Російський опозиціонер, 13-й чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров заявив в інтерв’ю Радіо Свобода, що наразі залишиться за межами батьківщини. Своє рішення він пояснив увагою до його діяльності з боку російських правоохоронців. На думку Каспарова, вони можуть спробувати обмежити його свободу пересування. Російський опозиціонер запевнив, що, перебуваючи на Заході, вестиме громадську кампанію за ухвалення в різних країнах законів, подібних до американського «акту Магнітського». Йдеться про запровадження санкцій стосовно російських офіційних осіб, причетних до тяжких порушень прав людини.
– Ви проводите на Заході громадську кампанію за ухвалення законів, аналогічних до американського «акту Магнітського». При цьому влада в багатьох країнах неохоче йде на погіршення стосунків із Росією з прагматичних міркувань. Чи вважаєте Ви, що громадянська кампанія, вплив через суспільну думку здатні примусити зробити суворішою політику стосовно Москви?
– Якщо їх і змусить щось змінити позицію, то лише громадський тиск. Цілком очевидно, що уряд будь-якої країни, європейської, США, в першу чергу, стурбований якимись конкретними проблемами – політичними, геополітичними, проблемами власного бізнесу, який дуже часто має стратегічні інтереси в Росії. Путін добре розуміє, як шантажувати їх цими численними інтересами. Але громадська думка – це та сила, з якою політики вільного світу мають рахуватися, тому що періодично люди приходять на виборчі дільниці й голосують. Створення правильної атмосфери, в якій політикам буде дуже важко робити вигляд, що вони не чують цих вимог, є, звичайно, найважливішою, якщо не сказати єдиною, вимогою для того, щоб «закон Магнітського», як той, що був ухвалений у США, мав шанс пройти в Європі.
– Чи Ви маєте відчуття, що Ваш голос, голос Ваших колег почують?
– Безумовно, мій голос чути, як і голоси багатьох моїх колег. Інша справа, що надзвичайно скажена активність путінських лобістів та їхніх численних прихильників у Європі і в Америці наразі звучить голосніше. Тим не менше, на мій погляд, ситуація поступово змінюється. Я вважаю, що впродовж найближчого року є серйозні підстави сподіватися, що одна європейська країна чи кілька країн зможуть все-таки взятися за просування «закону Магнітського». Слід лише розуміти, що проходження «закону Магнітського» в США в першу чергу завдало психологічного удару по путінському режимові. По-справжньому інтереси владної російської еліти зорієнтовані на Європу. І тому демонстративні погрози, що надходять з Кремля на адресу Америки і Європи, скеровані на те, щоб залякати ті європейські країни, в яких політична ситуація дозволила б ухвалити «закон Магнітського» вже сьогодні. Ці погрози й така розгнуздана поведінка путінської Росії на міжнародній арені, звичайно, стримує уряди цих країн.
– Як Ви уявляєте можливий механізм зміни режиму в Росії? Це – громадянський рух «знизу» чи щось на кшталт перевороту «під килимом» – якщо, скажімо, оточення Путіна, незадоволене санкціями, спробує усунути його?
– Насправді жодного конкретного сценарію повалення диктатури не існує. Як нам відомо, в кожній країні сценарій унікальний. Зрозуміло, що влада підготувалася до будь-якої модифікації «помаранчевого» сценарію, оскільки «помаранчевий» сценарій передбачає наявність хоча б якоїсь зареєстрованої опозиції, реальної опозиції, яка прагне зміни влади й проведення чесних виборів. У Росії ця дорога повністю зацементована. Тому немає ніяких підстав припускати, що в Росії можливі зміни, пов’язані з виборчим процесом. Залишаються масові протести на вулицях та різні варіанти перевороту «під килимом». У кожному випадку це пов’язане зі зміною економічної і політичної ситуації. Виходячи з цих двох можливих сценаріїв, Путіна бентежать лише дві речі. Перша – ціна на нафту, оскільки зниження ціни на нафту викличе зростання соціального невдоволення. І друге – це «закон Магнітського», санкції супроти чиновників, залучених в системі придушення громадянських прав і свобод, порушенні законів, у скоєнні злочинів. Путін чудово розуміє цю загрозу. Саме тому зараз усі зусилля російської дипломатії і російських лобістів за кордоном скеровані на протидію «законові Магнітського».
