Європейська преса коментує відмову Азербайджану від участі в європейському проекті транспортування газу «Набукко», яким опікується австрійська OMV, на користь конкурентному проектові – «Трансадріатичного газогону» (TAP). У Євросоюзі, як зауважують оглядачі, відмовилися коментувати це, бо чекають, що Баку зробить у п’ятницю офіційну заяву. Деякі оглядачі називають такий поворот у позиції Азербайджану «тріумфом Путіна»: Кремль форсує практичну реалізацію газогону «Південний потік» в обхід України. Ситуація для Києва стає все більш напружена: тиск з боку Москви у нав’язуванні варіантів зближення України з Росією наростає.
Брюссельське інтернет-видання EUObserver інформує, що австрійська енергетична компанія OMV, яка є головним учасником європейського газового проекту «Набукко», повідомила: Азербайджан, базовий постачальник газу, вибрав замість «Набукко» конкурентний проект «Трансадріатичний газогін» (TAP). Європейська комісія відмовилася коментувати цю інформацію, бо очікує офіційного оголошення від Баку в п’ятницю. Раніше у Брюсселі висловлювалися, що й TAP також є «південним коридором», через який азербайджанський газ постачаятимуть до Європи в обхід Росії. Правда, TAP планує доставляти блакитне паливо з родовища Шах-Деніз-2 в Азербайджані через Туреччину до Греції, Албанії й Адріатичне море до Італії, а «Набукко» мав постачати газ через Туреччину до Болгарії, Румунії, Угорщини і до Австрії. Залежність Греції від російського газу становить майже 60 відсотків її газових потреб, і експерти нагадують, як залежність України від російського газу вже не раз створювала проблеми для Європи. Аналітики також наголошують, що режим в Азербайджані прив’язує постачання газу до ЄС із політичними вимогами підтримки з боку Брюсселя діючій у Баку поличній династії. Президент Ільгам Алієв, як очікують, затримає і підписання контрактів із TAP до оголошення підсумків президентських виборів в Азербайджані у вересні-жовтні цього року.
Австрійська Der Standard вважає поховання «Набукко» «тріумфом Володимира Путіна», який форсує реалізацію кремлівського проекту газогону «Південний потік» в обхід України. Газета називає «Південний потік» «політичним проектом, головна мета якого полягає в тому, щоб обійти незручну для Москви країну транзиту російського газу до Європи, а саме – Україну».
Ще одна австрійська газета – Die Presse – констатує: «Набукко» мертвий», «Володимир Путін переміг і запобіг реалізації «Набукко». Видання також вважає, що з вибором Азербайджаном саме проекту TAP найбільше програла Австрія, а у виграші – Туреччина. Хоча видання наводить думки європейських експертів про однакову вигідність проекту TAP для Європи у разі його реалізації, як планується, до 2017 року. Та все ж аналітики наголошують: Росія постачає 25 відсотків потрібного ЄС газу, це близько 150 мільярдів кубічних метрів блакитного палива на рік, і Кремль продовжує пошуки шляхів міцнішої прив’язки Європи до «російської газової труби».
Московська «Независимая газета» висвітлює деякі підсумки міжнародної конференції в Москві на тему «Російсько-українські відносини: реалії і перспективи», де обговорювалися майбутні стосунки двох країн. Знову звучали теми про інтеграцію України з Європою, про газовий тиск Росії на Київ та взаємну втрату часу Москвою і Києвом у їхніх суперечках. У Москві вважають, як зауважує газета, що, «судячи із обговорення на московській конференції, у відносинах Росії і України необхідний радикальний поворот, який не допустить розколу східнослов’янського блоку – Росії, України і Білорусі».
Брюссельське інтернет-видання EUObserver інформує, що австрійська енергетична компанія OMV, яка є головним учасником європейського газового проекту «Набукко», повідомила: Азербайджан, базовий постачальник газу, вибрав замість «Набукко» конкурентний проект «Трансадріатичний газогін» (TAP). Європейська комісія відмовилася коментувати цю інформацію, бо очікує офіційного оголошення від Баку в п’ятницю. Раніше у Брюсселі висловлювалися, що й TAP також є «південним коридором», через який азербайджанський газ постачаятимуть до Європи в обхід Росії. Правда, TAP планує доставляти блакитне паливо з родовища Шах-Деніз-2 в Азербайджані через Туреччину до Греції, Албанії й Адріатичне море до Італії, а «Набукко» мав постачати газ через Туреччину до Болгарії, Румунії, Угорщини і до Австрії. Залежність Греції від російського газу становить майже 60 відсотків її газових потреб, і експерти нагадують, як залежність України від російського газу вже не раз створювала проблеми для Європи. Аналітики також наголошують, що режим в Азербайджані прив’язує постачання газу до ЄС із політичними вимогами підтримки з боку Брюсселя діючій у Баку поличній династії. Президент Ільгам Алієв, як очікують, затримає і підписання контрактів із TAP до оголошення підсумків президентських виборів в Азербайджані у вересні-жовтні цього року.
Австрійська Der Standard вважає поховання «Набукко» «тріумфом Володимира Путіна», який форсує реалізацію кремлівського проекту газогону «Південний потік» в обхід України. Газета називає «Південний потік» «політичним проектом, головна мета якого полягає в тому, щоб обійти незручну для Москви країну транзиту російського газу до Європи, а саме – Україну».
Ще одна австрійська газета – Die Presse – констатує: «Набукко» мертвий», «Володимир Путін переміг і запобіг реалізації «Набукко». Видання також вважає, що з вибором Азербайджаном саме проекту TAP найбільше програла Австрія, а у виграші – Туреччина. Хоча видання наводить думки європейських експертів про однакову вигідність проекту TAP для Європи у разі його реалізації, як планується, до 2017 року. Та все ж аналітики наголошують: Росія постачає 25 відсотків потрібного ЄС газу, це близько 150 мільярдів кубічних метрів блакитного палива на рік, і Кремль продовжує пошуки шляхів міцнішої прив’язки Європи до «російської газової труби».
Московська «Независимая газета» висвітлює деякі підсумки міжнародної конференції в Москві на тему «Російсько-українські відносини: реалії і перспективи», де обговорювалися майбутні стосунки двох країн. Знову звучали теми про інтеграцію України з Європою, про газовий тиск Росії на Київ та взаємну втрату часу Москвою і Києвом у їхніх суперечках. У Москві вважають, як зауважує газета, що, «судячи із обговорення на московській конференції, у відносинах Росії і України необхідний радикальний поворот, який не допустить розколу східнослов’янського блоку – Росії, України і Білорусі».
