Словацька компанія заблокувала поставки газу до України, щоб не псувати відносини з «Газпромом» – експерт

Гості «Вашої Свободи»: Сергій Дяченко, незалежний експерт із енергетичних питань; Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних стратегій.

Тетяна Ярмощук: Реверсні поставки газу – це те, на що так сподівався український уряд і говорив, що це одна з можливостей диверсифікувати ринок газу.

І, власне, як заявив в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» генеральний директор компанії RWE, яка постачає цей газ, «Газпром» блокує ці поставки.

І міністр енергетики Едуард Ставицький підтвердив, що частково це так. Також Ставицький сказав про те, що це питання може бути вирішене до 4 липня.

Власне, це йдеться про Словаччину. Це газовимірювальна станція, де, грубо кажучи, основні поставки можна пропустити. Бо якщо говорити про той газ, який зараз йде через Польщу і Угорщину, там невеликі поставки, які не відіграють великої ролі.

Панове, наскільки ця ситуація серйозна? Якими є перспективи? Чи все-таки це знову впирається у переговори з «Газпромом», чи все-таки це може бути вирішено так, як сказав Ставицький, після зустрічі з єврокомісаром Ґюнтером Еттінґером?


Сергій Дяченко: Суто юридично це питання можливо вирішити з Словаччиною в рамках європейського законодавства, тому що Словаччина як член Енергетичного співтовариства та ЄС зобов’язана забезпечити вільний доступ до свого трубопровідного транспорту.

Інша справа, що Україна, щоб користуватися своїми правами, з цієї точки зору зобов’язана виконувати у повному обсязі свої зобов’язання. Тому тут Україні, звичайно, слід більш ретельну увагу приділяти своїй зобов’язувальній стороні, тоді вона буде більш впевнено почуватися, реалізовуючи свої права. Зокрема, в цьому випадку.

– Тобто вона має розділити, як це вона зобов’язана зробити, відповідно до другого енергопакету, який вона імплементувала, тобто розділити постачання, видобуток і транспортування газу на її територію? Цей процес має бути завершений в Україні спочатку, а потім говорити зі Словаччиною?

Сергій Дяченко: Там багато питань. Воно ж стосується не тільки газу. В електроенергетиці багато проблем, газових проблем там насправді. Питання ж стоїть про формування конкурентного ринку.

– Тобто в часових проміжках – це…?

Сергій Дяченко: У принципі я не сказав би, що нічого не робиться. Дійсно, можна критикувати. Але певні кроки робляться. Але треба більш щільно це робити і виконувати ті часові рамки, які встановлюються, а вони встановлюються, там необхідно робити відповідні кроки і більш плідно співпрацювати з Енергетичним співтовариством, так би мовити, в діалозі вирішувати ті питання, які виникають.

Тому що у нас специфічна енергосистема. Є речі, які в принципі Україна не може виконати. Наприклад, є 80-а директива щодо переведення наших теплових електростанцій за нормами викидів до європейських стандартів. Ну, Україна не зможе. Там 2016 рік стоїть – термін. Україна не зможе цього зробити.

Але знову ж таки, це треба вести діалог вже зараз з секретаріатом Енергетичного співтовариства, тому що в цій директиві є дуже гнучкі механізми, тобто індивідуальний план…

– Пане Дяченко, все-таки щодо реверсу. Відповіді чи вирішення цієї проблеми потрібно шукати в Енергетичному співтоваристві?

Сергій Дяченко: В Енергетичному співтоваристві, в діалозі з Єврокомісією. І в принципі там законодавча база достатня, щоб вирішувати питання. І в принципі, наскільки я знаю, такий діалог ведеться. І, за прогнозами, десь до кінця року ми можемо вирішити це питання.

– Пане Корольчук, яка Ваша думка?

Юрій Корольчук: Я б тут частково не погодився зі своїм колегою, що питання виключно впирається у певні норми, які повинна виконати Україна. От правильне слово пролунало: «гнучкі». Тобто вони дійсно гнучкі, вимоги ЄС, Єврокомісії. І з ними можна вести діалог. Банальніше сказати: торгуватися. Тобто, певним чином, що Україна може отримати, навіть не виконавши певні норми.

– Тобто щодо Словаччини, то яка зараз ситуація?

