Поки Янукович приймає диктатора, українці їдять радіоактивні харчі

Повідомили в ЗМІ, що до України прибув «президент Республіки Білорусь О. Г. Лукашенко». Чому в лапках, запитаєте? Не можу зрозуміти керівництво країни, яке «в поті чола працює» над підготовкою до підписання документів про асоційоване членство в ЄС (асоційовані відносини з ЄС – Ред.) та про зону вільної торгівлі з ЄС і тут же приймає з почестями диктатора Лукашенка. І це при тому, що до ЄС дорога громадянинові Лукашенку закрита, як і його найближчому владному оточенню та придворним бізнесменам.

Ви скажете, може, Віктор Янукович взяв на себе доручення вправити мізки тиранові? Ну, по-перше, де ви бачили диктатора, який би став «голубом миру»? А по-друге, чому доброму президент Янукович може навчити Олександра Лукашенка, видно по ситуації в Україні. Тож і виникає питання, чи не приїхав сусідський диктатор ділитися досвідом, як фальсифікувати результати виборів, як розправлятись з опозицією, як ліквідовувати ЗМІ, як заблокувати розвиток громадських рухів.

А відтак, почухавши потилицю, всі повертаються до відомого широкому колу питання обміну ратифікаційними грамотами по договорах про державний кордон. Таке враження, ніби обидві країни перебувають досі у стані війни. І тут вискакує одразу «скелет з шафи»… Так званий борг, сформований за радянських часів.

Проблема, одразу можу зазначити, надумана і підйомна лише за умови політичного бажання надати безповоротну допомогу режимові Білорусі. А раптом? І все ж не вірю в бажання Віктора Януковича комусь віддати борг…

Російські господарі

Меншому колу, а точніше, зовсім вузькому відомо, щодо міжурядового протоколу внесено більше ніж 25 проблемних питань, з яких, як пишуть фахівці, чотири перебувають на етапі вирішення, а всі інші опрацьовуються. Слово «опрацьовуються» тут, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. Переважна більшість питань, як майно санаторію «Білорусь», регулювальні греблі рівня води на річці Прип’ять, розробка Хотиславського крейдяного родовища, вантажне судноплавство по річці Дніпро, транзит нафти через нафтотопровід «Одеса – Броди» далі територією Республіки Білорусь до Європи, транзит електроенергії до Балтійських країн…

Питання різного роду транзитів неможливі через перебування Республіки Білорусь у Митному союзі. В цих проблемах присутня третя сторона, і це Російська Федерація, яка зберігає нецивілізовані правила функціонування енергоринку. Щодо нерухомого майна, то торгувати територією держави не має права ніхто.

Неможливо обійти і декілька «успішних» напрямків: торгівлю нафтопродуктами та продукцією сільського господарства та переробки. За статистикою, світлі паливно-мастильні матеріали займають 36% ринку України, а реально до 5–10%. Однак ці світлі паливно-мастильні матеріали вироблені із російської нафти на об’єктах, що належать російським громадянам або ж Російській Федерації. Цікаво, чи не це є причиною зупинки більшості українських нафтопереробних заводів, якими так само володіють російські господарі?

Україною розповзається радіоактивна «якість СРСР»

Поставка продуктів харчування? Початок був трагічний… Ну, хто підказав сусідам по Києву розмістити торгові МАФи із написами «якість СРСР»? Добре, що цю фразу зафарбували, але цей напис достатньо довго дивував киян. Додумалися таке написати в країні, де зусиллями владної верхівки СРСР було цілеспрямовано знищено голодом мільйони людей.

Є й тема, якої українська сторона не знає – це радіаційний контроль. Стверджую, що в Білорусі більшість продуктів харчування не проходить по навіть українських параметрах радіаційного контролю. І тут слід згадати про питання кордонів. З дванадцяти митних переходів облаштовані лише два, а це свідчить про те, що радіоактивна продукція безконтрольно розповзається по всій Україні. Більше того, корови пасуться в так званій Чорнобильській зоні, виконуючи програму надоїв. А сам президент Лукашенко говорить про те, що все в межах норми. От тільки в магазинах самі білоруси досі лякаються продуктів гомельського виробництва.

Пиво? В результаті змови транснаціональних корпорацій та їхніх контрагентів у владних коридорах штучно диктуються експортні ціни українським виробникам. З року в рік ведеться бездумна дискусія між українськими виробниками та чиновниками «бацьки», результатом якої є встановлення адміністративних цін, які понижують конкурентноздатність українських виробників.

Розрахунки? Як правило, співвідношення тут два до одного не на користь українців. Українські суб’єкти господарювання розраховуються гірше. Причому прострочена і поточна заборгованість більше з українського боку і складає близько 200 мільйонів американських доларів. В окремих випадках йдеться про безнадійні суми, оскільки є ознаки змови сторін. Світлою плямою виглядають два транспортні проекти «Зубр» і «Вікінг», але і тут лихо, адже рухаються вони напівпорожні.

Поліссю загрожує техногенна та екологічна катастрофа

У двосторонніх відносинах є і глобальна тема, яка містить в собі ознаки міждержавної та міжнародної техногенної загрози. Безумовно, це розробка Хотиславського крейдяного родовища.

Востаннє дослідження з аналогічних загроз проводились ще у 70-і роки минулого століття, коли поглиблювалась розробка червоноградського вугільного басейну в Україні. Вже тоді стало очевидним, що наближення подібних робіт до басейну річки Прип’ять несе в собі небезпеку для всього поліського макрорегіону. Перебуваючи в зоні водорозділу розробки Хотиславського родовища, вони призведуть до знезводнення річок не тільки Чорноморського, а і Балтійського басейнів. Наслідки таких процесів дуже легко спрогнозувати. Це екологічна катастрофа.

І все ж, про що буде мова? Очевидно, що пробіжаться білорус Віктор Янукович і українець Олександр Лукашенко по всіх зазначених питаннях, і тут всі сили прикладе Олександр Григорович.

Однак бачаться вони з інших причин. Президента Януковича «турбує» проблема Митного союзу та всіх інших придуманих в Москві політичних прожектів. А диктатор Лукашенко заскочений ідеєю запрошення зненацька на Вільнюський саміт «Східного партнерства». А там обіцяні гроші за програмою облаштування кордонів, ну, і безліч розмов.

Але що виходить? Лукашенко обзиває і пана Баррозу козлом, а пана Януковича вошивим, а вони приймають і в гості кличуть.

Неприємно, що президент України офіційно приймає диктатора.

Роман Безсмертний – політик, колишній посол України у Білорусі.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода