувати кожен рух», – розповідає Олена, яка придумала і реалізувала сюжет за допомогою ще кількох учасників театру вогню «К.О.Т.», котрі змонтували спеціальний екран.
Упродовж існування фестивалю у замку Любарта побували майстри, актори та співаки з усієї Європи. Нинішнє свято запам’ятається виступами польського театру стародавнього танцю Belriguardo, білоруського гурту середньовічної музики Irdorach, чеського Euphorica та литовського гурту Žalvarinis, грузинської співачки Ніно Катамадзе.
На прес-конференції Катамадзе зауважила: і в Грузії, і в Україні є чим дивувати світ, важливо лише не розгубити національних цінностей. «Важливо, що ми разом, і що ми можемо зробити таку казку й лишити її своїм дітям», – підсумувала Катамадзе.
Разом із казковим голосом Ніно Катамадзе найстійкіші гості замку Любарта зустріли світанок і попрощалися із сьомим фестивалем «Ніч у Луцькому замку». Як повідомив міський голова Луцька Микола Романюк, фестиваль став самоокупним: на його проведення з міського бюджету не витрачено жодної копійки.