Юрій Корольчук: Словаччина, яка є найбільш цікавим, я б сказав, коридором транзиту реверсного газу, тобто те, що ми зараз фактично робимо через Польщу, отримуючи приблизно вже більш як 100 мільйонів кубометрів щомісяця, те, що зараз робить через Угорщину Україна, то також там цифра буде наближатися до 100 мільйонів кубометрів щомісяця.

І, власне, Словаччина – там, дійсно, Ви правильно сказали, там є газомірювальна станція Вельке-Капушани, через яку проходить частина газу, а так взагалі фактично чотири магістральні газопроводи тягнуться, які сумарно можуть пропустити до 60 мільярдів кубометрів газу. Це такий загальний потік.

Це не означає те, що Україна може такий весь обсяг газу отримати з Європи: зі Словаччини, з Чехії, з Німеччини до себе. У будь-якому випадку частину потужностей використовує «Газпром».

Я б так сказав, що Едуард Ставицький до певної міри дивує нас постійно такими заявами. Тому що, як ми знаємо, фактично до 20 червня він спочатку обіцяв, що буде вирішене питання організації реверсних поставок через Словаччину, тепер ця дата відсовується до 4 липня.

Можна сподіватися, що буде досягнуто певного компромісу і визначено дату, коли це можна буде почати робити. До кінця року, у найкращому випадку, можна очікувати.

Але знову ж таки є дуже цікавий момент, що компанія Eustream, яка є оператором словацької території…

– «Газпром» купив цю компанію, так?

Юрій Корольчук: Ні-ні, не зовсім. Він не купив, там інші власники: і європейські компанії власники, сама держава Словаччина. Але «Газпром» як основний постачальник транзитного газу для Словаччини фактично забезпечує її діяльність, можна сказати. У них дуже вигідний контракт, який передбачає фактично, якщо просто сказати, що без згоди «Газпрому» систему Eustream, тобто магістральні газопроводи Словаччини, не може використовувати інша компанія для постачання газу чи то на Захід, чи то на Схід.

І тут те, що говорив пан Дяченко, що Словаччина повинна стати на той шлях дотримання вимог ЄС щодо допуску всіх охочих до своєї труби. Поки що ж цього немає. І більше того, навіть на сайті Eustream офіційно вже заявлено про те, що вони самі підтвердили, що є такий інтерконектор Україна-Словаччина, згідно до якого словацька Eustream приймає заявки від компаній на постачання газу. Прийом заявок закінчується 19 вересня 2013 року.

Тобто те, що говорить Ставицький, то тут вже можна поставити сумнів, власне, дату 4 липня. Тому що 19 вересня Eustream сформує, власне кажучи, пакет заявок, скільки компаній можуть постачати газ в Україну, захочуть, наприклад. І то ще питання: чи компанії виявлять, та ж RWE, наприклад, чи дасть згоду той же «Газпром»?

Тому що той же керівник RWE, пан Юдіш визнав фактично те, прямо сказав те, що «Газпром» є власником газу, який йде через Україну. І до кінця до кордону Україна-Словаччина він залишається власником цього газу. І коли цей газ переходить на територію Словаччини, теоретично цей газ повинен вже належати RWE, але фактично, виходить, починає діяти цей контракт Eustream і «Газпрому». І тому відповідно не можуть вони вже постачати газ назад, на територію України прямо.

Тобто вони повинні задіювати певні механізми, як сьогодні, постачання через Польщу, через Чехію або через Угорщину. Через Словаччину цього поки що не можна зробити.

І, повторююся, насправді проблема в тому, що Україна повинна певним чином, якщо не виконати принаймні ці європейські директиви, то принаймні залучити до цього процесу переговорів «Газпром», тоді це було б легше зробити. Але це таке дуже риторичне питання, тому що «Газпром» не зацікавлений у реверсі.

Сергій Дяченко: Тут, звичайно, логіка така, що «Газпромові» це абсолютно не потрібно. Тому навряд чи він конструктивну позицію займе.

– Тобто у даному випадку можна говорити, що справді це заблокував «Газпром»?

Сергій Дяченко: Давайте таким чином: заблокувала словацька компанія. Мотивація зрозуміла. Щоб не псувати стосунки з «Газпромом».

– Де-юре – словацька компанія, а де-факто – «Газпром».

Сергій Дяченко: Так. Звичайно, що вони не хочуть псувати стосунки з «Газпромом». Оскільки, дійсно, у них дуже вигідний контракт за схемою «транспортуй або плати». І обсяги у них зафіксовані такі пристойні для них. Тому дійсно вони побоюються.