Підготовлено за матеріалом російської редакції Радіо Свобода
– Ви проводите на Заході громадську кампанію за ухвалення законів, аналогічних до американського «акту Магнітського». При цьому влада в багатьох країнах неохоче йде на погіршення стосунків із Росією з прагматичних міркувань. Чи вважаєте Ви, що громадянська кампанія, вплив через суспільну думку здатні примусити зробити суворішою політику стосовно Москви?
Громадська думка – це та сила, з якою політики вільного світу мають рахуватися, тому що періодично люди приходять на виборчі дільниці й голосують
– Якщо їх і змусить щось змінити позицію, то лише громадський тиск. Цілком очевидно, що уряд будь-якої країни, європейської, США, в першу чергу, стурбований якимись конкретними проблемами – політичними, геополітичними, проблемами власного бізнесу, який дуже часто має стратегічні інтереси в Росії. Путін добре розуміє, як шантажувати їх цими численними інтересами. Але громадська думка – це та сила, з якою політики вільного світу мають рахуватися, тому що періодично люди приходять на виборчі дільниці й голосують. Створення правильної атмосфери, в якій політикам буде дуже важко робити вигляд, що вони не чують цих вимог, є, звичайно, найважливішою, якщо не сказати єдиною, вимогою для того, щоб «закон Магнітського», як той, що був ухвалений у США, мав шанс пройти в Європі.
– Чи Ви маєте відчуття, що Ваш голос, голос Ваших колег почують?
– Безумовно, мій голос чути, як і голоси багатьох моїх колег. Інша справа, що надзвичайно скажена активність путінських лобістів та їхніх численних прихильників у Європі і в Америці наразі звучить голосніше. Тим не менше, на мій погляд, ситуація поступово змінюється. Я вважаю, що впродовж найближчого року є серйозні підстави сподіватися, що одна європейська країна чи кілька країн зможуть все-таки взятися за просування «закону Магнітського». Слід лише розуміти, що проходження «закону Магнітського» в США в першу чергу завдало психологічного удару по путінському режимові. По-справжньому інтереси владної російської еліти зорієнтовані на Європу. І тому демонстративні погрози, що надходять з Кремля на адресу Америки і Європи, скеровані на те, щоб залякати ті європейські країни, в яких політична ситуація дозволила б ухвалити «закон Магнітського» вже сьогодні. Ці погрози й така розгнуздана поведінка путінської Росії на міжнародній арені, звичайно, стримує уряди цих країн.
– Як Ви уявляєте можливий механізм зміни режиму в Росії? Це – громадянський рух «знизу» чи щось на кшталт перевороту «під килимом» – якщо, скажімо, оточення Путіна, незадоволене санкціями, спробує усунути його?
Немає жодних підстав припускати, що в Росії можливі зміни, пов’язані з виборчим процесом. Залишаються масові протести на вулицях та різні варіанти перевороту «під килимом»
– Насправді жодного конкретного сценарію повалення диктатури не існує. Як нам відомо, в кожній країні сценарій унікальний. Зрозуміло, що влада підготувалася до будь-якої модифікації «помаранчевого» сценарію, оскільки «помаранчевий» сценарій передбачає наявність хоча б якоїсь зареєстрованої опозиції, реальної опозиції, яка прагне зміни влади й проведення чесних виборів. У Росії ця дорога повністю зацементована. Тому немає ніяких підстав припускати, що в Росії можливі зміни, пов’язані з виборчим процесом. Залишаються масові протести на вулицях та різні варіанти перевороту «під килимом». У кожному випадку це пов’язане зі зміною економічної і політичної ситуації. Виходячи з цих двох можливих сценаріїв, Путіна бентежать лише дві речі. Перша – ціна на нафту, оскільки зниження ціни на нафту викличе зростання соціального невдоволення. І друге – це «закон Магнітського», санкції супроти чиновників, залучених в системі придушення громадянських прав і свобод, порушенні законів, у скоєнні злочинів. Путін чудово розуміє цю загрозу. Саме тому зараз усі зусилля російської дипломатії і російських лобістів за кордоном скеровані на протидію «законові Магнітського».
Підготовлено за матеріалом російської редакції Радіо Свобода