– Але все ж таки цього 4 липня, про цю дату, про яку говорив Ставицький, і про обговорення у Брюсселі під головуванням єврокомісара Еттінґера, то чи може щось бути вирішене під час тієї зустрічі?

Юрій Корольчук: Я думаю, що скоріш за все будуть вирішені знову ж таки питання на рівні заявок і меморандумів. Можливо, Eustream і підпише з «Укртрансгазом» певний меморандум про те, що він готовий надати свою…

– Меморандум про наміри.

Юрій Корольчук: Меморандум про наміри. На жаль. Тому що, повторюся, дійсно, важко говорити про транзит газу зі Словаччини, якщо там в даний момент панує поки що «Газпром».

З іншої сторони, насправді це дуже важливий момент, тобто транзит цього європейського газу, реверсу з Європи в Україну, тому що ми бачимо реакцію «Газпрому». «Газпром» починає нервувати, «Газпром» починає задіювати свої різні заяви, тобто вони «Південний потік» активніше починають будувати відразу, певні заяви робить у сторону України, критичні зауваження. Тобто це впливає, безумовно.

Це не ті обсяги величезні, я б так сказав. Навіть якщо буде задіяний коридор через Словаччину, то не можна говорити про те, що там Ставицький називає цифри у 10–20 мільярдів. Це такий дуже реалістичний і дуже позитивний був би сценарій для України. Треба пам’ятати все ж таки, що є зима, літо закінчиться, і взимку труба буде повністю зайнята у сторону Словаччини скоріш за все. Тоді ми не зможемо втикнути навіть свій мільярд кубометрів газу, скоріш за все. Оцей момент треба враховувати обов’язково.

Але я думаю, що питання треба вирішувати, тому що знову ж таки, якщо ми домовляємося зі Словаччиною навіть на мільярд кубометрів газу, то ці гроші, мільярд кубометрів коштує 400 мільйонів доларів, наприклад, то ці гроші не потрапляють в бюджет «Газпрому». І це певний такий удар по «Газпрому».

Але знову ж таки тут не треба виходити з позиції державної, щоб зробити все, щоб завдати шкоди «Газпромові». Тут треба думати і про те, щоб в цілому Україна залишалася країною з хорошою репутацією, країни, яка транзитує газ, щоб не зіпсувати відносини, наприклад, ні з «Газпромом», ні з тими європейськими компаніями, тим же Eustream, і знову ж таки, щоб була своя вигода, тобто щоб ми могли отримати цей дешевий газ.

– Виконавчий директор RWE говорив про те, що у цьому переговорному процесі… Зараз компанії RWE і український уряд ведуть переговори щодо поставок цього реверсного газу через територію Словаччини. І «Єврокомісія на нашому боці».

Панове, на вашу думку, Європа справді може вплинути на цей процес?

Юрій Корольчук: Згадуючи, ще коли міністром енергетики був Юрій Бойко, який зараз віце-прем’єр, то він так само з паном Еттінґером зустрічався, і основне питання по Словаччині – завжди були переговори щодо, я б сказав так, «доброї волі» компанії Eustream словацької.

Тобто всі чітко розуміли, просто тоді менше називали, що на перешкоді стоїть «Газпром», але всі розуміли, що все залежить від словацької сторони. І Еттінґер тоді обіцяв. Але ми бачимо, що він все-таки не є всесильним, дійсно, хоча він і єврокомісар з питань енергетики, але він не може вплинути на рішення національної компанії, я б так сказав.

Сергій Дяченко: Там є різні механізми досудових позовів. Тобто, дійсно, є проблеми в Єврокомісії, вони виникають з різних питань: і щодо реалізації третього енергетичного пакету, виникали питання і з розподілу, зараз виникали. Але зараз вирішуються ці питання поступово, розділяються великі компанії. І я думаю, що і в даному випадку, що, якщо Єврокомісія вже прийняла таке рішення, почала тиснути, я впевнений, що рано чи пізно дотисне і з цього питання.

– А чи не є ця ситуація з цим газом порушенням, зокрема, другого пакету, коли йдеться про розподіл повноважень компаній?

Сергій Дяченко: Що Ви маєте на увазі?

– Що «газпромівський» газ, який фактично має компанія Eustream, і він не може постачатися.

Сергій Дяченко: Дійсно, воно суперечить третьому енергетичному пакету. Але є такі штуки, як «дідусеві обмовки». Тобто, якщо цей контракт набув чинності раніше, ніж почав діяти якийсь законодавчий пакет, то в принципі припускається ситуація, коли продовжує діяти цей контракт, поки не набуде термін дії його кінця.

Тому там буде питання: чи будуть застосовуватися ці обмовки? Тут я зараз не готовий Вам сказати, але в принципі можлива така ситуація. І це, до речі, стосується і нашого контракту з «Газпромом», який теж по суті особливо…

В принципі сам факт: «Газпром» укладав контракти на постачання зразу з транспортними послугами, такий контракт суперечить третьому енергетичному пакету. За третього енергетичного пакету ці послуги мають розділятися – постачання і транспортування.

У 2014 році особливо буде наведено порядок у цьому питанні. Планується 12 мережевих кодексів увалити Єврокомісією, які повністю врегулюють питання транспортування. Зокрема, лежить законодавчий акт, згідно з яким будуть на конкурсних умовах визначатися постачальники, транспортні послуги надаватися.

Але знову ж таки поки що незрозуміло, чи будуть оці «дідусеві обмовки» працювати, чи ні. Тобто країни, які поукладали інші контракти довгострокові, чи будуть ці контракти чинними до кінця, або буде все ж таки вимога переглянути ці контракти, згідно з новими умовами.

– Тобто це має бути рішення секретаріату Енергетичного співтовариства?

Сергій Дяченко: Ні-ні-ні. Це законодавство. Там досить складна процедура. Я думаю, що там буде і Європарламент задіяний до прийняття, і Рада міністрів. Це законодавчі акти по суті будуть.

І ще незрозуміло, там буде ще й модель прийнята рекомендаційна, базова модель ринку, які з них будуть рекомендаційний характер мати, які обов’язковий. Знов ж таки ще треба подивитися. Але в 2014 році ця картина вже більш-менш буде ясна.

– Але це 2014 рік.

Сергій Дяченко: Ну так, а працювати зараз треба.

– Так. І з першого липня почнеться період закачування газу в українські підземні сховища. І якщо взяти реверс через Польщу і Угорщину, який відбувався впродовж часу з листопада минулого року, то там зовсім невелика цифра. Начебто 400 мільйонів сумарно.

І в принципі в балансі газу той, який Україна має закачати в підземні сховища, то це нічого в принципі. І виходить, що до початку опалювального сезону, зокрема, в період закачування Україна не має шансів почати закачування, тобто отримувати реверсні поставки газу через Словаччину.

Скільки зараз у підземних сховищах України є газу?

Юрій Корольчук: Я зараз дам відповідь на це питання. Але хотів продовжити тему реверсу зі Словаччини. Тут є два такі цікаві моменти. Ми то можемо говорити про збільшення обсягів поставок реверсного газу, можуть обіцяти влада, Ставицький, але, з іншого боку, поки що є величезна проблема – немає компаній охочих, які можуть постачати цей газ з Європи в Україну. Тобто, крім RWE, поки що ніхто не виявив бажання.

Наскільки я знаю, ще велися переговори з австрійською компанією ОМV, але так нічого толком і не було домовлено, не було досягнуто домовленостей, нічого не підписано, навіть меморандумів. Тому ті п’ять мільярдів кубометрів газу, які присутні у меморандумі, який ще підписаний у травні минулого року, до речі, з RWE, то так і залишається цей обсяг.

Тому, образно кажучи, ми можемо через Польщу отримати два мільярди кубометрів, через Угорщину близько мільярда, може, більше, ще два мільярди залишиться у нас, якщо RWE зможе транспортувати через Словаччину.

Сергій Дяченко: Ще є Румунія.

Юрій Корольчук: Ще є Румунія є так само. Але, образно кажучи, поки що немає компаній, які виявляють бажання постачати газ. Це величезна проблема насправді. Коридор-то можна відкрити. Головне, щоб по ньому хтось пішов. Чи газ пішов.

І другий момент.

– Таки проблеми у коридорі поки що.

Сергій Дяченко: Ну, п’ять мільярдів кубів – це взагалі-то пристойна цифра була б.

Юрій Корольчук: Звичайно!

Сергій Дяченко: Це було б непогано, якби ми п’ять мільярдів кубів могли цього року отримувати. Так прогноз все ж таки більш поміркований. Близько трьох мільярдів.

– Це до кінця року?

Сергій Дяченко: До кінця року. Але і це непогана цифра, виходячи з того, що якщо три мільярди видобувають в нас зараз незалежні компанії, мільярдів три ми цього року зможемо отримати. Ну, до п’яти.

Юрій Корольчук: Я хотів би ще про другу проблему сказати. Так само вона з реверсом пов’язана. І з закачуванням газу вона пов’язана, і з «Газпромом» так само. Європейські країни не купують газ на кордоні України і Росії. Хоча це було б ідеальним варіантом. Тому що, чому Росія повинна транспортувати і бути власником того газу, який йде через Україну?

– В українських підземках.

Юрій Корольчук: Це, власне, вічна проблема.

– Але це в контракті прописано. Вже Україна має цей контракт.

Юрій Корольчук: Якби Україна могла б отримати газ на кордоні України і Росії, та ж німецька компанія RWE, тоді ми могли б і 20 мільярдів. І не треба було б ніяких реверсних коридорів задіювати. Закачати їх у підземні сховища, наприклад. Ну, не 20 мільярдів, а менше, там 10, 12, скільки нам треба було б.

Тому це важливіший момент, який треба було б вирішувати з тим же «Газпромом», піднімати на переговорах, ніж, наприклад, організовувати реверсні коридори. Це я в ідеалі говорю. Але по факту дійсно займаємося тим, що треба.

І от, власне, про підземні сховища…

Сергій Дяченко: Ні. Ну, ми маємо контракти, де дуже багато проблем, які збираються. Ми маємо, до речі, у цьому контракті гарантії обсягів транзиту, але не маємо механізму…

– «Качай – або плати».

Сергій Дяченко: Так-так. Механізму вимагати штрафних санкцій за невиконання.

– Панове, але все ж таки, скільки зараз в українських підземних сховища газу? Це технічний газ, так?

Юрій Корольчук: Ні. Це проблема та, що було в минулому році закачано 20 мільярдів на жовтень 2012 року, а сьогодні орієнтовно Ставицький заявив, що ми закачаємо 15–16. Це насправді дуже мало. Тому що той газ повинен бути використаний як для українських потреб, так і для того, щоб постачати у випадку якоїсь такої холодної зими, як ми бачили, у європейські країни. І «Газпром» не буде закачувати у підземні сховища.

І наскільки я знаю, станом на травень, коли закінчився сезон відбору газу, квітень, залишався технічний буферний газ. Це 6 мільярдів. І вони зараз ще докачали 5 мільярдів. Там, здається, зараз близько 11 мільярдів кубометрів (закачано у підземних сховищах України газу – ред.).

І знову ж так варто згадати про це рішення, яке має появитися, що 50% газу будуть забиратися фактично у приватних видобувників.

– Але, за моєю інформацією, його не ухвалили.

Сергій Дяченко: Ну, у 1990-і роки ми і з такими обсягами зиму проходили і нічого. І забезпечували транзит. Але тут ще треба мати на увазі, що юридично ми не зобов’язані…

Юрій Корольчук: «Газпромові», звичайно.

Сергій Дяченко: Немає у контракті цих зобов’язань – забезпечувати необхідні обсяги резервування для «Газпрому» на випадок аномальних погодних умов у Європі. Тобто це вже таке питання. Воно юридично не закріплене.

– Для того, щоб забезпечувати транзит газу і для українських потреб, отих 15 мільярдів, які, за словами пана Ставицького, Україна планує закачати…?

Юрій Корольчук: Теоретично їх вистачить. Але практично? Згадаймо ці зими, які були.

Сергій Дяченко: За аномальної зими можуть виникнути проблеми. Але ж, я кажу, були зими, які з такими обсягами ми проходили.

Юрій Корольчук: Це все залежить від відносин з «Газпромом». Бо буде якась критична ситуація – «Газпром» знову буде вказувати пальцем на Україну. І тоді всі забудуть про успішні реверсні проекти, тоді знову будуть казати, що Україна і не транзитер. Тому тут державі Україна і Ставицькому, і міністерству треба думати про те, як з цієї всієї ситуації вийти.

Сергій Дяченко: Ні-ні. Тут я трошки не погоджуся. Ми отримаємо газ і зобов’язані його протранспортувати. Бо це були просто ситуації, коли була аномальна зима, а «Газпром» не виконував свої обсяги і нас звинувачував у несанкціонованому відборі газу.

– Тобто це може повторитися?

Сергій Дяченко: Так. Але ми зобов’язані…